Я ознайомився із Конституцією Республіки та Кодексом Ордену джедаїв

История

Я сын планеты Хоногхр. Некогда мы были свободной расой, свободной от воин и присутствия чужаков на наших землях. С детства тренирует отец сына. Учит, как мастерства клинка, так и уважения к собратьям, врагам, семье. К сожалению моя раса известна как наемные убийцы, служащие Ситам.

Задолго до моего рождения на мою родную планету прилетели представители Империи во главе с Дартом Вейдером. Ногхорианцы встретили их войной. Немало Имперской крови было пролито. Дарт Вейдер был впечатлен нашими способностями и преданостью своим собратьям, тому как мы вырезали трупперов "примитивными", по их мнению, клинками...

После непродолжительной войны был подписан договор о перемирии. Они основали у нас Сит академию в которой они делали из нас наемных убийц и телохранителей на службу Империи, в обмен они помогали нам в восстановлении экосистемы на планете.Отец отдал меня в академию, где я прошел курс владения световым клинком. Я собирался бежать из нее, меня скорее всего б убили за неповиновение добивать лежачего и за отказ бить в спину своего противника. У меня оставались сбережения, что бы покинуть свою родную систему, так я и поступил позже. Но я не знал куда держать путь... За день до моего отбытия я услышал разговор о имперском генерале Троуне, который смог заслужить уважение и благодарность Дарта Вейдера за военные действия против некого Черного Солнца. Я решил узнать, что это за клан и отправился на поиски ответов.

Шел мой первый год как я покинул свою родную планету. Моим новым домом стала галактика Юаг, и вроде все начало налаживаться, как на одной из планет меня засек имперский патруль, оказывается на меня подали в розыск за побег из Сит академии. Так как у меня не было оружия мне пришлось спасаться бегством. Я добрался своего корабля и рванул в открытый космос. Империя дышала мне в спину, поэтому мне пришлось залечь на дно на 2-2.5 года вне галактики.

Около месяца назад я почувствовал, что пришло время выйти из сумрака и вернуться в галактику ЮаГ. Так я и поступил... Первым делом я отправился на планету Холи, что бы вернуть былые навыки владения мечем. Шли дни, я знакомился с людьми из галактики, как вдруг...

"...шшш...импери...да-да...шшш...точно та...шшш...же..." - услышал я через свой коммуникатор.
"Странно, мой коммуникатор никогда не барахлил..." - сказал я, рассматривая черный, маленький дивайс, самому себе. Из любопытства я принялся прочесывать территорию около храма в котором я тренировался.
"Руки вверх!" - услышал я. Обернувшись я обнаружил 2 имперцев (одного из них с бластером в руке) и свои руки которые рефлекторно указали в небо.
"А я вас знаю..." - произнес я, присмотревшись. "Император и генерал армии ситхов, правильно?"
"Все правильно парень... Теперь ты наш пленный. Вскоре ты сослужишь Империи хорошую службу."
Я знал, что это ультиматум, в некотором смысле, а не предложение.
"Склоняюсь владыка..." - я покланился. На секунду они отвлеклись, воспользовавшись моментом и сбежал. Времени у меня было мало. Курс определился само собой...

Спустя 2 дня я стоял у приемной Черного Солнца. Быстрым шагом направился к столу регистрации. Оформил заявку и вошел в комнату которую мне указала секретарша. Я не смог оценить размеры комнаты, освещен был только стул, который я немедля и занял. Голоса из темноты стали, по очереди, задавать мне вопросы. Один из голосов дал мне задание. Оно было выполнено к ночи этого же дня. Вернувшись в комнату (или зал, сложно сказать, эхо отсутствовало) я открыл голокрон, подтверждающий выполненное задание. Но я был проигнорирован. 2 дня я сидел в комнате, я чувствовал, что люди заходили и выходили, не удостоив меня ни одни словом.

"Хватит, мое терпение кончилось!" - подумал я про себя. "Может отец был прав отдав меня в сит академию..? Может это моя судьба..?"
Я чувствовал как закипает моя кровь и мне это нравилось, я почувствовал себя живым и полным сил.

Мне без вопросов выдали гражданство и поставили в строй. Я поставил себе за цель стать элитным воином ситхом. День за днем я верно выполнял распоряжения командования. Во мне утихала ярость, ненависть, обида, злость... Все эти эмоции покидали мое тело с каждым днем все быстрее.

"...следующая заявка №074348. Гражданин Pitiful, ваша очередь." - пробубнела пожилая твилек, не отрывая взгляд от своих дел в электронном терминале. Я уже не чувствовал той уверенности... Уверенности, в том, что я делаю правильный выбор. Но в приемной меня уже ждали и времени на размышления не было.

