[X] Мій Помічник

Sphinx, это тупик. На этом моменте каждый решает способный ли он зделать это. Если миссия будет зависить от количества бойцов, то рациональней будет чтобы я остался в ловушке. Я уверен что Оби сможет закончить миссию. И как я писал раньше:
Большая сила - большая ответственность. И так как я командир то я должен поступать так как мне велит совесть.

Alphax Kenobi, думаю что да. Если у него цель, или он фанатик, или же ему дали приказ...
Смотря какой человек. Фанатик своего дела, Империи, да и не только сит, это любой воин, человек который хочет сохранить для себя что-то дорогое. То - что есть только у него. Это и любовь, и своя страна, и друзья. Такие люди смогут пойти на самопожертвование, ну если это трус... исход, думаю, предугадать легко.

Ну а почему не кто нибудь другой? Почему, допустим не какой-нибудь Saske или Alphax? Или ты считаешь, что твое предназначение крылось в этом?!

Да подло это. Подло брать ребят, быть главным, а когда приходит время действовать бросать их как пушечное мясо. Вот почему.

Гм. Я тебя не пойму, то ты говоришь о рациональности, теперь ты поднял тему подлости. Мне кажется ты сомневаешься.

Продивився ще раз твої відповіді і твою біографію на УАГ. З 10 максимально можливих балів я дав би тобі лише 6.
Це більше ніж нейтрально, але до "добре" далеко не дотягує.
Я ЗА, але це аванс. Помилково вважається, що до Ордену джедаїв важко вступити. Ні, вступити легко. А от затриматись надовго - на це здатні одиниці.

Цю повідомину відредагував Haydamaka: 16.9.2011, 19:55

Так-так. Вопрос был с кучей подводных камней, и ответ вполне закономерно породил множество дополнительных вопросов.
Итак, цель? А какие же у ситхов цели? Мне видится что править галактикой после смерти довольно-таки затруднительно. Может быть у меня слишком поверхностным взгляд на ситхов?
Фанатик? Эта позиция мне лично уже ближе, однако нельзя забывать что речь идёт не просто о фанатике, а ситхе. Не ради себя, а ради кого-то там положить свою жизнь? А как же могущество, а как же сила с мастерством которые позволят "разорвать цепи"? А если следует положить жизнь ради Учителя, то разве это не лучший момент для предательства? Это же касается и приказа.

И наконец, самое главное, является ли ситх таковым после принятия решения о самопожертвовании?

Sphinx, ну это вообще сложный вопрос. с одной стороны жизнь, а с другой принципы и правила, может даже и мораль, долг что-ли. Просто первый раз я пытался рассуждать хладнокровно.

Alphax Kenobi, разорвать цепи? предать учителя? мировое господство? Это затертая до дыр история. У каждого человека своя судьба. Он ведь может и по другим причинам быть ситом. Да может и не все ситы повернутые на силе и господстве. Неужели человек не способен измениться? Ну предаст он всех, ну отдаст он всё. Станет хорошим Имперским псом. И каждый день будет убивать и предавать?? Да с таким даже никто разговаривать не будет. Предать... Предать все что тебе было дорого. Убить. Отнять жизнь... Что же для такого человека будет сама Империя? А вот ничто. Он вмиг предаст её. И когда-то он схватится за голову и поймёт что он натворил! И в душе его всё время будет что-то тикать.

Цю повідомину відредагував Beatles: 16.9.2011, 20:10

Чудно. Ты не отступился от трудности. Я за.

За.

Цю повідомину відредагував Kozakc: 16.9.2011, 20:12

Демагогия какая-то. История может и протёрта до дыр, однако до сих пор является основополагающей к кодексе ситхов. Всё это сдобрено предательством, жаждой власти и могущества. Я задал вполне конкретные вопросы. И вновь:
Что дорого для ситха? Их цель? По каким причинам ситх может быть ситхом?

И наконец, является ли ситх таковым после принятия решения о самопожертвовании? - как подытоживающий вопрос.

Да, для многих ситов главное сила. И нередко они добиваются ее любой ценой. Но не все такие... Может ли сит пойти на такую жертву? Если да, то тепрь это будет не сит - синоним подлости, трусости, а некто больше. Это тот кто понял что есть такие вещи которые важнее жизни.
Вопрос интересный. Думаю тут у каждого будет своя точка зрения, но я думаю что сит готов пойти на это. Ведь главное - люди меняются, а в какую сторону - решать им самим.

Цю повідомину відредагував Beatles: 17.9.2011, 8:36

За

Хм, как это Rex'a нет??????
У меня в профиле репутации посмотри, да и можно было обратиться к джедаям, которые уже довольно долго пребывают в Ордене.

Мои извенения, глюканул и выкинул недопечатаный пост.
Прошу удалить его.
Заранее спасибо.


