[X] Мій Помічник

Дата створення: 9.9.2011
Автор: Khadgar
Приналежність: Jedi Order, Антарські Рейнджери, Republic
Відомі вчителі:
Відомі учні:
Пізнання сили - 1340

***

Зміст:
- Історія
- Не-рольова інформація (будь-що, що стосується гравця і ЮАГу) (Уроки, історії і тд)

Цю повідомину відредагував Khadgar: 3.4.2017, 18:03

[Досягнення]

Khadgar, Хранитель
29.11.11
435 Очок © Haydamaka

i

Сповіщення: Khadgar відбув у Антарський табір для стажування

_______________________________________________________________

Условия для получения звания Jedi Knight:
1. Член Ордена со званием Padawan. - done
2. Наличие шестого ( или выше ) уровня. - done
3. Наличие 600 Очков Силы.
4. Стажировка в Антарских Рейнджерах. ( Срок стажировки определяется Советом Ордена. Джедай имеет право досрочно прекратить стажировку и вернуться в Орден с восстановлением в звании, однако в таком случае пункт "стажировка", необходимый для получения звания Jedi Knight, не засчитывается.)done

Я, страж(Хранитель) Khadgar, победил в ОД игрока Kozakc, чей уровень равен моему.

Я, страж(Хранитель) Khadgar, победил в ОД игрока [Dark] Animator, чей уровень равен моему.

Я, страж(Хранитель) Khadgar, победил в ОД игрока Halex, чей уровень равен моему.

---

Я, хранитель Khadgar, победил в ОД игрока , чей уровень равен моему Funtik.

Я Хранитель Khadgar победил в од игрока Fell чей уровень равен моему.

Я Хранитель Khadgar победил в од игрока Darman чей уровень равен моему.

Я Хранитель Khadgar победил в од игрока [Emp] Swin чей уровень равен моему.

Я Хранитель Khadgar победил в од игрока Neka чей уровень равен моему.

19.10.2011 16:55 (середа) [Rep] Khadgar 10 : 0 Neka

---

Я Хранитель Khadgar победил в од игрока Kelborn Kad чей уровень равен моему.

19.10.2011 17:10 (середа)      [Man] Kelborn Kad 2 : 8 [Rep] Khadgar

---


I have 6 lvl!!

Я, хранитель Khadgar, победил в ОД игрока , чей уровень равен моему [BS] Londeil.

23.10.2011 15:40 (неділя)      [BS] Londeil 2 : 8 [Rep] Khadgar

Я, хранитель Khadgar, победил в ОД игрока , чей уровень равен моему [Man] Mereel.

23.10.2011 16:03 (неділя)      [Man] Mereel 2 : 8 [Rep] Khadgar

Я, страж(Хранитель) Khadgar, победил в ОД игрока [SG] Slokker Kozakc, чей уровень равен моему.

01.11.2011 16:20 (вівторок)      [SG] Slokker 1 : 9 [Rep] Khadgar

i

Сповіщення: Khadgar отримує +30 очок сили за перемогу в ОБ © Haydamaka, 04.11.2011

i

Сповіщення: Khadgar повертається зі стажування і поновлюється в званні Padawan © Haydamaka, 06.11.11 Отримує звання Лицаря. -300 очок при досягненні звання Лицаря © Haydamaka, 06.11.2011

Отримання почесного звання - Лицар джедай.
Перемога в об проти Мандалоріанців.


Цю повідомину відредагував Khadgar: 8.1.2012, 11:16

Khadgar, ти добре проявив себе в АР. Рада вважає доцільним відкликати тебе зі стажування. Ти маєш можливість зробити вибір:

• Залишитись в АР
• Поновитись в Ордені у званні Padawan

У будь-якому випадку пункт Кодексу "стажування" зараховано.

