Я ознайомився з правилами поведінки на ігрових серверах та Правилами Республіки та Імперії і Конституцією Республіки

Я народився на Татуїні. Місто Анкохерд. Зі мною жила мати,що працювала на нашій фермі влолго-збирачів, вона казала, що батька в мене нема,
я цьому не вірив...
З дитинства я знав тільки два світи - Моє рідне місто,та небезпеки поза нього.
Ніби все складалось добре в моєму житті, як у тринадцять моіх років, мати пішла як завжди вечором,
по воду, до вологозбирача, що був біля гори Хізил, горою її важко було назвати, але про неї казали що там
логово Крайт-дракона. Вона не повернулась. Довго я її шукав,
в другу добу пошуку ми з моїм двоюрідним братом вирішили зайти у логово до Хізил. Взявши з собою бластер я пішов до підніжжя гори,
де був туннель до підземелля.А також Сказав братові щоб почекав ззовні. Прокрадаючись, тунель вів мене до місця де я вже чув Крайта, та був готовий,
до всього. присівши за валуном я перевірив старий бластер ,що колись подарував мені Родіанець, на мій
день народження, було цікаво чи він справний, чи він хоча б має зарядів?
Я виглянув зза валуна, і почав роздивлятись- було чутно тільки дихання, шипіння, навколо було прекрасно-
кристалічна печера що була наповнена кристалами, де вони виблискували різними кольорами і сліпили яскравим світлом.
Задавалося враження що це не місце злобного хижака, а місце де жило щось потойбічне. Я вмить оговтався,
та почав проходити ближче до сусідного приміщення печери- підійшовши ближче я побачив двох трупів, та кістки.
Крайта-дракона не було, він зник не залишивши і сліду, "можливо це було видіння?" -задав собія запитання. Я оглянув тіла, та ні кого з них я не впізнав.
Виходя я забрав декілька криствллів собі, на пам'ять.
Тепер я зрозумів що це була не випадковість. Дійшовши до вихду я побачив, що вже ніч. Я сказав брату щоб він почекав мене, але він зник. У місті ніхто його не бачив. "Дивно" подумав я про себе, дві зниклі особи за одну добу.
Матері не знайшов, але ці кристали нехай будуть на згадок про неі, також мого брата.
За ніч я дійшов до міста. Пізніш через місяць я найнявся на роботу у Мос Ейслі, офіцантом.
Через декілька років до мене дійша звістка, про мого батька. Що він живий, та знаходиться на Татуїні.
Мені довелося багато зробити, щоб з ним зустрітись.
Зустріч відбулася в районній кантині Мос Ейслі. Я сів за столик що був біля бармена, взявши напій, я чекав.
У бар зайшла людина середньго зросту, у коричневому плащі, що закривав, та затіняв обличчя.
Він подивився навколо, та виловив мене з юрби відпочиваючих. Підійшовши до стола бармена, де повернувся до мене,
та сів навпроти.
Він зняв капішон та подивився на мене. За мить роздивившись навколо він вимовив:" Напевно в тебе багато питань,
якщо ти пройшов такий довгий шлях щоб побачити мене?", я без ввагань відповів :" Куди ви зникли коли я народився?".
Цого питання він неочікував, але скривши емоціний стан, заплющивши очі, задумався... Продумавши мову відповіді сказав:
" Я торговець і мені було треба поїхати жити в інше місто, вас з собою брати не міг, так як шлях проходив через небезпеки, я нехотів щоб ви опинились у цих стуаціях, за той шлях загинуло пів каравану через посуху, і ще кілько від Тускенів", я сказав- "Мені більш нікуди йти,
візми мене як помічника, жити тут неможливо". Він ще раз роздивився мене -"Ти впевнений?", "так"- без емоцій відповів я. Ми вийшли з
кантіни та попрямували до будинку на околиці Мос Ейслі.
Ввійшовши у старе запилене приміщення, де було мало світла. Він нажав на кнопку, та двері, що були замасковані за
шухлядою відчинилися. Я побачив добре освілені сходи,спіраллю проходили в низ, світло ісходило від фотонних ламп,
які були знизу. Дішовши до кінця, можна було роздивитись цікаві деталі: приміщення складалося, мабуть з
давніх кам'яних глиб, прямокутного типу, щільно прикладені один до одного. На них були древні розписи, символи,
