Допомога - Пошук - Користувачі - Календар
Стихи
XJedi FORUM: Online lightsaber fighting game > Всяка всячина > Кантіна > Творчість та література
1, 2, 3, 4, 5, 6
Seraphiel
Знаешь, а я так сильно еще никогда не скучал
Раньше я лишь грустил и мечтал, не кричал...
А сейчас я кричу и прошу, покажись!
А сейчас я молю, я горю, ну вернись!
Чувства слились в поток, я наверное псих
И нет сил их держать, отпускаю, прости...
Бесполезно да, знаю, тебя упустил
Протупил, проморгал, не ценил, много врал
И сейчас проявляю звериный оскал
Я тебя не искал! Но я все же любил...
И нашел, слава Богу, теперь успокоюсь
Пойду отдохну и водой я умоюсь
Нет, ну что же за бред в голове?
Почему мысли только об одной тебе?
Где и кто управляет неведомой силой
Связывать нас любовью? Так невыносимо!
Мы терпим, страдаем, молчим, мы ведь "знаем"
Никто нас не ждет просто так никогда
Никто и всегда, это верно...о даа!
И муки сплошные и бред мой терпи ты
Как терпел я, находясь без тебя.
Agvares
Жизнь наполнена смятеньем
вроде счастлив, но мнгновенье
вроде рад, но после боль
смех пройдет, его долой.
Смысл многих жизней прост
что надежды просто нету
говорит толпа со смехом: Смысл в счастье, больше - нету.
для чего жить таким, кто в то счастье то не верит.
и какую цель поставить, тем, кто в жизни слеп и беден
прозреть, богатым стать?
или просто умерать? после смерти жизни нету
и пора уже понять, что живем мы только раз
времени терять в пустую, не позволительно для нас
пора бы что то поменять, в целях, в смысле и в надежде
Цель - сильнее стать!
Смысл - дороги познавать
А надежда - любить и умерать...
Ведь конец всего понятен, не понятна только жизнь
как заполнить, как прожить
вот загадка, остальное - миф...
Как то раз, я встретил старца
завязал он разговор, состоял он лишь из фразы:
поумней, и все придет.
Я конечно не поверил, но вариантов просто нет
старец прав, а я умнею, только счастья... нет.
Teo
ГрушІвського





Він сказав, що " варто взяті нам в рукі лопаті,

І піті собі картіплю на горід копати.

Бо німає вже ресурсів й стабільність знікає,

Кожен день твій на Майдані - в мінус загіняє.



Загіняє, ще й відчутно, вже дірка в бюджеті,

Моя жінка через вас ходить у корсеті!

Президент все порішає, а не він так Вова,

Он Арбузов вже незна, де "язік" де " мова"!



І останнє, любі друзі, як казав попєрєднік,

Україна - це не мотик, а вєлосіпєдік.

Ну не влізти всім на раму, і так вже багато,

Будє скоро і у вас на вулиці свято! "



І послухала громада ці слова в етері,

І взяла свої лопати, відчинила двері,

Та й пішла ходою в ногу, чути було всюди,

Як ідуть на Грушевського українські люди.
TOUR
Стихи от Ральфа, Часть I

Твою жидівську і лайливу мову
я словом добрим поборю
і будеш ти із матами у колі
й за садомазо для тебе заплачу


Ти будеш в пеклі грітися
Там добре
Там добрий дядко Сатана
І він своєю добротою
страпон дістане з чердака
Neltharion
Апельсиновый сок полуразбавлен тяжелым металом.
Полон грязной посуды мой письменный стол.
И я, опьяненный граммом свободы,
С глупой улыбкой смотрю в монитор.

Я не блуждаю сегодня в поисках истин,
Нет, не для них я ложился в четыре утра.
Не сверкают глаза по планам на завтра и спискам -
Все брошены в бездну дела!

Мысли все обращаю бездействием в воду,
Прожигая беспечно треть ночи, пол дня.
Ослепленные этим граммом свободы,
Повстречались сегодня мое intermezzo и я.
TOUR
Стихи от Ральфа, Часть II

Нічо не знаю, - все знаючи сказав Ральфонсо
І глянув він, як в фільмах в даль
і музика заграла й сонно
продовжив він давити свій мигдаль

Я знаю вірш цей, любий друже
Я теж колись його вивчав
А потім день настав холодний
А потім їв я і гуляв

Твій скін неначе Божа ласка
Неначе Хігса він бозон
Блистить потрясно й на нещастя
твій скін ще косить мій газон
Neltharion
Немного псевдофилософии...