Усе добе звісивши, я вирішив повернутись до Ордену

Вступ

З прийняттям необхідності існування обох сторін сили, приходить розуміння своєї долі

Задовго до мого народження на планеті Корулаг системи Корулус існувало поселення Сестер ночі, відьм які намагались знищити та захопити владу на планеті. Крім них, на планеті діяв синдикат піратів, який грабував поселення та вбивав усіх задля втіхи. Настав час, коли про це дізнався орден джедаїв і було вирішено відправити майстра для знешкодження загрози. По прибуттю республіканських сил почалась різанина у поселенні відьм. Пірати вирішили помститись за своїх товаришів і вирізати повністю усіх приналежних до сестер. Очікувана допомога зі сторони Республіки прибула занадто пізно, з усього поселення чисельністю під 200 чоловік залишилось у живих лише 10 відьм які не були здатні навіть рухатись. Майстер, побачивши цих молодих відьм серед гори трупів піратів і нападників, пообіцяв, що зробить усе, щоб вони змогли спокійно жити далі. Пройшло 4 роки, виходуванні відьми поклялися у вірності майстру та утворили свій орден Карулагу, ціль якого одна - ”Самопожертва заради інших”. За наступні 300 років орден зміг розростися, набрати та обучити нових членів ордену та вигнати піратів з Корулагу назавжди. А що було з майстром? Через таке свавілля він сам став вигнанцем ордену джедаїв, але його це не дуже хвилювало, він продовжив свій шлях разом зі сестрами Карулагу.

Наш час

Пройшло 200 років, як на Корулазі так й у усьому всесвіті почали з*являтись багато адептів сили, які утворювали клани, угрупування, які були або незалежними, або підпорядковувались одним з лідируючих кланів галактики. У цьому часі і починається моя історія. Дитина яка була чутливою до сили, у якій одночасно було усе і нічого, змогла вижити та розпочати свою історію, призначену самою долею. На Калуазі діяла сім’я яка жила незалежно від інших та тренувала адептів сили як майбутніх найманців. Одним з цих адептів був я – Хадгар. Але Хадгар був не таким як усі інші, молодий юнак вважав, що люди мають право на свободу і не повинні підпорядковуватись сім’ї, яка їх гнобить. Лиша одна людина не боялася говорити, возвеличувати ті часи, коли народ був під опікою ордену сестер, коли людина мала свою думку. Кожен вечір він слухав історії старця про орден джедаїв, а саме майстра який багато років тому допоміг урятувати людей які зазнавали тиску зі сторони Імперії та піратів. Одного разу старець відкрив йому таємницю існування ордена сестер які відреклися від темної сторони сили.
-Хадгаре, коли прийде час, зроби правильний вибір, головне пам’ятай хто ти є та слідуй своїм принципам!
Хадгар, захоплений та здивований історіями старця мовчки кивнув та продовжив слухати. Кожні 5 років обирали найманця який був удостоєний честі увійти до ради сім’ї, і цим обраним виявився Хадгар. Як тільки настала ніч, Хадгара забрали у таємне місце для церемонії. Розв’язавши очі, обраний побачив, що серед кімнати стоїть його вчитель та той самий старець, який був єдиною людиною, що підримував його увесь час.

-Хадгар, тобі удостоєна честь увійти до ради старійшин нашої сім’ї – відповів Sly

-Це велика честь, майстре, - з жахом на очах, кивнув Хадгар, щоб не видати себе.

-Добре, ближче до справи. Нещодавно ми упіймали злодія який пропагував людям відріктись від захисту нашої сім’ї. Тобі, Хадгаре, я надаю честь відібрати його життя.

Вже було зрозуміло, що це той самий вибір про який казав старець і Хадгар ні хвилини не думав. Хадгар узяв меч та швидко відштовхнув силою учителя, якого вдалось відкинути та забрати зброю. Розв’язавши старцю руки та очі:

-Щось ти довго, - стримуючі біль старець всміхнувся Хадгару.

Відповівши усмішкою, Хадгар вивів старця до лісу, але що робити далі? Але, як кажуть, біда не приходить одна. За втікачами тепер полювали члени сім’ї. Вихід був лише один, або загинути разом, або один відволіче нападників заради спасіння іншого:

-Хех, не думаю, що ця мить буде моєю останньою… Тікай, я їх затримаю! – йдучи в бік піратів, промовив Хадгар.
В цей момент, піратів охопило зелене світло і через хвилину нападники попадали. З темряви почали виходити відьми, їх знала уся галактика, але це була помилка, і Хадгар, згадавши історії старця не міг повірити в те, що бачить.

-Хадгар, вони нам не вороги, в нас нема часу для знайомлення, я підгутував корабель, ми литемо до ордену джедаїв на Корусант. Ще буде час для знайомлення. Хадгар, ти пов’язанний долею з ними, колись дуже давно твій батько заповів тобі одну річ,- розповідаючи, старець протягнув Хадгару голокрон, і тільки ти зрозумієш для чого він потрібний і як його відкрити!

