Де народився не знаю, перше що пам’ятаю про себе це як опинився в купі уламків корабля. Прийшовши до тями я побачив як до мене хтось під’їхав, незнайомець зупинився біля уламків, підбіг до мене і допоміг вибратись. Я ледве тримався на ногах і був готовий знепритомніти в любий момент, незнайомець допоміг мені сісти на свій гравіцикил. Тільки як ми рушили я втратив свідомість, очухавшись незнайомець повідомив мені що я на планеті Abraxin. Незнайомця звали Giterball, певний час я жив у нього. З часом дізнався що Giterball досить таки приємна і хороша людина. Також він був членом клану ZS/LTS, я був ознайомлений з історією його клану і з тим що він пережив через стільки часу. За весь свій час перебування в гостях у Giterball’a, я зумів згадати лише одне ім’я яке мені здавалось належить мені самому, Wergon так мене стали називати з того часу. Giterball мав вертатись назад в рідний йому дім, так як завдання своє на Abraxin він виконав, мені було запропоновано податись з ним на планету Сензо, де б я міг спробувати вступити в ряди клану LTS. Я погодився на цю пропозицію і ми разом вирушили в дорогу. Коли прибули в замок LTS я пішов подавати заявку на вступ в клан. На розгляд моєї заявки було зібрано таких людей як: DarkAngell, Lotr, Evangelion, Giterball. Після триденного розгляду моєї заявки я був прийнятий в ряди клану LTS. Там я познайомився краще з такими людьми як: DarkAngell, Lotr, Evangelion, eXcont, Jein. Я відчував себе дуже комфортно тут, але нажаль Галактику все більше і більше охоплювала Темна сторона сили і ми мусили податись кожний в різні кутки галактики для того щоби боротись проти хаосу який панував в Галактиці.




Після розпаду LTS мене занесло на планету Nar Shaddaa там я помагав населенню в різних проблемах, по виявленню контрабанди. Коли я уже думав відлітати прилетів зореліт солдатів SG на чолі з главою солдатів Big Hamster’om. Я від свого вчителя Lotr’a навчився багато чого, серед цих навиків було і вміння шпигування. Я зумів дізнатись що солдати прибули не просто так, вони дізнались про поставки які робили контрабандисти для Імперії. Я вирішив приєднатись до них і допомогти в їхній справі. Я вийшов на приватний зв'язок з Маршалом Big Hamster’om і він вирішив прийняти мою допомогу для виконання їх завдання. Ми вийшли на главу контрабандистів і на їх склади, ми затримати їх у ночі так як в цей період часу склади охоронялись найслабше. Під час захвату було убито паро контрабандистів, захвативши склади і главу контрабандистів, ми відправили їх на суд в Сенат Республіки. Після цього у мене зав’язались дружні відносини з Big Hamster’om, через певний час він запропонував мені вступити в ряди солдатів SG, і таким образом далі продовжувати нести надію і добро в Галактиці. Поки я був в рядах солдатів SG я дізнався що Giterball і DarkAngell приєднались на сторону Імперії це був важкий удар для мене і Lotr’a. Мій вчитель в цей час вступив в ряди Республіки. Про решту учасників ми ні чого не знали.




Пройшов певний час, армія SG стале уже не та що раніше, Big Hamster уже не був Маршалом. До влади прийшов новий Маршал Infinite, його правління мені стало подобатись все менше і тому я покинув Армію. Почав подорожувати по Галактиці, коли зустрів свого давнього друга Ever’a, з ним я познайомився ще під час своїх мандрівок коли я був в LTS. Посидівши разом в барі на нижніх рівнях Корусанту, я дізнався що Ever якраз зараз створює свій власний Орден Аватарів. Завдання яких було приносити рівновагу в силі, Ever запропонував мені приєднатись до Авартарів на що я відповів - Мені треба подумати. Пройшов тиждень поки я роздумував і прийняв запрошення Ever’a. Нажаль протримався Орден не довго, ми дотримуючись власного кодексу і ідеології. Нам прийшлось вступили у війну з Mand'alor’om Jexer’om. Jexer був підлий і ми Аватари на той час цього не врахували і поплатились за це своєю поразкою. Війна була кривава спочатку ми несли приблизно однакові втрати поки Jexer не покликав собі на допомогу Death Сult. Це внесло у війну новий вогонь, ми почали нести великі втрати і були змушенні відступати. Ever’a було серйозно поранено і ми доставили його в надійне місце, коли він поправився Орден було офіційно розпушено, а Jexer отримав підлу перемогу.