Чудесный день, на рынке все чего-то покупают
Здесь всё найдут, к чему лежит душа,
Чего ваш разум только пожелает
Всего за плату равную трудам.

Прилавки радугой пестреют,
Все манят ближе подойти:
А вдруг они хоть здесь сумеют
Моей мечте предел найти!

За знанье истины я б многое отдал,
От поисков ее никак всё не устану.
Ну, так и быть – встречай торговый зал
Раба и жертву для обмана!

Решил идти по старшинству
От самых популярнейших товаров.
Так быстрый шаг привел к зеленому ларьку.
Свой караул в нем досыпал дедуля старый.

Слегка тряхнул его цитатой…
Плеча коснувшись, звук затих.
Дедок в ответ мурлыкнул матом,
Желая щедро всяких лих.

Я понял сразу – нужно объясниться,
И успокоил деда блеском золотых.
– Прости меня, что недоспиться.
Товаров жажду видеть я твоих.

Блеснувши на монету одним глазом,
Мне хитро молвил старичок:
– Полно глумится уж над старым,
Не продаю ничё, даю урок.

Урок, как раздобыть предел любых мечтаний,
Решенье всех привычных твоих бед.
Я говорю о тех секретах знаний,
Что воздух превращают в горсть монет!

– Плачу, старик, двойную цену
Всего за правильный ответ.
Для жизни человеку нужно мало,
Зачем тогда мне тысячи монет?

– Да хоть купить себе утроенный обед!
– Я повторюсь, но мне и одного хватает.
– К чему несешь тогда весь этот бред,
Катись к чертям, коль золото мешает.

И я маршрут указанный принял
К палатке розовой вдали.
Лукавый чёрт в ней продавал
Пахучей розы плод любви.

Рогатый, рот не дав открыть,
Начал расхваливать товар:
– Мой милый друг, позвольте предложить
Вам лучший жизни этой дар!

Любовь! Наверно, вы уже употребляли?
– Да, да, знавал я пару милых дам...
– Чего ж вы сразу не сказали,
Я вам со скидочкой продам!

И так, он красный шар достал.
Расхваливал, как царь свою дочурку-дуру.
Сам шар то виден был, то пропадал,
Меняя цвет от бледного в багровый.

Смотрел я долго в это чудо,
Пока шар снова не пропал.
– Ты, бес, не заговаривай мне зубы.
Любовь – фантом и ты об этом знал!

И развернувшись лицом к ветру,
Подальше спешно упорхал
Туда, где в доброй сотне метров
Лишь камень на песке стоял.

На камне том сидел горбун убогий
И что-то бабке лихо заливал:
– … молись, и он излечит твои ноги, –
Пройдя поближе услыхал.

Отбив поклон, старуха удалилась.
А я тот час к уроду подбежал.
– То правда, мне скажи на милость,
Всё, что старухе обещал?

– Всё правда тем, кто в эту правду верит.
Я ей о вере только рассказал.
– И как же в веру эту вашу верят? –
Прямой, как хрен, вопрос задал.

– Смотря в кого ты хочешь верить,
Иные божества не много принесут.
Тебе решать, тебе и мерить:
Великий Вишну иль подвешенный Иисус.

Я посмотрел на лики этих кукловодов,
На их нелепые черты
И обратился вновь к горбатому уроду:
– Как верить в них – они пусты?!

Я прочь побрёл – не дал он мне ответа.
Хотелось верить, что я спал.
Ушла весна, потом сгорело лето,
Мой торс всё меж палатками мелькал.

Когда зима пришла на улицы и в души,
Тогда бесплатный я обрёл ответ:
Никто не знает истин из живущих,
И кроме этой, больше истин нет!

Любите мир, и в нём людей,
Живя по правилу «Желаю!».
На рынке жизни множество идей,
Но каждый сам себе игрушки созидает.
Neltharion
Добавлю немного юмористических стихотворений на тему ЗВ своего творения для поднятия настроения всем.

Назовем новый цикл "Байки далекой далекой Галактики" и предлагаю всем авторам портала совместно его дополнять.

Я рисую круги на асфальте
Синеблесым, как небо, светомечом.
Стерта планета с неба и с карты.
А я что... Я типа тут ни при чем.


***

Как ныне сбирается злобный Дарт Мол
Джедаев рубить без чувства вины:
Меч и темные силы - от Дуку,
Гнев и рога - от жены.


***

Гул удара и огонь, течет расплавленный металл;
Под торпедным ударом хламом посыпались балки...
"Тьху ты! Мне снова водить..." - пилот с матом сказал.
Ох, сурово наемники хаттов играются в салки.