Узявши голокрон до рук, Хадгар відчув, як щось у середні резонує разом з силою молодого адепта. Юнак швидко його сховав та почав слухати план відступу далі. Планета не була захищеною, тому втікти було на диво занадто легко. Прилетівши до ордену на прийом, Хадгар та старець, точніше кажучи, капітан спец-розвітки розповіли усю історію. На той час була війна і орден вирішив дати шанс юнакові під керівництвом майстрів діяти від імені ордену.

Орден джедаїв

Найсильніший той, хто контролює свою силу

Після такої пригоди Хадгару захотілось трохи відпочити, довго думати не довелося – бар… У цей час у раді джедаїв…

-Ми не можемо його вчити, зараз йде війна… В нас кожен лицар на рахунку,-гадаючи, що тепер робити, відповів Asitaka.

-Його данні, а також моральні принципи вражають, навіть, якщо враховувати те, що він ріс серед найманців,- додав Wergon.

-Також ми не повинні забувати про обіцяне Daiver-у. Зробимо так, він буде проходити тренування під нашим спільним наглядом.-сказав Black Hawk йдучи до зали тренувань, щоб усе підгутувати.

Через 2 дні. Хадгар увійшов до зали тренувань. Його зустрів Wergon
-Привіт, Хадгар. Рада вирішила не надавати тобі вчителя, ти будеш вчитись сам під нашим наглядом.

У галактиці війна… Хадгар розуміючи це, кивнув та запитав у Wergon-а, що йому робити:
-З чого я повинен розпочати майстре? – спокійно відповів Хадгар.

-Ти вправний боєць, але тобі не вистачає дисципліни. Без дисципліни не буде контролю як емоцій так і своєї сили. Я даю тобі дозвіл увійти до бібліотеки ордену, починай вчити усе, що стосується Республіки, а також не забувай медитувати. Спочатку спробуй при підняти цього манекена силою, не зламавши його, - підійшовши до манекена, Вергон показав як це повинно бути. Манекен легко піднявся на пару секунд, а потім став на свої роботичні ноги.

Wergon покинув залу тренувань залишивши Хадгара на самоті. Хадгар прибігав до своєї сили дуже рідко, тому що не міг її контролювати. Він був задоволений тим фактом, що з ним ніхто не тренувався. Сівши у позу медитації Хадгар спробував підняти манекена, але зламав його як тільки той піднявся догори.

-Що ж, це не буде легко,- потираючи лоба сказав Хадгар.

Наступні місяці Хадгар сидів та їв або у бібліотеці, або у тренувальній залі. За час тренування молодий джейдай познайомився з багатьма учнями та лицарями ордену, деяким він допомагав у фехтуванні, деяким шукав потрібні голокрони у бібліотеці. Через 3 місяці Хадгар знав усе, що йому було дозволено вивчити, але з контролем сили було гірше. Юнак міг піймати предмети не зламаючи їх, але над приземленням треба працювати. За наступні декілька місяців Хадгар зміг контролювати силу на рівні падавана, а це означало, що йому дозволять зібрати свій перший меч. Хадгара відправили до місце, де колись славетний майстер Мейс Винду створив свій власний стиль – Ваапад. Чому саме це місце? Сарапін була примарною планетою, дивлячись на те, що планета придатна для існування на ній живих форм, але на цю планету ніхто ніколи не літав, вона наче чимось відштовхувала усе живе, наче вселяла страх в усіх хто наважувався прилетіти. Перед поїздкою Хадгар вирішив узяти батьків голокрон на удачу. Через два дні Хадгар вже був на планеті, він був один, і він розумів чому, рада не може посилати джедаїв зі мною під час війни. Планета Сарапін здавалась живою, на ній було багато лісів, морів, а також живих істот, що дуже дивувало Хадгара, але щось непокоїло юнака, наче щось кликало його вирушити у путь. На планеті не було сонячного світла, лише темрява, тому сигнальні ракети які йому дали ще на Корусанті дуже допомагали. Вечір наступного дня, Хадгар розбив табір, щоб відпочити. Кожний день на планеті посилював те перше відчуття, ніби хтось кличе. На 26 день Хадгар починав втрачати розум. Він вирішив відволікти себе від цієї темряви яка наче топила його. Згадавши про батьків спадок, Хадгар дістав голокрон. Як тільки джедай узяв його до рук, щось у середені почало резонувати разом зі силою Хадгара. Голос сили раптом припинився, залишивши юнака на одинці з голкроном. Голокрон мав дивне випромінювання сили, ніби те, що було усереденні, кудись веде Хадгара. Все ж краще бачити хоча б якийсь шлях,а ніж йти куди очі дивляться.

