To Daiver (Прошу вибачення, з незрозумілих причин текст не хоче ховатися у спойлер)
- Гм... Таозин... Таозин... – мовив я сам до себе. - Не чув раніше. Дивно... Ну, добре, спробуємо пошукати щось про цих таозинів. Вбудовані системи з цим, безсумнівно, впораються.
Не бажаючи втрачати часу, я рушив до корабля, одночасно розпочавши «пошукові роботи».
................................
<Режим роботи>: "Пошук інформації"
<Виберіть базу даних>: "Всі бази даних"
<Ведіть запит>: "Таозин"
<Пошук>....
<Знайдено>

................................
- Так, подивимося... Кільцевий черв, до 20 м удовжину - величенький, зараза - безхребетний, має здатність плюватися речовиною назразок павутини, хітиновий екзоскелет та внутрішні органи прозорі, майже невразливий для світлового меча, панцир складається з пластин, що прикрашені шипами - так, це вже ближче - неможливо відчути за допомогою Сили, шипи мають властивість приховувати власника від спроби "прощупування" Силою, вважалися вимерлими, були віднайдені 32 ДБЯ на лісистому місяці планети Ва'арт. Так, місцезнаходження відоме, але ж шипи дають змогу лише приховуватися від Сили... Ну, гаразд, просили дістати шип - дістану. Можливо й самому знадобиться...
................................
"Новий пошук, параметри зберегти"
<Введіть запит>: "Планета Ва'арт"
<Пошук>...
<Знайдено>
<Розташування: Система Ва'арт>
"Вивести детальну інформацію"
<Інформацію не знайдено>
................................
- Якого біса!
………………………………
"Розширити пошук, Система Ва'арт"
<Пошук>...
<Знайдено>
<Розташування: Сектор Рохе>
................................
- Хух, ну, це вже відомо де. Пора летіти, деталі буду уточнювати на місці.
Діставшись корабля, я ввів потрібні координати і через деякий час був біля астероїдного поля зірки Рохе.
«Так, поміркуємо, де може бути цей бісів Ва'арт» - подумав я – «Якщо взяти до уваги деякі фактори, то варіантів не так уже й багато, а точніше три – інші значно менш вірогідні. Перевірю по черзі і буду сподіватися, що не влечу у якусь не нанесену на мапи зірку»
Корабель знову перейшов у гіперпростір.
Раптом завили сирени, попереджуючи про наближення до масивного тіла. «Haar'chak, таки накаркав! Знайду того
shabla di'kut, що складав карти – руки переламаю!» Я вивів корабель з гіперпростору – ну, так і є, до зірки залишилося всього нічого.
……………………………
«Просканувати планети системи на відповідність до параметрів минулого пошуку»
<
Сканування>
<Відповідність 87% Координати планети, що відповідає параметрам:***/ ** /*** /*>
……………………………
- Ну, слава Арасууму, хоч у цьому пощастило.
……………………………
«Прокласти курс за координатами»
<Виконано
> ……………………………
Посадка корабля пройшла нормально, без несподіванок. Я вийшов назовні, взявши з собою лише старий добрий bes'
kad та пістолет (ну і, звісно, все, що було інстальовано у броню).
- Ну, що, розпочнемо пошук
…………………………….
<Режим роботи
>: «Сканування місцевості»
<Параметри сканування
>: «Печери, живі істоти, рештки тіл. Особлива увага – живі істоти значного розміру»
<Сканую>…
<Результати>: Зх – печера; ПнПнЗх – печера, рештки тіл; Живі істоти – різні напрямки. Розміри істот – не підпадають під параметри
<Пріоритетний напрямок>: ПнПнЗх, відстань – 12 км
………………………………
Я пішов у вказаному напрямку. Хоч відстань була і не надто велика, але пробиратися крізь джунглі – задоволення так собі, на трієчку з мінусом. Весь шлях у мене зайняв близько трьох годин – препоганий темп, але густа рослинність вносить свої корективи. Нарешті я дістався до печери, але тут мене спіткала невдача – дійсно, біля печери лежали останки тіл трьох-чотирьох істот, але печера була неглибокою. Довелося повторити сканування і піти до іншої печери, що знаходилася на заході від місця посадки.
Ця печера підходила на роль «житла» таозина. Я ввійшов у неї і, обережно рухаючись та постійно скануючи простір, рушив уперед. Печера нагадувала лабіринт – я збився з ліку скільки перехресть залишилося позаду. Спочатку я намагався слідкувати за напрямком, але потім повністю довірив цю задачу вбудованому комп'ютеру.