***

Джедай-падаван на улицах Набу
Удар за ударом беднягу с умением рубит.
И весело всем и светло потому,
Ведь ясно же: бьет - значит любит!


***

С армией клонов ладить, увы, не легко,
В Республике поняли это не сразу.
Проблему узрели лишь после того,
Как клоны все до одного влюбились в единую бабу...


***

Джабба-хатт Лею раздел во дворце до гола,
Наряд сексуальный заставил примерить...
И, глядя на тело хатта без признаков пола,
Я долго пытался понять, зачем он все это делал? *


*Хатты - гермафродиты и могут менять пол и беременеть по желанию.
Birdy Once
Ти зброю тримаєш в руках.
Щоб захищати Україну
Добровільно пішов в воєнкомат.
Бо є душа у твому тілі.
І ти із нею назавжди.
Молюся я за тебе,й за Україну.
За мир який настане завтра,
Зупиніться,благаю.
Я не хочу слухати стогін і плач.
Збережи мою Україну.
І хлопців які у боях.

СЛАВА УКРАЇНІ
Neltharion
Написанное под впечатление от данного арта.

Ах, Тьма Всемрачная, ее прости
За слабость, что сомнением изъяла
Всех сил ее истоки до кости.
Насытилась, утёрла кровь, упала
На шелк измятый, сорванный с постели
Влюбленных двух, чью жизнь, не церемонясь, отобрала,
Слив всю ее в себя потоком красной сели.

Счастливых время забирать устала,
И знает мрачно: саму себя ей не спасти.
А если б триста лет назад все знала,
Имела б волю с гордостью уйти
От лихорадки ежедневной алой,
Ее гнетущей на безсолнечном пути
Среди холодных, мрачных залов...

Прийдет рассвет под топот стражи,
Разрушит ночь и звоном стали
Сомнений горечь всю размажет
По тем же стенам, где оставил
Последний очерк свой поэт,
Убитый здесь вне всяких правил
И смерти бросивший в ответ

Свое предсмертное прощенье
Той, чьей рукой судьба так нагло взяла
Бесценный жар его любви
И, пощадив, следом послала.
В тенях удастся ей сейчас уйти
Клейменной фразой, что упала:
"Ах, Тьма Всемрачная, ты ее прости..."
Scream
1
Мы в рэпе далеко не гении…
И текста потеряны… где они?
Когда ни будь мы образ жизни сменим…
Наверное… Пока не все потеряно…
У всех есть свои фишки…
И каждый найдет свою нишу…
Где то выше или ниже…
Неважно… Главное ритм слышать.
И не важно чем дышишь ,
Городским смогом на крышах,
Или на островах где не знают о рифмах,
В море на рифах, может и меня услышат…

2
Есть одна тема короче...
Не стану ничего я пророчить.
Скажу прямо я втюрился по уши !
Знаю ее недолго .
Но как будто давно.
И очень хочется
В ее объятиях зависнуть,
И от всех проблем освободится,
Словно беззаботная птица.
Улетучиться и распылится,
Но не могу даже пошевелится.
Хочу в ее глазах утонуть
И даже во снах пишу эту лирическую муть.
Мне очень хочется проснутся.
Лишь понимаю одно - это не сон.
Ощущение такое что я сума сошел.
Не знаю есть ли в этом толк,
Подойти к ней откладываю на потом...
Любовь это когда все ровно,
Что в дверь что в окно.
Это когда помнишь ее,
Если даже убитый в говно
Помни лишь одно: сознавайся,
и не откладывай на потом!

3
Тяжело? Ну сколько можно?
Рваный стон и слёзы на глазах...
Да уж, - больно,
Но ведь возможно жить вот так.
На пролёт все дни в стенаниях,
Боль в душе хоть в стену лезь.
Я ведь Декс - злой дух проклятья,
Обитающий во тьме.
В грязных лапах я сжимаю
Сердце ваше, я краду,
Когти острые впивая,
С кровью мимо я пролью
Свет любви, надежду, веру.
А в сердцах посею ваших
Злобу, ненависть, тоску...
На колени вас поставлю!...
В ад скотов всех загоню!
Вас рыдать уже заставил...
Теперь немного подожду....