Після війни я дізнався, що Jexer став тісно допомагати Імперії у війні проти Республіки. Я був змушений повідомити свого старого вчителя Lotr’a про підступність і хитрість Jexer’a, зумівши зв’язатись з своїм колишнім вчителем я повідомив йому все що знав. Для себе я зробив рішення допомогти Республіці у війні проти Імперії, я зумів вступити в Республіку, а згодом і в Орден Джедаїв де познайомитись з приємними людьми такими як Ralf, Nikooz ну і звісно же Lotr. Пройшло не так багато часу як Орден зумів дізнатись що серед новобранців є шпигуни Імперії. Тому Grand Master був змушений увести в Ордені, а потім і у всій Республіці VIP доступи. Люди які немали VIP довіри були нажаль виключені з рядів Ордену і самої Республіки, настали важкі часи для Республіки. Нажаль тоді я не отримав цього VIP доступу через те що був в Ордені Аватарів, в даному Ордені ми не ділили силу на темну і світлу. Нажаль через це мені і не було видано VIP доступу, бо колись я був досить близько до Темної сторони, мене було виключено з Ордену і з Республіки.




Мене обхватила сильна лють і ненависть через те що я вірно служив Республіці і мені не було видано VIP доступу лише через колишні помилки. Я зірвався і пробував заглушити свою лють і ненависть у різних барах Галактики. Це продовжувалось доти поки я не зустрів Імператора Nanit’a, він відчув мою палку лють і ненависть, він знав що я буду корисний і з часом стану сильним Ситхом. Nanit почав лише підбурювати мою лють і ненависть до Республіки, до колишніх друзів. Мій гнів затуманив розум і я прийняв сторону Ситів забувши те проти чого я боровся з самого початку. Я досяг великих висот в Імперії, очолював 501-Легіон був самим Dark Lord’om. Мій вчитель Lotr і мої колишні друзі Ralf та Nikooz пробували розігнати туман який був у мене в голові, але через мою сильну обіду на них і на саму Республіку у них це не вдавалося. В боях я старався уникати зустрічі з своїм колишнім вчителем і його друзями, чому саме я не міг пояснити самому собі.




Бували моменти коли я починав приглушувати свій гнів і бачити що я коїв, але мені було важко зупинитись самому, мені була потрібна допомога і вона прийшла. Одного вечора на Корібан прилетів зореліт до болю мені знайомий, але я вагався бо не вірив що це могла бути правда. Це був Ever живий цілий і не ушкоджений, він зумів дізнатись про мої пригоди після війни з Jexer’om . Він прилетів для того щоби допомогти вернути мені в собі знову баланс добра і зла. Поставити мене на нейтральну сторону, через певний час йому це вдалося. Я почув себе ніби заново народженим, мене почало мучити каяття за те що я наробив. Разом з Ever’om ми вступили в ряди Безсмертного Легіону, там згодом відновили Орден Аватарів, я почав почувати себе краще ніби іти на поправку після важкої травми. Нажаль доля знову вирішила піднести мені сюрприз тим що Безсмертний Легіон підписав мирний договір з Імперією. Мене почало це картати і не подобатись тому я покинув Легіон.




Для себе я вирішив одне, що ненависть приносить лише біль і не тільки комусь але і самому собі. Тому мною було вирішено зібрати всю свою мужність в кулак щоби показатись на порозі Республіки і вибачитись, насамперед перед своїм колишнім вчителем Lotr’om за цей момент ярості який підкосив мене і поніс в прах усю життєву роботу яку я вів проти зла.