Через 4 дні голокрон замовчав, але Хадгар бачив і без нього куди прийшов. Це було просто дивовижно, голокрон привів джедая до пещери кристалів які не просто резонували, але й освічували усе навколо, наче темрява ніколи не чіпала це місце. Дивовижним й був той факт, що Хадгар відчував себе тут як у дома, ніби сила яку випромінювали кристали була йому як рідна. Хадгар відчував, що вміст голокрону пов’язаний з цим місцем. Не довго думаючи, Хадгар поклав перед собою голокрон та поча медитувати. Юнак хотів знати, хто його батько, що за голокрон він дав? Чому ця печера нагадувала йому рідний дім? Відкривши розум, Хадгар почав вбирати силу кристалів. Кожної хвилини Хадгар попадав у різні видіння. Він бачив багато чого, різни битви с піратами, ситхами та навіть з мандолорцями. Юнак хотів відшукати той голос , який здавався йому рідним. В один момент Хадгар потрапив у ведіння де бачив джедая, що розбирав свій меч. В момент Хадгар відчув, що молодий джедай дивиться на нього усміхаючись, на що. Молодий джедай з ведіння продовжив розбирати меч, діставши кристал який був схожий на ті, що були у печері, але він відрізнявся від їх. Кристал настільки сильно резонував у руці, що почав випромінювати тепле жовте світло, але направлене воно було через ведіння до голокрону Хадагара. Вони обидва піднялись у повітря, через декілька секунд голокрон піддався та відкрився. З нього випав той самий кристал, що бачить Хадгар.

Ведіння закінчилось, Хадгар не міг повірити, що голокрон відкритий та кристал у його лодоні випромінює силу нарівні з будь-яким з майстрів, що той джедай у видінні був саме його батьком. Юнак був гордий тим фактом, що він мав батька, що залишив спадок, який був йому пам’ятю, яка гріла його серце. Повернення до корабля було дуже легким, кристал освітлював увесь путь Хадгара. В ордені Хадгар зустрів Wergon-а. Майстер не міг не помітити силу, що випромінював кристал який Хадгар ніс на шиї:

-Ти зустрів його… Вибач, якщо це було для тебе важко, я гадав, що ти маєш знати..,- звинуваючи себе, сказав Wergon.

-Дякую тобі Wergon, чесно, дякую, я.. Я ніколи цього не забуду, - потиснув руку майстру Хадгар.

Перший меч

"Ніколи не бачив особливого сенсу використовувати два світлових меча ... на мій погляд, це випендрьож"-Оби-Ван Кеноби

Зібрати свій перший меч було легше, а ніж знайти кристал до нього. Проблемою для падавана було знайти матеріал для рукояті . Справа в тому, що кристал резонував при кожному використанні і це пошкоджувало матеріал, вже не кажучи про додаткове виділення тепла та світла. Хадгар знайшов відповідь у бібліотеці. Переглядаючи голокрони, він знайшов інформацію про матеріал Картозіс. В наш час, його навчились очищати так, щоб ніхто не помирав від використання. Ціна була не проблемою, ще з дитинства у Хадгара був рахунок, який найманці не заблокували, тому він мав гроші на це.

Бойовий досвід

Емоції не є шляхом до темної сторони, вони дозволяють нам не відрікатись від самих себе, достатньо лише прислухатись до них.

-Хадгаре,- махаючи рукою перед лицем джедая, який медитував, покликав Black Hawk.

-Так, майстре?! – підірвавшись через несподівану зустріч, відповів Хадгар.

-Бачу, Wergon добре тебе навчив, тепер перейдемо до практики. Сарапін був також потрібний для перевірки твоїх бойових якостей. Відтепер контроль над тобою візьму я.