п.с мои самые первые тексты
Jurico
Окунаясь в уголки души чужой, тобою прежде неизведанные
Не удивляйся, что споткнулся вновь, оказавшись преданным.
Без факела, входя во мрак чужой души, собою ты рискуешь,
Тебя там поджидают острые ножи, с ними не по-блефуешь.
Тебя там ждут лишь тонны лжи, кругом обман, измены,
Попробуй ка там чувства покажи, как их сломают, непременно.
Это поход в один конец, оставь надежду всяк сюда входящий.
Попав сюда, считай что ты уже мертвец, что ты не настоящий.
Там света нет, там нет любви, лишь ненависть и тьма витают,
И выхода нет, черт побери ! Отчаяние тобой уже овладевает.
Бродя по лабиринтам пустоты, почувствуешь как быстро силы иссякают,
Как тает слабый свет твой души, и чернота поспешно внутрь проникает.
Рассудок затуманенный от злости, предательски упьется этим ядом,
И ты сжигаешь свой последний мостик, покинув тех, кто был все время рядом.
Забыв друзей, родных, любимых, ты станешь частью этой ядовитой тьмы,
Таким же мрачным, лицемерным, лживым и без единой капельки любви.
Смирись и не пытайся стать таким как прежде, погиб ты для себя и для других,
Родившись вновь, во тьме и без надежды, не знающим уже миров иных.
Однажды кто-то тоже окунется, в те самые углы твоей черной души.
А после тьмой и ядом захлебнется. И тоже возродиться поспешит.
Sheza
Скупе, аж біле, сонце над полями.
Вдягає хлопець шапку на бігу.
Мигтять в очах чотири чорні плями —
рябенький пес на білому снігу.

А я дивлюсь, а я чомусь радію.
Моя душа від поля до небес.
А, власне, справді... теж мені подія...
Сніги і хлопчик, і рябенький пес.

Ліна Костенко
Sheza
Давно гуманність втратила свій зміст.
Вона була застрелена з рушниці.
Тому, щодо людей, я – атеїст,
І довіряю тільки одиницям.

Забродський Олександр
Sheza
Всі образи й кривди до одної
Я тобі забуду і прощу —
Жду твоєї ласки хоч малої,
Як земля у спеку жде дощу.

О жорстока! Щастя хоч краплину
В душу мою змучену згуби —
Полюби і зрадь через хвилину,
Та хоч на хвилину полюби!

Василь Симоненко
Sheza
багато є гарних, достойна - одна
ми б'ємося за неї, пірнаєм до дна
зникаєм з радарів, ще мить, нас- нема
в погоні за щастям - не помічаєм дива...

Віталій Бирчак
Sheza
вітром загубився серед слів я
й випав геть із часу колії.
як у небі губляться верхів'я,
так і я гублюся на землі...

а на серці якось рвучко й рвано,
мов розірвано всі звуки лір.
голос твій я б прикладав до рани,
в ноти лиш мої, прошэ, повір.

Микита Баян
Sheza
Може, ти зі мною надто строга,
Та й чого б ти ніжною була?
Але ти в життя моє убоге
Зіркою яскравою ввійшла.

І нехай проміння те не гріє,
Що послала зірка здалека,
Та до неї лине й лине мрія,
Ніби світло, тиха і легка.

І не треба долі дорікати,
Всіх не може обігріть вона:
Нас до тебе горнеться багато,
Але ж ти одна.

Василь Симоненко
Sheza
Не закохуйся в обличчя, не закохуйся в вбрання,
а закохуйся в ту душу, що потрібна для життя!
Бо краса — це сон зрадливий, раз присниться тай нема.
А душа — це все на світі, що потрібно для життя...

Богдан Ступка
Sheza
А годы... тихо уплывают,
Соткав для нас вуаль морщин...
Лишь сединой напоминают,
Что жизнь - одна!
И шанс - один!

Антракта нет на этой сцене,
И занавес нельзя закрыть...
А время - поднимает цены
На право полноценно жить,

Искать, творить и быть счастливым,
Как в детстве, быть самим собой,
Любить... и тоже быть любимым
И - вознестись над суетой!

А счастлив тот, кто на рассвете
Сумел однажды осознать,
Что жив!
Здоров!
Что солнце светит!
И будет новый день опять.
Sheza
Не турбуйся, що знову сумна,
Допивай екс-кохання хмільне.
Ми спішили, виходить дарма,
Все одно все із часом мине.

Доки тліти мені в цьому жарі?
Ледве дихаю в нашій агонії.
Принцип "кожній тварі по парі"
Не позбавить мене від іронії.

Твоя клітка тисне на груди,
І мені не лишилося місця.
Просто йду, навкруги просто люди,
Із дерев просто падає листя.

І у натовпі цьому порочнім
Безупинно шукаю спасіння.
В силуетах засліплені очі
Неодмінно пізнають прозріння.

Просто йди і не смій оглядатись!
Повернутися двічі не вдасться.
Як могла я так закохатись?
Одержима придуманим щастям.