Я був прийнятий в Рейнджери, мені було вибачено моє минуле. Я почав думати ну ось щасливішим бути я уже не зможу, я очолив Корпус ”Меркурій” старався брати участь у житті Республіки і Рейнджерів. Так проходив місяць за місяцем, якось мені дали завдання летіти на Abraxin і побудувати там штаб Республіки. Звісно я відправився туди негайно, не уявляючи кого я там зустріну через певний час. Прилетівши на планету на якій колись давно усе для мене почалось, на мене налинули старі спогади ностальгії за LTS за колишніми друзями і однодумцями. Поки будувався новий штаб Республіки я вирішив відлучитись не надовго і прогулятись до бару випити місцевого коньяку абракс. Зайшовши в Бар я попрямував до бармена, привітавшись і замовивши собі коньяку, я зумів дізнатись по пліткам що тут усе як колись. Ні чого дивного окрім того що не давно тут появились двоє людей які дуже нагадували своєю поведінкою Джедаїв. Звісно мене це зацікавило, я вирішив усе дізнатись, направившись до будинку в якому зупинились ці двоє по словам бармена. Підходячи до будинку побачив до болю знайоме лице, я відмовлявся вірити своїм очам, не вже це Giterball, знову тут на планеті на якій почалось наше знайомство?
Так це був він, поговоривши і познайомившись з його супутницею яку звали Kella. Я дізнався що Giterball і Torn покинули Імперію і каються за свої колишні помилки. Також Giterball знав про місце знаходження Torn’a. Вони мали намір розшукати мене і Lotr’a для того щоби відновити LTS. Я розповів їм що Lotr зараз займає посаду Командора Рейнджерів. Мені сподобалась їх ідея про відродження LTS, тому я запропонував їм відновити LTS в Республіці. Вони вирішили подумати, нащо я відповів що вразі чого буду на Корусанті.



Пройшло приблизно два тижня після мого повернення з Abraxin. Весь цей час я думав чи погодяться на мою пропозицію Гітербол і Келла. Мої роздуми були перебиті тим що мене визивали у Сенат, на моє здивування я відправився туди. Зайшовши в зал Сенату побачив що були скликані усі сенатори, а в центрі зали я побачив їх. Гітербол, Келла, Торн стояли і усміхались в мою сторону.
- Ви викликали мене сенаторе Гайдамака? – промовив я і підійшов до уже присутніх друзів.
- Так я вас викликав, ми ось тут зібрались обговорити те чи варто приймати двох колишніх Імперівців в ряди Республіки, тай ще дати їм змогу тут створити власну організацію. Яка по їх словам буде допомагати Республіці у війні з Імперією. Ми уже вислухали позицію Командора Лотра на рахунок даних людей і організації. Хотілося би почути що скажете ви? – Промовив сенатор Гайдамака.
- О сенатори я вас запевняю, що вони щиро каються за скоєне, вони як і я колись зійшли з істинної стежки. В цьому їх головна зброя, вони змогли зрозуміти свої помилки і покаятись за них, тепер вони не зійдуть на криву доріжку. На рахунок LTS скажу так. Я думаю вам не завадить додаткова допомога у даній війні що б спасти від тиранії Імперії ще паро десяток планет. – Закінчивши свою промову став пильно придивлятись до Гайдамаки який підвівся і промовив.
- Ваша організація колись нам помогла уже у війні за це ми вам були вдячні тому я думаю варто голосувати про видання дозволу створення в Республіці клану під назвою Light Side. – Після слів Гайдамаки я затамував подих…. Паро секунд які здавались мені вічністю і ось Гайдамака промовляє.
– Вітаю, голосуванням сенату було вирішено дати дозвіл на створення LTS. – Дякуємо вам шановні Сенатори – промовив Гітербол і решта компанії. Вони усі пішли до виходу з зали, а я ще затримався підійшов до Лотра і запитав його чи можливо мене перевести з Рейнджерів в ЛТС. Нащо він з усмішкою кивнув мені і подався з сенаторами до виходу.



Пройшло приблизно місяць, за цей час ми встигли потихенько відновити наш клан. Встигли повоювати на дальніх кордонах Республіки з Star Group, Mandalorians і Імперією. Нажаль мусили відступати так як не витримували натиску перед великою кількістю їх кораблів. За цей час було і приємне, до нас в клан приєдналось багато хороших людей. Серед цих людей були Lil-Jux, Fallenhero, Tiko, Split Second, Justfriend. Потихенько ми починали розцвітати, набирати нових людей які дотримувались наших принципів і поділяли наші думки. Навчання Рекрутів проходило як завжди, звісно найбільше мене порадували Tiko і Split Second. Вони стали нашими самородками серед новачків, вони усе схвачували на льоту, вони явно були майбутнім нашого клану.



Пройшло приблизно три місяця, справи у клані почали погіршуватись. У нас не хватало фінансової підтримки для того що б надалі продовжувати наше існування. Звичайно наш хороший друг - союзник Республіка і пропонували нам різні варіанти виходу з даної ситуації, ми вирішили відмовитись. Нам було дуже прикро розпускати наш клан, особисто я надіюсь на те що дружба яка встигла появитись за цей час між усіма нами, згасне ще не скоро. Що наші учні (друзі) будуть допомагати друг – другу якщо сила зведе їх ще колись разом.

