Мені було 19, я спокійно жив на Татуіні, в сім’ї фермерів, одного разу якимось чином кухоль з водою до якого я тягнув руку відлетів від мене на 4 метри.... Через 3и дні до нас прилетів дивний чоловік у чорному халаті назвався він Дойдером, попросив перебути у нас деякий час доки полагодить свій корабель... Ми радо прийняли гостя, він прожив з нами зо два дні, у вільний від ремонту час навіть допомагав нам у збираннях врожаю... На 3ій день він підійшов до мене поки я зашивав свою куртку, і сказав що він знає про випадок з кухлем, і те що я не такий як мої батьки, зі мною сила! Та запросив мене в учні, та приєднатися до Імперії а Всемогутнього Лорда Сітха! Я здивувався, але зрозумів, якщо в мене навіть і та "сила то вона не має служити злу, та відмовив йому... На слідкуючий день Дойдер підійшов до мене, щоб запитати чи не змінив я свою думку, після моєї відмови вдруге він дістав лазерний меч і зі словами "Якщо не в Імперію, то тобі не жити"..... Але в цей час розлунався гучній "БАМ" не наче ось велике впало.... В будинок ввірвався якийсь чоловік в білій одежі... Я подивився на нього и подумав "Невже це він...", так це був мій друг дитинства Kiobe, невже він так змінився... Він врятував мене від лиходія вбивши його в ім’я Республіки, після цього розповів мені свою історію(а не бачились ми вже багато років) Про його шлях джедая, та про життя в Республіці... Я хочу поповнити ряди захисту людського, не лише заради захисту рідних а й всіх не справедливо ображених... Справедливість повинна мати місце в цьому світі-Це мій шлях сили!
После етого я был принят в Республику, получил звание Жителя, пробыл в некоторое время, пошел в армию так как мне хотелось активнее цйелей добится...
Все вроде было хорошо, но тут чтото мною овладело, я будто был порабощен и тело мое онимело, почувствовал своего злого рата, о котором речи не ишло...
Но может болен "головою" а может и в правду брат управление "перехватил"...
И даже если так я отвечаю, за действия свои в мире етом.
Хотел вернутся в етот светлый дом, нести дальше с собой лиш справедливость, а не не адекват что смог я лиш показать, просить прощения...Без смысла ведь нет прощения за ето...
Был месяц дан мне на роботу над собой, из пользой самообладние прошел он... Теперь вернутся я решыл... и По етому стою я перед вами!