та знаки. Проходячи в глиб секретного приміщення, я почав задихатися, у кінці тунеля була велика, металева, з дев*ятьма
замками, та штирями дверь. Підійшовши до неї в притул- було відчутно свіже повіря. Мій гід вдарив по одному з цегляних
блоків. Велика механічна машина, десь над нами запрацювала, і ввесь складний механізм почав неквапливо себе розкривати.
Коли останній блок піднявся, відкрився вид на червоне приміщення, що видблискувало від ламп прикріплених до стіни.
З правого боку від мене був килим, та ваза з білого каменю, що була напівзаповнена. В стіні був невеличкий отвір,
звідки йшло повітря. Посеред невеличкоі комнати сидів юнак, який щось читав. Він був одягнутий у просту одежу,
біля нього сидів такого же віку ще один хлопець. Який встав, та подивився на мене, на його обличчі застигло питання"хто ти?", але він тільки мовчав і рздивлявся мене. Я огленув ще раз комнату,
з ліва була гола стіна, завершенням ціього є пройом без двері,без освітлення. А мій батько став навпроти мене,
знявши плащ, сказав - "Почувай себе як дома- сину".
"Це моя таємна школа,ти маєш тут навчатися,щоб здобути знання які допоможуть тобі в майбутьньому." – промовив мій батько.
І мене навчали. Тепер можна сказати що це академія, де мій батько вчитель. Вона є у покинутому будинку. Там є ще учні-
Вальтар, та Оуен. Ми з Вальтаром стали швидко друзями, Оуен більш поглиблювався у себе, любив читати. В переривах від буденної метушні я займався конструювнням приладу, як я вичитав- що це є давньою, та елегантною зброєю миротворців Джедаїв, атакож мстивих та агрессивних Ситхів. Звався він світловий меч. Роблячи його я помітив що деяку деталь мені вручну не вставити, кристалл, що потребував тонких інструментів.
Одного дня я разом з Вальтаром пішли до нашого знайомого що продавав зброю. Прийшовши до нього я з його дозволу,
сів за робочий стіл.Я дістав зі своєї кишені кристалли. Попрацювавши з ним 2 години я нарешті закінчив
своє творіння-це був меч, він світив ззовні помаранчевим.
Повертаючись Вальтар пішов до бару, казав хотів зустріти одну людину, а я попрямував до академії.
Прийовши, я натиснув на блок, але двері не відчинилися. Моживо двері замкнуло? я подумав, та пішов до чорного входу.
Відкрившись, двері показали страшну картину- Двері що не відчинялись, були навмисно сплавлені. Біля цих дверей лежав
труп мого батька, а біля нього- його датапад. Хтось тут є, було чутно звуки бластерів що були у перестрілці.
Я розрубав двері, вибив їх. Мене переповняв гнів, гнів за цю смерть. Я ніколи не був так упевнений у своїх діях.
Йдучи через сходи дійовши до металевих дверей, що відділяди мене від винуватця всіх подій. З моїх грудей рвалося
"Швидше!" хотів підганяти неквапливий механізм. Тільки но відчинились двері- я вбіжав.
В кінці червоної комнати лежав напівмертвий, ще не з охоловшим бластером третій учень академії,який вступив нещодавно,Арно. Чужий бластер прострілив та сплавив йгого нутрощі.
Він лежав ледь живий. Лужа крові витікла з його рани, але він хотів дотягтись до бластера. Я підійшов на мить до нього,
давши бластера він промовив останні свої слова- "Я не гідний такої смерті..." Він хотів сказати щось ще, але життя скінчилось.
Я попрямував до тренувальної комнати, де був бій, нерівний бій. Я не хотів ще одної смерті, дістав меч із пояса.
Коли двері тренувальної, ізрубленої кімнати відчинилися - там був Оуен, та він...
У його супротивника було два меча, два синіх меча. Він був одягнений у сіру падаванську одежу, та лице було прикрите
шарфом. Він наносив удари за ударом , Що разу коли Оуен ввідстрілювався- він намагався ударити, але Оуен встигав увертатись.
Я уввімкнувши меч підбіг до ньго та наніс боковий удар, а Оуен вистрілив у голову. Він схрестивши удари віитримав напругу,
та відбив мій меч. Я наніс удар з низу, він парирував, Оуен вистрілив в спину, він парирував. Він направив Силу та штовхнув на мене
кам'яну глибу, вдаривши мене, я відлетів. Впавши я побачив крізь мутний зір, що Оуен відступае...