P.S. Я думаю це ще не останній мій запис як Магістра LTS. We will be back.




Після розпаду LTS я вирішив для себе не повертатись в Рейнджери, а податись до порогу Ордену Джедаїв, для того щоби з дозволу Ради знову стати Рицарем Джедай. Рада довго роздумувала як поступити зі мною, на велику мою радість вони прийняли рішення прийняти мене в Орден. Через місяць часу я був поновлений у званні Рицар Джедай, одночас подружився з Рицарем Джедай Exelent’om. Як мені розказав Exelent, він збирався взяти до себе в учні людину на ім’я Mazahaka. Я пам’ятав цю людину, колись разом з ним я був в Безсмертному Легіоні. Пізніше я зустрічався з ним на полі бою, нажаль він був на стороні Імперії. Рада сумнівалась що Mazahaka виправився і щиро кається за скоєне, Exelent заступався як міг за нього. Після сварки з Радою Exelent покинув Орден Джедай, Mazahaka же не відступав і далі приходив на розмову до Ради Джедай, яка вирішувала його долю. Це нагадало мені мене самого, те як я покинув Орден і вступив на сторону Зла, Гніву і Ненависті. Тепер уже я готовий був взяти Mazahaky до себе в учні, я відстоював його перед Радою Джедай, пригадуючи їм мої вчинки і те, що якщо хтось і здатний його підняти з прірви і закріпити його віру Ордену Джедай то лише я, так як сам проходив через подібне. Якраз в ці будні дні зі мною по комлінку з’єднався Сержант BVS з проханням допомоги Антарським Рейнджерам. Я прибув до Ради Джедай і повідомив що негайно відправляюсь на допомогу Рейнджерам, також я повідомив Раду що беру з собою Mazahaky. – Я буду його пильнувати, він же буде потихенько навчатись і виправлятись. Це дасть змогу вам шановні Магістри після нашого повернення побачитись що він змінився, став достойним вступити в Орден і стати моїм учнем. – Так я промовив Раді і ми з моїм новим не офіційно узгодженим учнем направились в Рейнджери.



Прибувши в Рейнджери, ми з моїм учнем виконували різні завдання по вираховуванню і перехвату контрабанди яку постачали Імперії. Це були прості завдання для нас, нажаль у Рейнджерів катастрофічно не хватало солдатів для виконання такого обсягу роботи, хоч і легкої. Одного разу, повернувшись в штаб Рейнджерів після виконаного нами завдання я відчув коливання в силі. Це коливання походило від людини яку я колись знав, я направився в приймальну залу. Біля зали я зустрів Mazahaky – Вчителю ви також відчуваєте це? – Так, ми обоє знаємо цю людину, я думаю варто зайти в середину і глянути на нашого гостя. - Увійшовши в середину ми побачили доволі знайомі риси лиця. – Ever’e, я уже втратив лік наших несподіваних але приємних зустрічей. – Промовив я усміхаючись. – Ти Верг як я бачу незмінний, як тобі довірили учня якщо ти навіть норми етикету не проявляєш при зустрічі? Mazahaka радий тебе бачити. – Усміхаючись промовив Ever – І я радий вас бачити. – Після такої несподіваної зустрічі ми направились у їдальню, для того щоби поїсти і розповісти про пережиті кожним з нас пригоди, які трапились після нашої останньої зустрічі. Через паро днів Ever’а і ще паро кандидатів було прийнято в Рейнджери. Наша місія добігла кінця, ми допомогли Рейнджерам поки вони відновляли свої сили. За цей час, я встиг навчити Mazahaky терпінню і трошки розсудливості, в його крові був молодичий запал, який він старався стримувати але не завжди вдало. Попрощавшись з усіма ми направились додому, в Орден Джедай.

