Земля змінилась. Війни і атомні катастрофи ввійшли людям у звичку і ядерний гриб незримо окутав планету важким шаром радіаційної пилюки. Біда Чорнобиля була лише першим кільцем ланцюга всесвітньої катастрофи. Люди одичавіли й стали схожі на тварин. Інстинкти хижака все більше проявлялись у людській натурі,домінуючи в ній. Діти вже не були цвітом роду. Ніхто їх не цінував,як раніше. Діти мали так само,як і дорослі,боротись за своє життя,уникаючи людсько-звіриної натури. У кожній людині стала лідирувати байдужість. Йшов п’ятий рік світової кризи. Люди надзвичайно панікували,щоденно піднімаючи тему подолання проблеми,проте марно. Світ був вкинутий у безодню фінансової нестачі і внутрішнього дискомфорту. Якби люди розуміли,що призвело до цього явища,то може б і не шукали його причини у якихось зовнішніх впливах чи подіях в історії людства. Проте вони цього не знали. Що ж призвело до кризи?Які причини лягли в основу цієї біди,котра зачепила усіх людей на планеті? Була єдина причина – убогість. Убогість і криза – ось першопричини подальшого горя людства. Душа людини зубожіла,духовна криза пронизала її наскрізь,підточивши її стержень,давши точку відліку до повного знищення людини,як божого створіння. Економічна криза неодмінно слідує за духовною кризою,як брат за сестрою,і людство могло б занепокоїтись,якби знало те,що знаю я. Це вже третій раз я тут на Землі. Третій раз криза переслідує людство. Минулого разу,коли я був тут,мені довелось підготувати людей до подій жахливих і тоді ще непередбачуваних. Хоча для Господа все було відомо. Йшов рік 1941. Нервово снуючи зі сторони в сторону,тридцятилітній чоловік покручував чорні вуса,час від часу подивляючись на годинник швейцарського виробництва з потертим ремінцем і склом над циферблатом,що було трохи розбите. Зрадливо рипнувши,відчинились дерев’яні двері…На порозі стояв чоловік у формі есес.
***
Нервово снуючи зі сторони в сторону,тридцятилітній чоловік покручував чорні вуса,час від часу подивляючись на годинник швейцарського виробництва з потертим ремінцем і склом над циферблатом,що було трохи розбите. Годинник був дорогий йому,як пам'ять про ті події,котрі назавжди закарбувались у його,ще поки здоровому,мозку. Фюрер був людиною сильної волі і звик підкорювати людей,щоб ті прислужували йому,повзаючи в ногах й співаючи йому оди. Однодумців у нього були одиниці,та це все ж не завадило йому прийти до влади законним шляхом,один за одним прибираючи суперників зі свого шляху. На столі у Адольфа стояв портрет сім ’ ї . Біля столу стояла сміттєва корзина,куди він кидав цей портрет щоразу,як хтось заходив. І зараз,Гітлер взяв і кинув його у корзину. Фюрер втрапив у пастку своєї ж політики. Лідер тоталітарної держави,котрий у майбутньому стане володарем усього світу не мав права мати хоча б якусь слабинку. Любов – це слабкість! Він не мін показати себе слабким. Не мав права. Тому ніхто і не знав про все,що робив Гітлер для своєї родини. Це було в 1941 році,році глобальних змін і економічно духовної кризи. Гітлер глянув на годинник,що висів на стіні. Забив маятник,утворився шум,котрий на якусь хвилину вигнав тишу з кімнати й заполонив увесь кабінет. Бала дванадцята година. Дві години до ланчу. Гість вже мав з’явитись на порозі,проте він примушував фюрера нервувати й дивитись на циферблат кожні двадцять секунд. Справа,котру вони з Гітлером затіяли була дуже небезпечною і вогонь цієї небезпеки ледве не спалював цих двох авантюристів. Зрадливо рипнувши,дерев’яні двері відчинились. На порозі стояв чоловік у формі есес,чимось схожий на Адольфа…