Розповідає Оуен:
Я ухиляюся від за ударом, і він не дає моменту для мого пострілу.Він замахнувся я вистерлив, але інший меч встигув відбити мій постріл, і другий рубанути мені по нозі(добре що тільки шкіру розплавив)але було дуже боляче. Я відчуваю, що не зможу довго протриматись.
Він прериває кожну спробу на постріл. Тепер він схрестивши меч, може мене вбити.
Я відчувши щось незвичайн(мабуть силу), направив їх на мою руку. Поток тримав меч супротивника. Поза була незручною. Моя ліва рука
тримала луч, права витримувала його меч. Тепер я вибив потоком меч з його рук, але залишався ще один.
Я взявся за бластер, приготувався, мій супротивник підібравши впавший меч- попрямував на мене...
Я гукнув "Рекс!".

Знову Рекс:
Я отямився, за мить встав, підхватив меч, попрямував до вбивці. Я підпригнув(чомусь дуже високо) , я кинув меч йому у голову. Супротивник розрубивши бластер Оуена, відбив мою атаку, мій меч відлетів. Тепер я знав що робити-
біжав на нього, підійшовши в притул він махнув у мене, я вдаривши йому по обличчі, ухилився. Підпригнувши я вдарив йому по
шиї, притягнувши до себе - з коліна у груди. Він впав, але одраз встав. Прибіг Вальтар.
"Що ти так довго?"- спитав я його, використвуючи момент. він мовчки побіжав до супротивника, та почав бій з мечем, який у нього невіомо звідки з*явився. Я взявши меч,
попрямував до дуелю. У запалі битви Вальтар відступав, хоч як не намагався в нього поцілити. Підійшовши до ворога,
я вступив в бій, Вальтар вдарив спереду, а я по правому плечу. Він вихвативши свій другий меч з схрещення відбив перший,
та схрестився з моїм мечем, він зрзумів що зробив помилку,він забув про мого товариша... Вальтар всадив в нього меч, а я відрубив руку з мечем.
Після я вимкув меч, прикріпив на пояс. Ми з Вальтаром взяли Оуена та пішли з кімнати тренувань, бо можливо прийдуть ще.
Доходячи до кімнати верхнього поверху, по сходах, ми на головному вході побачили- ще одного вбивцю- "це аперантіси!",
вигукнув Оуен. Ми попрямували до чорного виходу, вибіжавши на волю- я сказав "В мене є один знайомий, він мені боржник,
на крупну суму кредитів, він транспортер,в ньго є крабель до іншої системи, він і нас безкоштовно підвезе", сказав я.
"Пішли"-сказав Вальтар. Ми пішли до космопорту де був той великий транспотний корабель. Ми без проблем сіли у нього,
та полетіли до Корусканту.По-дорозі зустріли ще одного хлопця Артуті-Тьому з яким здружились.На Корусканті життя нас розбрело, кто куди. Вальтар став Республіканським солдатом, про Оуена мені нічого
не відомо. Я ж хочу стати Республканцем, бо тільки там я зможу знайти нових друзів, гарних товаришів у бою, мудрих
наставників- бо я залишився без знань,
я хочу допомогти Республіці, бо їй потрібні воїни, щоб виграти наступні битви...,а також хочу розібратись хто була та людина в академії і,що трапилося зі мною під час стрибку.

Щось твоя заявочка застоялась.
За.Приємна людина.
Розумний,працьовитий,вміє логічно думати і до всього з ним весело грати.Він гідний стати республіканцем.

Приветствую тебя Rex.
Когда я читал твою историю мне стало интересны вещи касающиеся Крайта-дракона.
Расскажи мне подробно о этом существе и о его пещере.