Цю повідомину відредагував Beatles: 19.9.2011, 19:17

Ответ пришлось тянуть клещами. Подумал я... и всё-таки ЗА. Ну а если что не так - дык и Республика-то уже не та.

Привіт, оціни цю заявку( https://xjedi.com/forum/index.php?showtopic=53873 ) по 10 бальній шкалі. Вкажи недоліки.

2Khadgar:
Так как я видел его на серверах, видел его поведение, то там все хорошо. Парень довольно хороший и в игре, и в разговоре. Видно что он старается. Бывает что он говорит слишком умными фразами и терминами. Надо быть проще, ведь в колектив, так сказать семью, принимают не за умные слова, а за то какой ты человек, нужно раскрыть себя, показать со всех сторон, а его речь как занавес прикрывает его настоящий характер.
Быть чуть серёзней. Также, я заметил в заявке, что он любит много возводить в абсолют. Например либо плохой, либо хороший. Больше ничего, желательно развивать мысль дальше.
Но несмотря на всё выше сказаное - я бы сказал за, ведь он молод, а опыт он наберёт.
На мой неопытный взгляд 5-7/10. Надо еще посмотреть за ним.

Рекс в процессе. Надо хорошо оформить.)

Цю повідомину відредагував Beatles: 19.9.2011, 21:12

ЗА!

Я решил проверить почту со своего бортового компьютера.

Перед тем как войти в Межгалактическую сеть, или как её называют юзеры – Наша Галактика, я должен был ввести секретный пароль

Доступ: заблокировано.
Введите несколько данных.

Пароль: **********
Индефикация кода… Создания образа…

Доступ: открыто.

Вход в сеть…

На екранчике появилась главная страница Нашей Галактики.

В правом углу мигало 3 не прочитаных сообщения.
Так, это флуд, это реклама «Зачем мне косметика О.о» - подумал я.
Во, а вот это интересно…

Отправлено от: Nemessisx
Получено: вчера 10.53.

Хм, как это Rex'a нет??????
У меня в профиле репутации посмотри, да и можно было обратиться к джедаям, которые уже довольно долго пребывают в Ордене.

Кто ты Рекс?? – крутилось у меня в голове.

Страница пользователя Rex.

Товариш
Level 2
Реєстрація: 29.1.2009
Усього повідомлень 274
( 0.3 повідомлень у день / 0.07% всіх повідомлень форуму )
Найбільша активність Приймальня Ордену
( 13 повідомлень у даному розділі / 5% усіх активних повідомлень користувача )
Планета: Татуин.
Деятельность: Бывший джедай.

С помочью Nemessisx`a я нашёл его биографию, ну и другие данные.
Вроде хороший парень. За 3 года перебывания в Нашей Галактике в репу получил только один минус. Был джедаем.
Не знаю что еще сказать. Поспрашивал у людей, ничего плохого о нём не слышал.

Автобиография пользователя Rex:

Я народився на Татуїні. Місто Анкохерд. Зі мною жила мати,що працювала на нашій фермі влолго-збирачів, вона казала, що батька в мене нема, я цьому не вірив... З дитинства я знав тільки два світи - Моє рідне місто,та небезпеки поза нього. Ніби все складалось добре в моєму житті, як у тринадцять моіх років, мати пішла як завжди вечором, по воду, до вологозбирача, що був біля гори Хізил, горою її важко було назвати, але про неї казали що там логово Крайт-дракона. Вона не повернулась. Довго я її шукав, в другу добу пошуку ми з моїм двоюрідним братом вирішили зайти у логово до Хізил. Взявши з собою бластер я пішов до підніжжя гори, де був туннель до підземелля.А також Сказав братові щоб почекав ззовні. Прокрадаючись, тунель вів мене до місця де я вже чув Крайта, та був готовий, до всього. присівши за валуном я перевірив старий бластер ,що колись подарував мені Родіанець, на мій день народження, було цікаво чи він справний, чи він хоча б має зарядів? Я виглянув зза валуна, і почав роздивлятись- було чутно тільки дихання, шипіння, навколо було прекрасно- кристалічна печера що була наповнена кристалами, де вони виблискували різними кольорами і сліпили яскравим світлом. Задавалося враження що це не місце злобного хижака, а місце де жило щось потойбічне. Я вмить оговтався, та почав проходити ближче до сусідного приміщення печери- підійшовши ближче я побачив двох трупів, та кістки. Крайта-дракона не було, він зник не залишивши і сліду, "можливо це було видіння?" -задав собія запитання. Я оглянув тіла, та ні кого з них я не впізнав. Виходя я забрав декілька криствллів собі, на пам'ять. Тепер я зрозумів що це була не випадковість. Дійшовши до вихду я побачив, що вже ніч. Я сказав брату щоб він почекав мене, але він зник. У місті ніхто його не бачив. "Дивно" подумав я про себе, дві зниклі особи за одну добу. Матері не знайшов, але ці кристали нехай будуть на згадок про неі, також мого брата. За ніч я дійшов до міста. Пізніш через місяць я найнявся на роботу у Мос Ейслі, офіцантом. Через декілька років до мене дійша звістка, про мого батька. Що він живий, та знаходиться на Татуїні. Мені довелося багато зробити, щоб з ним зустрітись. Зустріч відбулася в районній кантині Мос Ейслі. Я сів за столик що був біля бармена, взявши напій, я чекав. У бар зайшла людина середньго зросту, у коричневому плащі, що закривав, та затіняв обличчя. Він подивився навколо, та виловив мене з юрби відпочиваючих. Підійшовши до стола бармена, де повернувся до мене, та сів навпроти. Він зняв капішон та подивився на мене. За мить роздивившись навколо він вимовив:" Напевно в тебе багато питань, якщо ти пройшов такий довгий шлях щоб побачити мене?", я без ввагань відповів :" Куди ви зникли коли я народився?". Цого питання він неочікував, але скривши емоціний стан, заплющивши очі, задумався... Продумавши мову відповіді сказав: " Я торговець і мені було треба поїхати жити в інше місто, вас з собою брати не міг, так як шлях проходив через небезпеки, я нехотів щоб ви опинились у цих стуаціях, за той шлях загинуло пів каравану через посуху, і ще кілько від Тускенів", я сказав- "Мені більш нікуди йти, візми мене як помічника, жити тут неможливо". Він ще раз роздивився мене -"Ти впевнений?", "так"- без емоцій відповів я. Ми вийшли з кантіни та попрямували до будинку на околиці Мос Ейслі. Ввійшовши у старе запилене приміщення, де було мало світла. Він нажав на кнопку, та двері, що були замасковані за шухлядою відчинилися. Я побачив добре освілені сходи,спіраллю проходили в низ, світло ісходило від фотонних ламп, які були знизу. Дішовши до кінця, можна було роздивитись цікаві деталі: приміщення складалося, мабуть з давніх кам'яних глиб, прямокутного типу, щільно прикладені один до одного. На них були древні розписи, символи, та знаки. Проходячи в глиб секретного приміщення, я почав задихатися, у кінці тунеля була велика, металева, з дев*ятьма замками, та штирями дверь. Підійшовши до неї в притул- було відчутно свіже повіря. Мій гід вдарив по одному з цегляних блоків. Велика механічна машина, десь над нами запрацювала, і ввесь складний механізм почав неквапливо себе розкривати. Коли останній блок піднявся, відкрився вид на червоне приміщення, що видблискувало від ламп прикріплених до стіни. З правого боку від мене був килим, та ваза з білого каменю, що була напівзаповнена. В стіні був невеличкий отвір, звідки йшло повітря. Посеред невеличкоі комнати сидів юнак, який щось читав. Він був одягнутий у просту одежу, біля нього сидів такого же віку ще один хлопець. Який встав, та подивився на мене, на його обличчі застигло питання"хто ти?", але він тільки мовчав і рздивлявся мене. Я огленув ще раз комнату, з ліва була гола стіна, завершенням ціього є пройом без двері,без освітлення. А мій батько став навпроти мене, знявши плащ, сказав - "Почувай себе як дома- сину". "Це моя таємна школа,ти маєш тут навчатися,щоб здобути знання які допоможуть тобі в майбутьньому." – промовив мій батько. І мене навчали. Тепер можна сказати що це академія, де мій батько вчитель. Вона є у покинутому будинку. Там є ще учні- Вальтар, та Оуен. Ми з Вальтаром стали швидко друзями, Оуен більш поглиблювався у себе, любив читати. В переривах від буденної метушні я займався конструювнням приладу, як я вичитав- що це є давньою, та елегантною зброєю миротворців Джедаїв, атакож мстивих та агрессивних Ситхів. Звався він світловий меч. Роблячи його я помітив що деяку деталь мені вручну не вставити, кристалл, що потребував тонких інструментів. Одного дня я разом з Вальтаром пішли до нашого знайомого що продавав зброю. Прийшовши до нього я з його дозволу, сів за робочий стіл.