Частина чотирнадцята. Найвище досягнення

Після повернення в Орден Джедаїв не відбувалось нічого такого надзвичайного, мій учень Mazahaka проводив більше часу у медитаціях для кращого пізнання аспекту сили. Я в той час вирішив запропонувати Раді Джедай одну з своїх ідей по розвитку Ордену. Після засідання, Рада прийняла мою ідею, таким чином в Ордені з'явились Три Зали. Зали символізували три шляхи Джедай, Охоронець, Консул, Вартовий. Радою також було назначено до кожної зали лідера, для розвитку і покращення вмінь Джедаїв. Таким чином Khadgar став главою Зали Охоронців, Hellrazor став главою Зали Консулів, Feliss став главою Зали Вартових. Після реалізації своєї ідеї я уже направлявся по свого учня щоби відправитись з ним на нижні рівні Корусанту де нас очікувало певне завдання, як в друг мене визвали в Раду Джедаїв. Я відчинив двері до зали Магістрів, підійшов до Магістрів, вклоняючись їм я промовив – Ви викликали мене? - Так Вергоне ми тебе викликали, Радою було прийняте рішення, про прийняття тебе в Раду Джедаїв на тимчасову основу.[/b] – Промовив Магістер Daiver – О для мене це велика честь Магістре, я не підведу вас. – Промовив Вергон і направився на вільне місце в колі Магістрів.


Під час читання Республіканської газети мене обрадувало те що про LTS пам’ятають ще досі. Я вирішив зв’язатись з Giterball’om щоби поговорити про можливе відновлення клану. Після трьох годинної розмови нами було вирішено відновити клан. Ми взялись за роботу, треба було багато чого відновити втраченого. В цьому нам допомогли наші друзі Jedi Master Ralf, а також Sentra. Слухи про відновлення LTS поширились доволі швидко по галактиці і це дало свої плюси. Переконатись чи правда це вирішила стара гвардія клану Opium, Jein, Torn. До старої гвардії також приєднався мій давній друг Ever, котрий захотів мені допомогти. Таким образом клан був практично відновлений. Найбільше мене порадувала реакція Ради Джедай. Вони не просто залишили мене в Раді, вони закріпили мене як постійного магістра. За що я був їм дуже вдячний і продовжував працювати на благо Ордена Джедай. Коли LTS встав на ноги до нас приєднались не просто гравці, а чисті ізумруди їх звали Verlos, Vagan, Jodo. Вони доволі швидко і не погано влились до решти колективу. Ці люди не раз рятували нам життя на полі бою (DE| XJedi CStrike), звичайно були певні сутички між старою гвардією і свіжою кров’ю, але ми це пережили.
Підготовка до відльоту з Храму затягнулась на довше ніж я думав – Вони мають справитись. – Ці слова не покидали моїх думок. – Хватить хвилюватись адже з ними залишається Asitaka і Khadgar вони дадуть собі раду і зможуть навчити терпінню і розсудливості навіть Goodly, а якщо дадуть раду з ним то і з любим іншим падаваном також.
– Все таки відлітаєш?
– Я і не замітив як ти підійшов, так Asitaka відлітаю.
– Може ти все таки передумаєш? Адже Forget Me Not залишається в Ордені, ми відстояли своє.
– Так відстояли але причина глибше і ти це знаєш.
– Ех… - Важко видихнувши промовив Asitaka – Куди подашся?
– На Хот мій старий друже
– Чому саме туди?
– А це поки останеться для тебе загадкою.
– Ти нам потрібен тут, а не чорт зна де.
– Е ні друже, це лиш тобі так здається, тут ти і сам прекрасно впораєшся, а в разі чогось можеш звернутись до Khadgar’a, він завжди допоможе. Час тобі вийти з тіні і повірити більше в себе. Ну от, я уже все погрузив поки ми тут говорили. – Глянувши на Asitak’y і побачив здивований вираз лиця, усміхнувшись промовив до нього. – Час прощатись друже, а і ще у мене до тебе є два прохання. Перше, ти допомагав мені з реконструкцією Ордену не дай їм це зламати чи знищити. Друге, - Я промовив дуже тихо, щоб почув лише Asitaka - …. Зроби усе що б його прийняли і разом вам буде легше ніж тобі одному, повірь в нього, як я колись повірив в тебе. - Asitaka засміявся і промовив
– Ти це навмисно робиш?
– Що саме?
- В Храмі від тебе ніхто ніколи і доброго слова не почує, а мені знову ніхто не повірить, що ти віриш в мене.
– Усміхнувшись я йому відповів – Хай прибуде з тобою сила мій друже.
– Хай прибуде з тобою сила – Asitaka повернувся і пішов назад в Храм, а я відправився на Хот.

P.S. Історія написана уже давно, це швидше історія мого перебування на порталі де описується чому я покидав клани ітд.. Згодом буде мною дописуватись як буде вільний час.