Наступний рік майстер вчив Хадгара фехтуванню. Іноді Black Hawk брав падавана на бойові місії, були моменти, коли Хадгар залишався на неділі сам, відточуючи свій контроль сили та вправність меча. Юнак не розумів, куди відлітав його теперішній майстер, і ніхто не міг йому сказати, чому його так довго не має. Титул падавана надавав додаткові привілеї , щодо користування бібліотеки, тому джедай не заперечував, що його вчителя не було на місці, він міг повністю віддатися голокронам які йому дозволили переглядати. Іноді майстер повертався до ордену, щоб перевірити мои навички, після чого зразу ж відлітав, нічого не розповівши. Після довгого перебування в бібліотеці Хадгар знайшов багато інформації про свого батька, також він знайшов цікаві записи про мандолоріанців, їх кодекс честі вражав юнака. Будучи вправними бійцями, вони становили загрозу для тих, хто був у них під прицілом. Багато джедаїв було вбито руками мадолорів. В галактиці ходять чутки, що Імперія наймає цілими арміями мандолоріанців задля повної домінації у бою. Пройшло багато неділь перед тим як майстер повернувся, на цей раз Хадгар мав литіти з ним.

-Яка наша ціль,- розминаючись, спитав Хадгар майстра.

-Ми летимо на Явін 4. Ти ж чув, що мандолоріанці допомагають Імперії? Так ось, ми відсліткували їх плани, вони збираються нападати на аванпост Республіки, нам потрібно відбити атаку. -Зрозуміло,-тихим голосом відповів Хадгар.

Юнак розумів, цим це може закінчитись і як важливо для Республіки відбити цю атаку. Прибувши на Явін 4, Хадгар допомагав майстру готувати армію до захисту. Хоч це й був аванпост Республіки, на якому знаходився майстер джедай, це анітрохи не заспокоювало Хадгара, адже загроза була очевидна. Через пару днів розпочався перший наліт. Майстер разом зі Хадгаром допомагали біля центрального входу стримувати сили нападників. На полі бою літали уламки від барикад та бойових машин. Хоч нам і вистачало сил, але втрати були дуже великі. Проти загону мандолорів виступали 20-25 загонів солдат Республіки. На першому етапі бою ми змогли відбити атаку, але втратили багато товаришів. Розпочався 2й етап бою, загонів мандолорів залишилось 2-3 , але вони притягли з собою звездоліти, а також 5 бойових машин які Хадгару були не відомі, але він не хотів перевіряти їх руйнівну силу. Під кінець бою вже було зрозуміло, що треба відступати.

-Відступаємо! Швидко! Хадгар допоможи солдатам відбити цю атаку машин, а я прочищу шлях для відступу,- біжучи до солдатів вигукнув Black Hawk.

Хадгар нарешті зміг узяти себе у руки та почати діяти. Швидко узявши гранати він прикріпив до бойової машини яка була схожа на танк, та взірвав її. Солдати допомогли забарикадувати ворота та закласти бомбу, щоб підірвати ворога як тільки той зрозуміє, що до чого. У цей час за майстром почалося полювання. Мандолори розуміли силу та хитрість майстра джедая тому вирішили задавити числом. Далі невідомо, що було, але, коли Хадгар повернувся до майстра, він помітив, що Black Hawk-а схопили. Одне радує, що мандолор був один разом з загоном солдат. У загоні падавана було 5 солдатів та 10 мін. Хадгар мав батьків голокрон, але після використання це був не голокрон, а металобрухт, проте нападник цього не знав. Вийшовши з тіні Хадгар показав нападнику голокрон, який, звісно, привернув увагу мандолора. Було вирішено провести обмін вчителя на голокрон. У той час солдати роставили міні зі сторони дверей. Міни виконували задачу димової завіси, а також для того, щоб зруйнувати генератор поля, яке тримало майстра. Відбулося очікуване, мандалор захотів позбавитись падавана, але тут же були підірвані міни, які вкрили усе поле бою завісою диму. Хадгар витяг вчителя з під обстрілу нападників та швидко зник. Вже через декілька хвилин вони були на кораблі та вилітали з планети. Через декілька днів майстер прийшов у себе та зміг розповісти про те, що сталося. Хадгар вже давно доповів ордену, але тепер його викликали ще раз. Прибувши до ордену він помітив, що на нараду повернулись усі майстри та декілька лицарів з їх падаванами. Тут це й сталося. Хадгар отримав титул лицаря. Потім йому розповіли, що він не тільки урятував багато життів, але й його міни зачепили термінал та практично усі данні були стерті, тому найманці не отримали ніякої інформації, окрім голокрону який дав Хадгар.