Анна Лисюк
Sheza
Кохай, бо час тебе не жде.
Він забирає твої дні і ночі.
Кохай, допоки тіло спрагле й молоде,
бо в старості кохають тільки очі.

© Ліна Костенко
Sheza
Щоб змінити життя на краще,
Треба вийти за межі звичок,
Збити будні, не знати нащо,
Ніби попіл до попільничок.

Розгубити старі проблеми,
Бути разом старим і юним,
Перекреслити звичні схеми,
Переплутати дощ і струни,

Полетіти, мов камінь з пращі,
Шугонути увись стрілою...
Щоб змінити життя на краще,
Треба стати самим собою.

Олексій Бик
Sheza
Важкий момент? Не бійся, все мине,
Життя нам іноді сюрпризи підкидає
Ти головне не загуби себе,
А все погане, знаєш, все минає,

Ти знову запитаєш: «Чому я?»,
«Чим завинила, що не так зробила?»,
Тобі сам Бог подарував життя
І подолати все у твоїх силах,

А сльози по щоках, то не біда
Твій ангел поруч, він тебе врятує,
Найважливіше у житті – саме життя,
Молись до Бога, Він тебе почує,

Все буде в тебе так, як хочеш ти,
Ти почекай, ти потерпи і зрозумієш,
Що можна в світі всього досягти
Все ще попереду і ти усе зумієш,

Люби життя, іди і досягай,
І пам’ятай, що ангел за спиною,
А сльози по щоках, то не біда
Все буде добре, небо над тобою!

Марія Скочиліс
Sheza
Ти кажеш, докори сумління
Щемкого болю завдають…
Що спогади гріхопадіння
Ночами спати не дають…

Ти кажеш, ніби серед ночі,
Десь у безмежних небесах,
Ти зазираєш в карі очі
І відчуваєш на вустах

Терпкий безмірно присмак м’яти
В польотах нездійсненних мрій,
Де хочеться на всю кричати,
Що я давно уже не твій…

А вранці, стомлена із ночі,
Ти вийдеш сонна на балкон…
І лиш мутні позаду очі
Кричатимуть про твій полон…
Автор: Юрій Цюрик
Sheza
Усі багато друзів мають,
Але найкращий в них один.
Він завжди все про друга знає
І не покине у біді.
Він завжди скаже тепле слово,
Це буде правда, не брехня.
А ти все ж маєш вірить другу,
Бо він - це теж твоя рідня.
Автор: Єрьоміна Вікторія
Sheza
Я ні від кого не чекаю вже дзвінків
І повідомлень з особливим змістом.
Нарешті у душі моїй спокій
І я живу, милуюсь падолистом.

І кожен день приносить щось своє,
То радості, то сум, то хвилювання.
Я зрозуміла – у житті цім головне
Не втратить віри у часи страждання.

Навчитися прощати всіх й за все.
Життю радіти – бо воно єдине.
Назавжди викинути з пам’яті все те,
Що заважає бути повністю щасливим.
Автор: Незбагнена
Sheza
Куди пропали наші спільні мрії ?
Куди зірвалася остання щирість ?
Туманний спогад у душі жевріє,
В очах вже довший час їдуча сирість...

Як закричить від розлуки душа—
Небо аж навпіл здригнеться,
Ти пішов,як завжди,неспіша—
Вітер закрив незачинене серце…

І коли міцно сумуватиму у горі,
Твій голос—як вода,земля,як сіль…
Немов самотній корабель у морі—
Такий чужий,далекий,але Твій…
Автор: Oksana Matsenka
Teo
Виходиш з будинку, на вулиці дощ,
По периметру усіх зруйнованих площ
В радіусі чергової спонтанної думки
Цей дощ не зупинить шепіт чаклунки.
Сильніше за нього вже не буде,
Його ніколи й ніхто не забуде,
Фотографії зливи вже в інтернеті
Розлітаються швидко по всій планеті
Його ненавидять, його бояться
У чоловіків у штанях стискаються яйця
Цей дощ впливає на всіх навколо
Ти не можеш спокійно дивитись на нього.
Ти не вийшла з будинку, як зробили усі,
Його краплі не зашкодили твоїй красі,
Ти не вийшла з будинку дорогою ціною,
Лише ти не назвала цей дощ війною.

…цей дощ триває вже кілька років,
Ти виходиш з будинку на декілька кроків,
Зруйновані площі, спонтанні думки…
Дощ припинився. Скінчились рядки.
.
Invision Power Board © 2001-2025 IPS , Inc.