NikoozПригоди рядового Фівки. (Подвиг другий)
Вибач, що так багато. Коротше писати не вмію...Пройшов рік, рани вже давно загоїлись і я був готовий до нових подвигів...
Сьогодні був звичайний ранок. Підйом, приведення себе в порядок, легка пробіжка, сніданок та підготовка до стрільб, аж тут приходить командир взводу та каже щоб ми готувались до вильоту.
Я швидко зібрав речі та чекав подальшого приказу.
Через секунди всі були зібрані, і нам показали 3D карту з росташуванням ворога і планом дії. Це були контрабандисти, які не законно торгували зброєю та наркотичними речовинами. Так як вони торгували зброєю, то ж очевидно були добре озброєні. Їхня база була серед джунглів, тому підібратися не помічиними не повинно скласти великих труднощів. Сама їхня база складалася з маленького поселення на якому працювали селяни на макових полях. У чотирьох кутах бази, яка була обгороджена високим колючим дротом стояли снайперські вишки, які добре було видно здалеку. У центрі був добре охороняючийся бункер з головою цих всіх злочинців.
План був простий: висадитись далеко від місця атаки по дві сторони від снайперських вишок, підібратися на відстань снайперського вистрілу, та не помітно зняти 4-ох снайперів, підчас чого піхота буде пробиратись максимально близько до табору, окружаючи його, для того, щоб завдати несподіваний удар.
- Чому просто все це не підірвати? Запитав один
- Там є невинні люди, які працюють як полонені...
Напад здійснювався в ночі, тому всі селяни перебували в хижені у Південно-Східній частині табору. Подальший план був незамітне виведення полонених з меж проведення боєвої дії, та захоплення бункера.
Ми почали діяти.
21:00
- Хутчіше, хутчіше! Ворушіться!
Ми витрибнули з десантного корабля, та почали пробиратись темними джунглями до точки збору військ №1. Ця точка була на Півдні від табору, та мала більше роботи ніж точка №2 на Півночі.
22:10
Снайпери повинні були бути уже мертвими, та ніяка інформація про це ще не поступила. Чомусь постійно пропадав зв'язок із нашими снайперами. Наказ був чекати. пройшло ще 10хв. і ми повинні були починати діяти.
Всіх солдат розділили ще на кілька команд. Я був разом з Альфою та Золтером. Наша ціль була виведення полонених до кораблів евакуації. Мене, як прославившись в минулому бої назначили старшим. Фівко поповз вперед, а його команда позаду, прикриваючи з тилу. Я витягнув сві маленьки розкладний лазерний ніж,

та перерізав колючий дріт у Південно-Східній частині табору. Надіючись на те, що снайпери знешкоджені ми поповзли налі в хижину з селянами. Фівко просунувши крізь щілину дошок свою камеру, та побачив всередині крім полонених, ще одного охоронця. План був такий: Світло-шумову гранату ми не кидали, адже це викриє не тільки нас, а і весь план захвату. Лишалось лише відкрити двері, та нанести швидкий удар з зброї з глушником.
22:20
Так і зробили. Я став по ліву сторону дверки, Золтер по праву, а Альфа по центру. Золтер відкрив двері і Альфа швидко знешкодив ворога.
Селяни були такими втомленими, що навіть не дуже то і зреагували на нас, але це було і на краще. Шуму нам не потрібно.
Ми швидко вивели їх за межі табору, та доклали про успішне виконання завдання. Починався штурм. Вибухи та постріли можна було чути за кілька кілометрів, де ми і як по плану зустріли корабель евакуації, та відправили селян в беспечне місце.
Наказу про залишення боєвої території не було, тому я вирішив йти назад до табору та допомогти.
Все горіло і від цього вогню було світло неначе у день. Біля нас літали осколки взірвавшихся снарядів у складах, що часто ранило, або й вбивало військових. коли ми прибули шлях до бункеру вже був прочищений, але всеодно в середину попасти було не просто. У бункері з двох сторін при вході стояли кулемети, які проводили перехресний вогонь. Це було практично не приступне місце. В бункері було достатньо їжі, щоб протриматись там портягом кількох місяців. Незнаю, що скерувало тобі мною: сміливість чи дурість. Я витягнув осколочну гранату, та кинув у невеликий отвір в бетоні для кулумутного дула. (хто грав кол оф д'юті, той знає ))) Влучивиши туди, я знешкодив обох кулеметників. Солдати після цього підірвали броньовані двері, та за допомогою світлошумової гранати без втрат спіймали винуватця.
3:00
Я сиджу всебе на ліжку та ніяк не можу заснути... Втратив багато друзів, та знайомих. Ці думки не виходили з моєї голови...