Стоя посреди комнаты я слышал голоса. Я слышал, что ко мне обращаются, задают вопросы, дают указания. Но все происходило как во сне, будто мои уши были забиты ватой, и разговор проходил под водой. Больно все уж медленно и смазано было. Но одна мысль оставалась в моей голове четкой и ясной.
"Ты не такой, в тебе течет кровь твоего народа. Ты забыл, но твоя кровь помнит. Твоя кровь не даст тебе стать тем, против кого воевали твои предки.". голоса становились громче и раздражительнее, но все такие же неясные и мутные... Паника начинала овладевать мною...

"Прошу меня простить!" - мои слова звучали громко и уверенно. "[i]Прошу вычеркнуть меня из списков".
"[b]Что ты имеешь ввиду, гражданин? Шанс стать одним из Ордена Ситхов выпадает раз в жизни... Ты ведь знаешь об этом[/b]?"
"Знаю." - в голове никогда прежде не было так ясно и спокойно.
"Ты издеваешься?! Да как ты хоть знаешь, чье ты время тратишь?!" - один из членов Ордена привстал со своего стула.
"Знаю. За это я и прошу прощения."
"У тебя 2.5 часа что бы покинуть эту систему. После, ты будешь объявлен в ней "вне закона". Свободен."

Последнее слово произнесенное Ситхом было невероятно "метким". Свободен... Да, я и вправду свободен.

Два последних месяца я провел "на дне", находясь вне зоны действия радаров, собираясь с мыслями и силами. Империя подзабыла о моем существовании. Курс лег в сторону Республики.



Альтернативные аккаунты (старые и неиспользуемые): Honey, UrsaMinor.
Состоял в: Галактическая Империя (Гражданин)

ололо, це знову ти від попередньої заявки Honey залишились веселі спогади)

Які риси, притаманні ногрі, можуть тобі допомогти на шляху джедая, а які можуть завадити?

Радий, що залишив виключно приємні спогади, Гайдамака.

Колись одна мудра людина сказала:
"Поважати Честь більше ніж вукі здатен лише ногхрі"
Ногхрі не відчувають страху. Мають жорстке ставлення до супротивника, також ногхрі мають дуже замкнутий характер, навіть дещо "секретний". Мій народ відомий своєю цілеспрямованістю до виконанні своїх цілей.

Тобто, із вище перечисленних рис, на мою думку, всі позитивно сприятимуть на шляху джедая джедаю (перепрошую за тавтологію). Окрім зайвої жорстокості притаманної моїй расі.

ОоОЦього гравця бачив на свервері)

Чи були, під час перебування на юазі, моменти коли ти когось зраджував, і як ти до цього відносишся?

Ні. Не було. Ніяк не відношуся до зради. І ніяк би не хотів відноситися. Значень у слова зрада декілька, тому відношуся по різному, тобто у різних ступенях погано.

Неправильно ти мене зрозумів. В моїх словах був присутній сарказм. (с) кеп

Навіщо Йода вкрав у Люка Скайвокера ліхтарик?

Знайди інформацію про гравця Rock.

Гайдамака, дякую за роз"яснення, але це я одразу зрозумів. На всяк випадок, моя відповідь була іронією, мені шкода, що я недостатньо зрозуміло це передав.

Йода... Не впевнений, що він крав, адже Люк сам дав дозвіл забрати ліхтарик. Він йому потрібен був для "темних справ". Вважаю, це був міні-тест на доброзичлевість Люка, а може він його взяв, щоб той не брав випадково його із собою у печеру там де він мав зустрітись із своїми страхами, щоб його уява мала більше простору для "маневрів". Важко сказати...

Khadgar, твоє завдання у процесі.

Давай фантазувати далі. Припустимо Люк не дозволив би Йоді забрати ліхтар. Чи погодився б Йода вчити Скайвокера?

Думаю, що так. Я передивлявся цей момент фільму декілка раз, у розмові Йоди і Люка, вдома, переважали такі причини як гнів, нерозсудливість та "похилий вік" Люка. Про те, що Люк відібрав свою їжу у Йоди, Йода необмовився, тому схиляюся до версії, що все ж таки навчав би.

Khadagar, моя відповідь:
Rock видатний лицар джедай, здобувший перемоги у новорічних турнірах 2008 та 2011 роках.
Має навички моделювання саберів і скінів. Один із "найолдовіших" ЮАГівців залишившихся на сьогоднішній день.
Був у рядах Галактичної Імперії, Star Anarchy. На даний момент входить у склад Республіки.

Пригадую колись,ще на ранкорі грали дуель,досить сильний гравець.Можеш оцінити свої можливості проти стафа,сингла і дуелі за 10-бальною шкалою?

Угу. Добре.

Як гадаєш навіщо оформлювати заявку?Навіщо в заявці історія?