Я дістав зі своєї кишені кристалли. Попрацювавши з ним 2 години я нарешті закінчив своє творіння-це був меч, він світив ззовні помаранчевим. Повертаючись Вальтар пішов до бару, казав хотів зустріти одну людину, а я попрямував до академії. Прийовши, я натиснув на блок, але двері не відчинилися. Моживо двері замкнуло? я подумав, та пішов до чорного входу. Відкрившись, двері показали страшну картину- Двері що не відчинялись, були навмисно сплавлені. Біля цих дверей лежав труп мого батька, а біля нього- його датапад. Хтось тут є, було чутно звуки бластерів що були у перестрілці. Я розрубав двері, вибив їх. Мене переповняв гнів, гнів за цю смерть. Я ніколи не був так упевнений у своїх діях. Йдучи через сходи дійовши до металевих дверей, що відділяди мене від винуватця всіх подій. З моїх грудей рвалося "Швидше!" хотів підганяти неквапливий механізм. Тільки но відчинились двері- я вбіжав. В кінці червоної комнати лежав напівмертвий, ще не з охоловшим бластером третій учень академії,який вступив нещодавно,Арно. Чужий бластер прострілив та сплавив йгого нутрощі. Він лежав ледь живий. Лужа крові витікла з його рани, але він хотів дотягтись до бластера. Я підійшов на мить до нього, давши бластера він промовив останні свої слова- "Я не гідний такої смерті..." Він хотів сказати щось ще, але життя скінчилось. Я попрямував до тренувальної комнати, де був бій, нерівний бій. Я не хотів ще одної смерті, дістав меч із пояса. Коли двері тренувальної, ізрубленої кімнати відчинилися - там був Оуен, та він... У його супротивника було два меча, два синіх меча. Він був одягнений у сіру падаванську одежу, та лице було прикрите шарфом. Він наносив удари за ударом , Що разу коли Оуен ввідстрілювався- він намагався ударити, але Оуен встигав увертатись. Я уввімкнувши меч підбіг до ньго та наніс боковий удар, а Оуен вистрілив у голову. Він схрестивши удари віитримав напругу, та відбив мій меч. Я наніс удар з низу, він парирував, Оуен вистрілив в спину, він парирував. Він направив Силу та штовхнув на мене кам'яну глибу, вдаривши мене, я відлетів. Впавши я побачив крізь мутний зір, що Оуен відступае... Розповідає Оуен: Я ухиляюся від за ударом, і він не дає моменту для мого пострілу.Він замахнувся я вистерлив, але інший меч встигув відбити мій постріл, і другий рубанути мені по нозі(добре що тільки шкіру розплавив)але було дуже боляче. Я відчуваю, що не зможу довго протриматись. Він прериває кожну спробу на постріл. Тепер він схрестивши меч, може мене вбити. Я відчувши щось незвичайн(мабуть силу), направив їх на мою руку. Поток тримав меч супротивника. Поза була незручною. Моя ліва рука тримала луч, права витримувала його меч. Тепер я вибив потоком меч з його рук, але залишався ще один. Я взявся за бластер, приготувався, мій супротивник підібравши впавший меч- попрямував на мене... Я гукнув "Рекс!". Знову Рекс: Я отямився, за мить встав, підхватив меч, попрямував до вбивці. Я підпригнув(чомусь дуже високо) , я кинув меч йому у голову. Супротивник розрубивши бластер Оуена, відбив мою атаку, мій меч відлетів. Тепер я знав що робити- біжав на нього, підійшовши в притул він махнув у мене, я вдаривши йому по обличчі, ухилився. Підпригнувши я вдарив йому по шиї, притягнувши до себе - з коліна у груди. Він впав, але одраз встав. Прибіг Вальтар. "Що ти так довго?"- спитав я його, використвуючи момент. він мовчки побіжав до супротивника, та почав бій з мечем, який у нього невіомо звідки з*явився. Я взявши меч, попрямував до дуелю. У запалі битви Вальтар відступав, хоч як не намагався в нього поцілити. Підійшовши до ворога, я вступив в бій, Вальтар вдарив спереду, а я по правому плечу. Він вихвативши свій другий меч з схрещення відбив перший, та схрестився з моїм мечем, він зрзумів що зробив помилку,він забув про мого товариша... Вальтар всадив в нього меч, а я відрубив руку з мечем. Після я вимкув меч, прикріпив на пояс. Ми з Вальтаром взяли Оуена та пішли з кімнати тренувань, бо можливо прийдуть ще. Доходячи до кімнати верхнього поверху, по сходах, ми на головному вході побачили- ще одного вбивцю- "це аперантіси!", вигукнув Оуен. Ми попрямували до чорного виходу, вибіжавши на волю- я сказав "В мене є один знайомий, він мені боржник, на крупну суму кредитів, він транспортер,в ньго є крабель до іншої системи, він і нас безкоштовно підвезе", сказав я. "Пішли"-сказав Вальтар. Ми пішли до космопорту де був той великий транспотний корабель. Ми без проблем сіли у нього, та полетіли до Корусканту. Де кожен вибрав свій шлях...

Цю повідомину відредагував Beatles: 20.9.2011, 18:46

За, старательный, хорошим джедаем будешь)