Так я блукав близько п'яти годин, намагаючись віднайти хоч якісь сліди перебування тут таозина і вже майже втратив надію, але раптом система сканування повідомила, що у 50м попереду знаходиться істота, що підпадає під додаткові параметри попереднього сканування – розмір її був майже 18м.
Обережно, майже злившись зі стіною, я почав наближатися. 40 метрів… 30… 15…. 10 метрів. У цьому місці тунель робив крутий поворот. Я виглянув з-за рогу і побачив його. Таозина. Він знаходився у величезному гроті тильною стороною до мене, тому навряд-чи міг мене бачити. Я роздивився, що ніжки у нього були відносно невеликі для такого тіла і швидко пересуватися він, скоріш за все, не в змозі.
«Потрібно діяти швидко, доки він не помітив мене і не почав плюватися» - промайнуло у мене в голові.
Прицілившись гарпуном у купол гроту над тілом таозина, я вистрілив. Влучно. Гарпун застряг у породі. Швидко підтягнувшись лебідкою і дозволивши інерції хитнути мене, застрибнув на спину цьому хробаку-переростку. Дивно, але він цього навіть не помітив. Не помітити наступні мої дії таозин не міг – звісно, я ж почав мечем відбивати шипи з його броні. Завдяки швидкості, з якою це робилося, я встиг таким способом зібрати з десяток шипів доки таозин зрозумів що коїться і, помітивши мене, плюнув. Я встиг ухилитися, а наступний його постріл зустрів уже з вогнемета стоячи на землі (дяка сервопідсилювачам – як завжди спрацювали бездоганно) і кинувся тікати, орієнтуючись на покази комп'ютера. Таозин рушив за мною, але, як я і сподівався, його швидкості категорично не вистачало щоб догнати мене, а всі його плювки натикалися на струмінь вогню з вогнемета. Бажаючи якомога швидше вибратися з печери, я віддав команду внутрішнім системам зробити мені адреналоїдну ін'єкцію і рушив, як то кажуть, «на всіх парАх»
Виходу з печери я дістався хвилин за п'ятнадцять. Таозин, очевидно, зрозумів марність переслідування і кинув цю справу. Дістатися до корабля було лише справою часу. Зайшовши на борт, я склав зібрані шипи у контейнер, потім пройшов у кабіну пілота, видалив з бортового журналу координати системи і планети і все, що хоч якось стосувалося цієї подорожі та рушив у зворотну дорогу.
І ось я знову тут. Шипи чекають на кораблі у контейнері.
Хочу зауважити, що моя власна розробка захисту від Сили, про яку розповідалося дещо раніше, на мій погляд більш перспективна, оскільки дозволяє отримати повний захист від Силових впливів. Хоча, маскування від Сили - теж непогано. Я залишу собі частину шипів для дослідів.
То
Loremare1. Можливо, це джедай-страж. А проте, мені невідомо, які шляхи зараз розвиваються у Республіці, оскільки пройти до Храму Джедаїв без відповідного допуску неможливо.
P.S. Звернення до модераторів: Не знаю, чому цього не помітили раніше, але ви змушуєте кожного, хто вступає до Ордену говорити неправду у першому ж повідомленні, оскільки ви вимагаєте щоб кандидати були ознайомлені з Кодексом Джедаїв, але закрили цю тему для загального перегляду.
2. Повністю погоджуюся з ним. Всім відомо, наприклад, що Силову блискавку можна використати не тільки задля вбивства, а й для підтримання життя у людині, що помирає.
3. У минулому питання ти, фактично, сформулював поняття Потенціуму та Єдиної сили і запитав чи підтримую я це. А тепер, здається, задаєш трохи переформульоване питання. Моя відповідь не змінилася. Я вважаю, що Сила - Єдина і немає різниці між "добрими" та "злими" здібностями, різниця є лише між істотами, що застосовують їх
То
ExelentТак, я зрозумів, що ти не читав
історію

оскільки там є відповіді на ці питання, але гаразд, мені не важко відповісти й тут...
З МАН мені довелося піти через злам профілю і видання штрафу клану (доречі, хоч злам і було доведено, але штраф не повернули, буки

). А потім до влади прийшла одна людинка (не хочу називати її ім'я, бо воно не в'яжеться у мене з цензурними словами) і повертатися не було жодного бажання. Коли ж новим головою став Лоріен, я повертався у клан, та через брак часу не міг приділяти його ще й грі, тому залишив місце у клані більш активним гравцям.
Чому Орден? Тому що колись, майже 3 роки тому, обіцяв одній гарній людині, що подам заяву в Республіку. А зараз під "Республікою" я бачу лише Орден.