Так Gryvys, пом"ятаю, і не раз билися. Проти? Ти маєш на увазі, як добре я зможу протистояти цій зброї? Ну добре... 7 проти стафа, 6 проти дуль, 5-6 проти синглу... Десь так, я думаю

Khadgar, хм... цікаве питання.
Наприклад я, пізнаю людину, її хід думок через спілкування з нею. Часом навіть достатньо декількох реплік, щоб зробити перше враження стосовно неї. Як кажуть "Зустрічають по одежі..." у всякому сенсі. У текстовій (форумній) формі твій одяг - текст. Тому, історія якось дає змогу людям робити хоч якісь висновки стосовно кандидата. Перепрошую за сумбурність написаного. Можу більш широко, якщо бажаєшь/незрозуміло.

Остаточно - За

Нарешті я дістався до тебе Імперка Імперець.

І все таки чому покинувши Імперію, вирішив піти в Республіку(до колишнього ворога)? Чим вона тобі приглянулася більше від усіх інших кланів? Саме так, я майже до всіх імперців відношуся з неприязню

Exelent, Республіка імпонує мені. Мої моральні принципи співпадають з Республіканськими устоями. Республіка ніколи не була моїм особистим ворогом.

П.С. Упереджене ставлення? Неприязнь... Подобається слово. Неприязнь - вороже ставлення до когось, або чогось. Тобто ти бачиш ворога в мені?(вибач, якщо трохи перекручую) Людина, яку ти зовсім не знаєшь визиває у тебе негативні емоції!?

Pitiful

Пригадую ти грав на сінглі,поясни чому ти вважаєш,що стафф,дуель і сінгл за твоєю шкалою оцінювання є складною проти твогго стиля ігри?

Можу ще декілька слів підкинути якщо ти полюбляєш їх роз'яснювати. Вірність, Гідність і Повага це раз.

Так навіщо йти в Республіку, яка на твою думку не притримується кодексу? Потрібно залишатися в Імперії. Це два.

Ти не перший і не останній імперець якому прийшло прозріння, що його "моральні принципи співпадають з Республіканськими устоями" а імперські ні. Так ось, як би тебе тоді прийняли в Орден ситхів ти б пішов з Імперії чи ні? Тільки без фраз(Звісно, ради Республіки пішов)

Gryvys, в мене нема стиля гри. Я розраховую на постійну зміну темпу бою та користуюся різними "зв"язками", щоб супротивник не звикав. Проти стафа найлегше мені бо я знаю на що мені чекати, глефіст від глефіста не дуже відрізняється. Проти синглу найважче, бо у сингла більший вибір маневрів і стратегій, а дуали... Теж саме що і глефа, але проти дуль менше грав - тому трохи важче.

Exelent, не розумію до чого ти підкинув вищезазначенні слова (Вірність, Гідність і Повага). Якщо ти вважаешь, що я коли небудь діяв віроломно, не гідно чи зневажливо, то ти помиляешься.


Я не вірно тоді сформулював свою думку. Я мав на увазі: "єдиний клан в якому люди притримоються кодексу". Томущо його не важко притримуватися...



Не відмовляюся від своїх слів, не раз переживав такий досвід з людиною яка носила голубий колір. Але питання чому ж я всеж таки йду до Республіки? Кодексу не притримується не Республіка, а деякі люди. А я прагну стати на сторону "ідей", а не людей. Та в майбутньому якщо випаде така можливість проріджувати ряди від таких людей, які ганьблять ім"я Республіки.
"Прозріння" не приходило, воно не покидало мене ніколи. Коли я вступав до Ордену Ситхів, я сам зупинився, а не мені відмовили. Республіка тут ні до чого. Тоді, я йшов не до Республіки, а з Імперії.

Ось не люблю коли потрібно розжовувати прості речі.
Не потрібно в моїх питаннях, читати їх між рядків.
запитання дуже просте Можу ще декілька слів підкинути якщо ти полюбляєш їх роз'яснювати. Вірність, Гідність і Повага це раз.Потрібно було пояснити ці поняття своїми словами.

Де ти тут знайшов слова про те що я сказав що тебе не прийняли? Звичайне запитання Як би. Чи тобі суть цих слів більш докладніше і простіше розтлумачити?
Я розумію що ти хочеш скоріше відповісти, не вчитуватись в запитання. Але будь ласкавий не вигадуй того чого немає в запитаннях.

Pitiful

Розкажи мені про стиль ігри на дуалях "лефти",або проаналізуй мій стиль ігри скажи де слабі місця?

Exelent, вибач, тут ти правий, на рахунок слів... Але я не побачив у твому реченні питання/завдання до мене.

*Вірність - незмінність у відношенні до когось, або чогось, виконання свого "слова" даного раніше комусь, або чомусь (принаймні до моменту поки воно не буде повернено його володарю).
*Гідність - моральне поняття, яке визначає ціну(у широкому сенсі)/самоповагу людини.
*Повага - це вид морального відношення однієї персони до іншої, признання її, як ,найменше, рівної собі.



