Вокруг тишина... и только сильные вибрации воздуха у врат, до невыносимого звона в ушах...

Через деякий час почулись легкі кроки за спиною у аппліканта. Висока фігура у темному каптурі, що приховувала обличчя, наблизилась до Ескейпа і зупинилась поряд. Плечем до плеча вона кілька секунд стояла непорушно.
Без єдиниого навіть найменшого звуку, немов то не каміння рухалось, а лише пустий мовчазний простір, велитеньська масивна брама повільно відчинилась. Прохід тонув в густій темряві.
- Ти вчасно, - негучно мовив Брамар. - Ритуал вже почався.
Потім він повернув голову до аппліканта, і можна було відчути цупкий вивчаючий погляд.
- У тебе в кишені комлінк вібрує.
Не очікуючи відповіді, фігура впевнено рушила крізь Браму.
- Ходімо.