Откровення

Можливо з моєї історії шлях від падавана до лицаря здавався легким, але насправді я зустрічався з постійними конфліктами як на полі бою так й у Республіці. Були моменти, коли я міг втратити усе, коли мої товариші не могли донести до мене те, що я ще не був готовий зрозуміти, через що вони покидали орден. На початку вступу до Республіки я був хлопцем який вважав, що дотримання кодексу це головне для джедая. Кодекс не є законом. Кодекс пояснює, що чекає адепта сили, якщо він прийме принципи джедаїв. Пройшовши через багато боїв, я знайшов вірних товаришів, я зрозумів, що справжній джедай повинен слухати спочатку своє серце та розум, а потім вже слідувати кодексу. Емоції мають право на існування, але вони не повинні заважати джедаю мислити. Емоції роблять нас тими, ким ми є, ніхто з навіть з майстрів не зміг відріктись від себе задля повного контролю емоцій. Квай-Гон Джинн мав на увазі те ж саме. Потративши усе своє життя, славетний майстер-джедай зміг це донести вже після своєї смерті, тим самим доказавши, що кодекс можна тлумачити по різному, і тому іноді навіть майстер джедай не зможе знайти в ньому відповідь. Протягом перебування в ордені, я навчився багато чому – стратегії, фехтуванню, грі в команді. можна сказати, що за час перебування я став більш оптимістично ставитись до усього.

Данні пошкодженні, потрібен час для відновлення інформції

Цю повідомину відредагував Khadgar: 8.11.2015, 23:12

Принципи у грі в залежності від ідеологій

Нещодавно я потрапив в декілька неприємних ситуацій пов'язаних з неосвідченістю гравців в плані гри як джедая так і інших ідеологій. Дуже зачепила фраза про подвійні стандарти. Тому цей екскурс має мету зруйнувати цей міф, як я вважаю. Хочу зразу попередити, я висловлюю свою думку, щодо стилю гри який сформувався раніше(десь в 2009-2012 роках юагу), тому що зараз це все має не багато значення у зв'язку з активністю на юазі.

