Через декілька хвилин з ангару крейсера вилетів зореліт та попрямував до поверхні планети. Сам крейсер зник, стрибнувши у гіперпростір. Night'у на мить здалося, що просто над ним демаскувалося декілька інших крейсерів, але він не встиг розгледіти нічого, оскільки його корабель залетів у атмосферу планети. Та й в Силі він не відчув жодних коливань. Дивне відчуття почало з'являтися в той момент, коли Гранд Майстер покинув свій корабель та ступив на землю. Час від часу йому здавалося, що в повітрі він чує якісь голоси і це нагнітало не найприємніші відчуття. Щоправда, Night не відчував ворожого настрою, тому до свого світлового меча поки не торкався.
Мурашки пройшли по шкірі в той момент, коли він помітив скелет, який сидів на камені. Складно було описати місце, в якому зараз знаходився джедай. Густий туман сильно обмежував радіус зору. Майстер зупинився, щоби озирнутися. В одному з напрямків туман почав, як здалося джедаю, зникати й перед ним одразу виросли велетенські кам’яні глиби, виконані у вигляді колон. Вони були настільки древніми, що здавалося можуть зірватися на голову в будь-який момент. Night відчув потужний потік Сили, яке випромінювало це місце.

Нічого собі. Можливо, тут все досі тримається до купи завдяки тісному зв'язку з Силою. Такого навіть в Ситхів не побачиш.

Майстер зробив ще декілька кроків і зупинився перед колонами. Сила гукала його йти вперед, але ноги не слухалися. Night заплющив очі. Він сконцентрувався на зв'язку цього місця з Силою й спробував передати повідомлення:

- Ті, що ховаються в тінях, або і є самою тінню, ви знали про мій прихід. Поклик Сили та жага нових знань привела мене до Вас. Вивчаючи древні голокрони я знайшов інформацію про древню техніку бою і я прийшов до вас по ці знання.

Night відчув холодний вітерець, який пройшов крізь, діймаючи його, ніби уколи від тисячі кинджалів. І голоси. Приглушені голоси, фраз яких джедай не міг розібрати, продовжували витати в повітрі. Раптом все затихло, ніби за чиїмусь наказом. До нього звернувся силует. Заворожений грою тіней, Night намагався розгледіти обличчя співрозмовника, але у нього нічого не вийшло.

- Я бачив видіння, - поволі почав він, - один зі шпилів Храму падає на землю, а навколо палають у вогні домівки людей. Я бачив хаос, розбрат та розруху. Брехню та зраду. Тисячі людей молять про допомогу, але не бачать у своїх молитвах нічого, крім слів та сліз. Потім з’явилися 3 Майстра, кожен з яких представляв одну із сторін Сили. Я запитав у них, чи можливо запобігти такому майбутньому. І отримав чітку відповідь. Тільки якщо збалансую ці сторони в собі та закінчу між ними боротьбу, то отримаю силу, з допомогою якої зможу врятувати людей.

Джедай озирнувся.

- Вони показали мені це місце, стали моїми провідниками на шляху сюди. Я хотів на власні очі побачити з чим мені судилося зіткнутись. Мені є, що запропонувати натомість. І є, чим можна жертвувати.

У наступному пориві вітру знову відчулися приглушені голоси.

Джедай був терплячим. Він спокійно вислухав насмішку силуета над видінням Сили, оскільки нічого іншого він почути й не очікував. На віку майстра падавани неодноразово помилково або через незнання ставили під сумнів подібні склідні речі і Night уже звик до таких відповідей. Але він сюди, й справді, не прийшов читати лекції. З-під плаща джедай дістав голокрон й припідняв його вгору.

- Я чув, що ви колекціонуєте такі унікальні реліквії. Вони з часом стають могутнішими й збагачують власників. І кредитами не поскуплюсь. Вони завжди в ціні.