Ще раз вибачай за мою "нерозумілість", і тут правий... "не вчитався в запитання".
Можливо не одразу, деякий невеликий час пройшов би, перед тим, як я запитав би звільнити мене від клятви. Але пішов би.

Gryvys,
Твої слабкі місця на мій погляд (доволі давно с тобою не грав, тому можуть бути трохи застарілими мінуси):

-тебе легко передбачити у твоїх маневрах.
-тебе легко витягнути на контратаку у невдалий для тебе ж момент.
-ти (можливо майже) не використовуєшь альтернативний стиль меча у дуалах

Доречі, Haydamaka,
Був час поразмислити ще на рахунок ліхтарика і Йоди. Вчора озарило мене - він випробовував терпіння Люка, а не жадібність.

В чому полягає твоя неувага до запитань, що ти в них не вчитуєшся? Ти завжди думаєш що ти кращій\розумніший з співрозмовником, чи ти нехтуєш повагою до нього?(На всяк випадок якщо ти не вчитаєшся. Це відноситься до першого запитання: чому ти не вчитуєшся в запитання.)

Exelent,
Моя неувага полягає лише у тому, що я трактую запитання так, як воно з першого разу сдається мені. Коли ти поставив це питання, я на ньго відповів:

Я думав, що з цієї відповіді тобі буде зрозуміло, що пішов би. А збило мене з пантелику те, що ти сказав "як би тебе тоді прийняли", це значить, що мене "не прийняли"? а "не прийняли" означає, що мені відмовили. А "відмовили" - значить я пішов не сам. А це не так, бо пішов я сам. Подруге...

Як я мав здогадатись, що це завдання до мене, якщо не прозвучало навіть, що з ними робити? Тобто... Ти можешь мені підкинути декілька слів? Я радий и вдячний тобі за те, що підкинув... Напиши ти "Роз"ясни мені наступні слова...", питань би не з"являлось. Витікаючи з цього - маю прохання, щоб моя неуважність/похибки не мали більше місця, формулюй свої завдання складно, як твої сокланівці це роблять. Це зекономить наш з тобою час у майбутньому.




Ні, тільки якщо він дає мені повод так думати, так вважати.



Моя повага до людини завжди є своєрідним "кредитом довіри"(тобто кожна незнайома мені людина має моє паважне ставлення до неї), але якщо людина своїми вчинками чи словами втрачають цей "кредит", то вони й втрачають мою повагу. Бо в мене є і самоповага, яка є джерелом поваги до інших, на мій погляд.

Те, що ти намагаєшся мислити, і думки вмієш зрозуміло оформити - це плюс.
Твоя пам"ятна історія із Honey - це мінус.
Те, що ти не став приховувати, що Honey твій бот - це теж плюс.
Імперське минуле - це, в принципі, несуттєвий, але мінус.

От зараз задача вирішити, що переважає. Мені здається, що навіть якщо ти не станеш хорошим джедаєм, тобі по силам принаймні зіграти роль хорошого джедая. А часом буває достатньо навіть і цього. Тому головне питання в тому, чи можна тобі довіряти. На цей раз я схильний тобі повірити, ЗА. Але май на увазі, що якщо тебе буде прийнято, я придивлятимусь до тебе

Хм. Мало людей проголосувало , піднімемо активність. Може дещо несподівані запитання, але: розкажи, як ти знайшов УАГ, чим він тобі сподобався, що ти від нього чекаєш?

Haydamaka,
Я вже навіть і не пригадаю, давно було. Я з дитинства був фаном ЗВ. Тому грав у всі ігри ЗВ, які міг знайти. До виходу JA я грав у компьютерних клубах разом з моїм братом у JK 2: Outcast. Ця гра зайняла в мене багато часу у минулому. Після виходу ДЖА я пройшов декілька раз та й закинув. За 2-3 роки я знову її згадав і шукаючи де її скачати десь наптрапив на УАГ.

Чим подобаеться УАГ? Приємно проводити вільний час на форумі та серверах. Також приємно, що хтось зміг взяти та об`эднати українських фанів ЗВ у такій затишній і продуманій "галактиці". Я так думаю, що доречно було б порівняти з іншими такими "галактиками", можливо інших країн, але я не можу - я таких навіть не шукав, мене все влаштовує і тут.

Чекаю від нього? Чекаю, що він не загнеться. Що буде мати місце дуже довгий час. І буде підримувати інтерес молодого покоління до цієї чудової гри, та ЗВ у цілому.

Ну, якщо більше нікому нічого сказати немає...

Хочеться вірити, що подібних до колишніх "несподіванок" від тебе більше не буде. Бо прикро, коли досить розумна людина займається фігнею) Відтак мені залишається лише привітати тебе. Прийнятий