Bumble-Bee
Крайти-дракони живучі на Татуїні, живуть переважно в печерах- питається чому?
ну поперше захист від зірок що жарять в день, а також це їх логово.Хижаки- здобиччю є все, що є м*ясом, їдять і людей. Вони розмірами від 10 метрів до 50(бували і бльше). Популяція їх составляє 1 на 5км бо їх жорстоко відстрілювали(наприклад Тускени, у Тускенському повір*ю -щоб Тускен став дорослим- повинен принести рог Крайта). Чешуя їхня дуже міцна, то бластером вбити не так легко.
Хвіст і паща+ кігті є смертельною зброєю. Полюють переважно ввечері, або вранці.

Хорошо.
Пока что у меня о тебе складывается положительное мнение.
На портале ты находишься достаточно долгое время и я думаю что ты уже проявил себя перед другими игроками. Поэтому Принеси скринсшоты на которых тебе кланятся по представителю от каждого клана.

На планеті Татуін виявлено надзвичайно високу активність імперсої армії, тобі довірена міссія, летіти на Татуїн та знешкодити імперський загін.
(На ффа сервері вбити трьох або більше солдатів Імперії, післдя чого викласти скріншоти)

все попорядку- перше завдання
Bumble-Bee
(Анархійця розміщю пізніш, бо коли я іх просив вони мене ігнорували)

Раз они тебя игнорируют, значит не имеют доверия к тебе. В этом и заключается квест. Завоевать доверие..........

P.S. Только не понятно, Darth Robo это типо категория Нейтралы?

Принеси скріни, где видно, що ти перемагаєш ворогів Республіки, на сервері Холі.

ЗА.
Как я говорил в прошлой его заявке, добрый, настойчивый, думаю никогда не уйдет с Республики..
ЗЫ на серверах появляйся больше

Встречался с ним редко, но по результам этих встреч,- скажу: все хорошее сказанное о нем Выше -Правда!
ЗА

Я с кандидатом связывался в П\М, он выполняет мой квест. Не закрывайте!

P.S. Сейчас вообще активность в этой теме упадет, экзамены и все такое...

Bumble-Bee
ось

Мой голос ЗА!!!
Кандидат очень старательно выполнял мой квест (видно четко все ники и поклоны) + полный адекват + видел его на серверах, достаточно чистая, и честная игра!!! Так что мой голос упомянут выше!!!

Leksa
ось два
третій виклав в цей же пост

Чтоже, нравиться твоя настойчивость и старательность. Хорошие о тебе отзывы. Я ЗА

В кiмнату зайшов Джедкот, та привiтавшись поставив жирне ЗА , бо провiвiв з кандидатом чимало часу, та переконався - вiн гiдний бути республiканцем, до того ж, культура його на багато краща нiж у багатьох кандидатiв.

Помню Рекса, не забыл. Помогал не раз. Нравятся ответы. Мой голос однозначно ЗА!

Голосую ЗА .Тому,що кандидат мій друг,гарний гравець,чесна людина,і я не впевнений,я знаю 100%-відсотково,що він в Республіці на-зав-жди.

Бла-Бла-Бла

Промовив Майкі..Після чого сказав

Не переконливі твої слова...нібито ти пишеш не душею а інтернетом та чимось ще..
Докажи що все це від душі..
І напиши мені коротеньку розповідь/вірш про Республіку

На основе того что мой квест выполнен, и я не имею притензий к кандидату, голосую ЗА.

Прочитавши заявку можна вже багато про тебе дізнатись я ЗА , По-перше бачив його в бою (непогано володіє шаблею ) , по друга мав спільне завдання непогано впорались )
,по третє неодноразово приходилось спілкуватись не здався після закриття заявки , ціню!

Це завдання Дестроера
(буду вкладати в цей же пост)
(на першому скріні вбитий в польоті з ліва)

Дальше мій квест виконувати не потрібно. Я вже оприділився з голосом, ще тоді коли ти мені писав в ПМ. Я голосую За. Людина вічлива, адекватна, добра + відноситься до всіх (прийнанні до мене) з повагою, тобто справжній Республіканець.
П.С. я тобі довіряю не зрадь ні мене , ні Республіку.

Добре, не бачу сенсу тягнути далі. Тим більше, що за кандидатом на серверах я спостерігав, здався мені досить врівноваженим гравцем, який до того ж грати в цілому вміє. ЗА

>>Ознайомся<<
Адже тебе прийнято, вітаю)