Я ознайомився с правилами поведінки на ігрових серверах і правилами Нашої Галактики.
Раса:Людина
Мова:Украінська
Планета:Татуїн
Коли я покинув Орден, я вирішив трішки по подорожувати, пізнати світ, та й взагалі себе.Ех.......знаєте, коли людина подорожує вона багато чого навчається.....Особливо на своїх, та інших помилках....Коли бачеш себе зі сторони, чогось поганого, зразу розумієш, як воно не красиво.....
Я був на планеті Катумалуї. Чудова планета! Прекрасна атмосфера, чудові приємні люди, сонце, море (хочь штучне, але ж все ж таки) так классно! Як зрозуміло, у кожному місті є так би мовити екскурсії. Записавшись на одну з них, я пішов готуватися до відходу. Коли збирався я відчув щось тривожне, щось те, що не повинно було трапитись і взяв з собою, на всякий випадок, Сабер.
Збираючись біля провідника, я відчув ще якусь тривогу і став більш бути на сторожі. Але не надовго. В моїх очах появився мій давній приятель Джедай Sandman.Від радощів я підійшов до нього та хотів привітався зі спини (цікаво було дізнатися чи згадає він мене, адже мене вже стільки не було в Академї) Тільки хотів йому щось сказати, як він повернувся посміхаючись до мене, взяв мене за руку, зі словами :” Ну здраствуй, Монтекі!”Я посміхнувшись у відповідь пожав йому руку і ми почали бесіду.Продовжили її вже на кораблі. Багато чого він мені розповів, що в Академії трапилось, за мою відсутність,що в Галактиці відбувалося, про новеньких в Академії, та ще багато чого цікавого. Ми захопились розмовою, що навіть не чули провідника. І тут я знову відчув ту тривогу яку відчував раніше. Я миттю розповів Sandman’у і він зі мною погодився, сказавши що теж це побачив, що відчув цю темну силу на кораблі. Тому і записався на цю екскурсію. Я запропонував пройтися. Можливо знайдемо щось підозріле. Він погодився.Розішовшись в різні боки ми почали шукати. Секундами мені здавалось, що я щось знайшов...але потім миттю втрачав це відчуття. Пройшовшись по кораблю, я зрозумів, що напевно відчуття мене підводять і хотів вже повертись. Але не так то воно було! Почувши бійку на Саберах, я зрозумів, що мій товариш щось знайшов. Перепригнувши через деяки ящики я побачив 4-х Ситхів, які атакували Sandman’а і 5 мертвих охоронців. Відштовнувшись від колони в стрибку я дістав свій Сабер і ввігнав його в груди Ситха! Відчувши, що хтось зі спини на мене летить сабером, я відскочив, зробиши заднє сальто, призимлився за ним та провів комбінацію Сабером йому у відповідь. Оглянувшись, я побачив вже 1-го мертвого Ситха і ще одного, який благав пощади. Але ж зрозуміло, що Sandman не звір і він його пощадив, одівши наручники йому на руки.
„Дякую, що допоміг. Мені здається тобі варто вже повернутись в Орден.Гарна робота!” – пролунало з вуст Sandman’а.
От так і закінчилась моя подорож. І тепер я стою перед вами, зі словами :”Здраствуй Орден, я повернувся”