Republic

Ще з давніх-давен республіканці вважались прикладом розсудливості, врівноваженості як на форумі, так й у грі, крім того стиль кожного республіканця був у той час спокійним і унікальним, але що ж насправді стоїть за подібною грою, як грати так, щоб твоєму опоненту було водночас й зручно, приємно, але важко грати? Крім того важливо розрізняти тактику на полі бою та нерозсудливе ставленя до опонента. Усі 3 гілки в структурі Республіки мають однакові права та обов'зки на сервері, але вони по різному накладають обмеження як на стиль гри так й на повноваження.
Почну я з Ордену джедаїв. З усіх 3х гілок орден джедаїв найбільше обмежений, але звістно ні один кандидат до ордену не розуміє усієї важливості цього запитання. Для джедая не повинно бути ніяких думок про перемогу, про домінування над ворогом, головне не результат, а процесс. Цим і відрізняється ідеологія ордену від усіх інших у грі. Тут і починається неосвідченість. Розглянемо різні ситуації в яких гравці бачать подвійні стандарти, а також неповагу до опонента:
1) Вбивство в чаті. Зрозуміло, що це є неповагою до опонента, і не тому, що опонент в цей час не бачить вас і його легше вбити, а тому, що в опонента виникла причина при якій йому треба відійти і тут потрібно повести себе по-людськи і дати час вирішити свою проблему. Але може виникнути ситуація при якій чи вам потрібно йти кудись, чи опонент не встигає вирішити свою проблему. Як наприклад, нещодавно в мене виникла ситація з Demmand-м, ми грали од і на останньому раунді в нього щось сталося з інетом, я чекав довго(тому що в мене був час і я був не проти почекати), але потім його інет(як пізніше я дізнався) впав і він втратив свої реабіліті поінти, а я перемогу, тому народ, якщо ваш опонент занадто довго афк ви вправі його добити, щоб закінчити дуель, гру, або од.
2) "Підлі" контратаки. Найбільш розповсюдженими є удар меча після блоку взмаху меча опонента, а також з-за кутка заради пастки. Подібні пастки найчастіше можна побачити у грі TvT(Team vs Team). Це не є підлістю або неповагою до опонента/опонентів. По-перше потрібно зразу зрозуміти, а чи потрібно це для перемоги, чи можливо обійтись без цього? По-друге використання подібних прийомів не повино переходити у спам(як наприклад спам блоку заради контратаки). Хотів би зупинитись і трохи більше розповісти про подібні пастки та як на них реагувати. Запам'ятайте, якщо ви розумієте, що без цього не обійтись то ви вправі скористатись цим, це є звичайним тактичним ходом на полі бою, ви не граєте 1 на 1, це командна гра. Навіть, якщо дослідити різні тактики ведення бою в історії всесвіту ЗВ, можна знайти багато подібних проявів, крім того це стосується таких ситуацій, коли гра йде 3 проти 1. Ситуації в яких команда стоїть та дивиться на гру 1 на 1 при режимі Team vs Team виключені, адже це комадна гра і ви лише проявляєте неповагу до опонента(тому що ви показуєте опоненту, що він настільки слабкий, що вистачить й одного гравця. Ніколи цього не робіть, це образливо). Ви і ваш опонент повинен розуміти, що це є гра Team vs Team і тому, якщо чуєте якісь дорікання, щодо подібних дій з вашого боку(і якщо ви праві), то скоріш за все подібні дорікання мають мету спровокувати вас, або збільшити свої шанси на перемогу.
3) Атака на землі. Найбільш не зрозуміла річь, яка піддається критиці та клеймуванню подвійними стандартами. Ось моя думка на цей рахунок. Потрібно розділяти, коли це є неповагою та підлістю, а коли це необхідно і не є гріхом. Обмеження різні для гри як 1 на 1, так й гри Team vs Team. В грі 1 на 1 ви як джедай не маєте права добивати на землі, навіть, якщо ваш опонент це собі дозволяє. У цьому випадку це зрозуміло, адже для джедая головне не перемога, а шлях який він проходить до неї. Але інша справа, наприклад, на об. Як я вище згадував, спочатку зрозумійте чи можливо без цього обійтись? Частіше за все на об цей хід який допомагає триматись на рівні, річь йде не про можливість задомінувати опонента. Гра та стилі гравців повністю змінюються, якщо заходить мова про гру Team vs Team. Це й стосується нападів з-за спини, не забувайте ви на полі бою. Ви не можете підійти та попросити розвернутись до вас лицем, щоб було чесно чи щось типу цього. Кожний вмілий боець на об ніколи не перестає слідкувати за спиною та шукати "дірку" в захисті ворожої команди, а якщо він і був убитий на землі чи з-за спини то він повинен розуміти, що допустив помилку і ніхто вас звинувачувати не має права.(та у 90% не звинувачують, у інших 10% звинувачення лише, щоб знизити ваш бойовий дух).
4) Відштовхування супротивника(яке знімає від 1 до 10хп, якщо я не помиляюсь) "пінок". По-переше ви не повинні спамити до поки гравець впаде кудись, або, щоб добити. По-друге, якщо ви відчуваєте, що у гравця замало хп і постійні "пінки" його вб'ють, намагайтесь обійтись без них, але й опонент повинен розуміти, що якщо він занадто агресивно буде бігати прямо перед вашим лицем та махати шашкою, отримає по жопі з "пінка".

В Республіці тільки армія не обмежується подібним. Солдатам дозволяється вести будь-який спосіб гри заради перемоги, так є місце честі в дуелі, як наприклад, в ідеологіях мандоа або Анфору, де найбільше цінується честь в поєдинках, що дуже мені імпонує.
Спитаєте ви, чому ж тоді я пішов до ордену, адже було б краще бути солдатом та не думати про усе вище згадане. У той час, коли я починав грати, мене дуже зацікавила ідея "Було б круто навчитись грати без подібних підлостей, поважаючи опонента та даючи таким чином йому можливість перемогти". Для мене просто не цікаво добивати на землі чи брати в кату, щоб перемогти(+ я ні разу такого не робив тому й не вмію), я отримую насолоду від епічної битви, навіть якщо перемога не моя. Можливо я просто хотів виговоритися через постійні дорікання, образи, суперечки як в мою сторону так й в сторону мого клану.

to be continued....