[X] Мій Помічник

Я ознайомився з правилами поведінки на ігрових серверах, правилами Нашої Галактики та Кодексом, а такожЗагальною Інформацією, та Історією Ордену.

«Мене звати Sogun, я жив на планеті Мабл у невеликому, мирному селищі в якому всі були дуже дружні, доки не прилетіли сітхи з групою солдатів. Вони сказали: " Ви будете нам допомогати? Якщо ні то ми вас вб'ємо, але якщо будете нам допомагати, ми з вами будемо володорювати."
Всі знали, що це брехня і тому відмовили. Сітхи почали бійню, бійня була дуже довгою, але моє селище програло і почало тікати. Моє селище всіх дітей разом зі мною, які вижили, посадили у невеликий корабель з пілотом та сказали щоб ми летіли на Татуїн, тому що там можна сховатися від кого хочеш. Коли ми прелитіли ми знали, що будемо там давго жити. Тому нам треба якось було на щось жити, тому ми почали заробляти різними шляхами: одні пішли працювати у різні магазина помічником продавця, інші у ресторани, бари, кафе, як і офіціянтами так, і вбиральниками, але я єдиний хто пішов заробляти на ремонтах та заправках космічних кораблів. Я довго там працював поки не прилетів один пілот в якого було ім'я Samurai. Він попросив його заправити, коли заправляв, то побачив у нього сейбер та сразу у нього спитав :
- Ти джедай?
- Так,- відповів він відчувши в мені силу.
- А звідки ти прилетів?
- З центру галактики. А хто твої батьки?- спитав Samurai
- В мене їх немає, їх вбили.
- Ой пробач.
- Та нічогою.
- А хочеш полетіти зі мною?- спитав мене джедай.
- А якже, але спершу піду попрощаюсь з друзями,-відповів я.
Коли я йшов прощатися зі всіма, то думав: "Нарешті збулась моя мрія." Попрощавшись зі всіма я полетів з Самураєм, по дорозі він розповів мені про мою силу, яку відчув в мені і спитав чи хочу я бути джедаєм, і я погодився.
Він мене навчив володіти силою та сейбером(дуалами). Коли він мене навчив, то запропонував всупити до Ордену Древньої Сили(Анфор) та я погодився.»
Ось такі я вперше зробив записи, коли вирішив вписати себе в історію Анфору, та помістив їх до бібліотеки.
І все ж таки моя мрія на той час збулась, я вступив в Анфор.
Пройшло багато часу. Я тренувався, пізнавав силу. В мене були різні вчителі, сам був вчителем. Думаю мою історію життя в Анфорі не треба описувати. Тому розповім що ж сталось далі зі мною.
Через деякий час мені все надоїло: війна,суперечки, інтриги, обмани, нескінченні сварки. Захотілось побути наодинці, на якійсь планеті, де ніхто про галактику ще нічого не знає. Почав шукати в бібліотеці щось схоже. І мені пощастило. Я знайшов. Це була невеличка планета з розвитком на ній десь рівня Середньовіччя і подалі від всього, що мене тут тримало. Мені це імпонувало. Тому нікому нічого не сказавши я полетів…
Це було грубо сказано «полетів». Долетів то я до найближчої планети в якої є порт. Мій корабель не був пристосований на довгий переліт.
Я ніколи не був багатим, мені це не було потрібно. Але на той час мені потрібні були гроші щоб купити собі корабель. Вирішив я згадати дитинство, коли підробляв механіком. Але як виявилося там була велика конкуренція на робочі місця, тому мені знадобилися сили щоб знайти щось добре оплачуване та влаштуватись туди. Багато хто скаже: «Чому ж ти не використав сили щоб знайти собі гроші, чи корабель?!». Я відповім: «Я не злодій» - але як виявилося з часом все зміниться…
Були великі вимоги і треба було пройти спочатку стажування, тому мені потрібно було згадати дуже швидко, як ремонтувати за той час поки в мене перевірка. Добре що я іноді ремонтував свій корабель, але все ж таки, були нові моделі, і треба було вчитися. Вчився я швидко, і тому почав, скажімо так, заробляти гроші. Але після першої зарплати, нам її давали раз у дві неділі, я зрозумів, мені тут знадобиться працювати дуже довго. Тому вирішив зробити те, що міг зробити з самого початку. Коли наступного разу мені довірили ремонт одного з кораблів я перевірив його характеристики і зрозумів що він мені ідеально підходить. Я вирішив, коли залишиться один день до кінця ремонту, я затримаюсь на роботі, типу завершуючи деталі в кораблі і полечу на ньому.
Все сталося як я і планував. Почекав поки всі підуть, сів на корабель та полетів.
Долетівши, я побачив планету, яку ніякий прогрес не чіпав. Так, на ній були міста, але такі які не заважали флорі планети. Я прилетів непомітно. Приземлився в глибині лісу, включив маскування корабля та відправився у місто найближче. Скажімо так, моє наступне майбутнє вийшло щось в стилі книги: уявіть собі середньовіччя, коли ніхто ні про що не знає, і всі думають що їхня планета плоска.
Прийшовши у місто я вирішив знайти місцевий трактир, ринок, чи щось в такому плані, треба було взнати, що тут цінять, а що ні, де взяти їжу і так далі. Все було добре, поки до мене не причепилися деякі мешканці, якісь вороги,бандити з міста, вирішили що я легка здобич. Спочатку я їх не чіпав, але потім я використав свій сейбер. Мешканці побачили це та дуже дивно відреагували. На їхньому місці, якщо б не знав що це таке і був би на їхньому рівні розвитку, я б побіг, куди очі глядять, але вони вирішили, що я якийсь дух, який прийшов покарати їх за щось. Дивна була в них релігія. Але я був не проти, так як вони почали мені приносити жертвоприношення тварин перед лісом(побачили куди я пішов ввечері). Дякуючи цьому мені не потрібно було шукати їжу. Тому вирішив нічого не чіпляти більш, особливо не виходити з лісу, так займатися своїм саморозвитком.
Пройшли роки.
Я засумував за своїм домом, кланом, знайомими. Вирішив повернутись. Але так, щоб особливо не привертати увагу, та спочатку почути новини які сталися за той час поки мене не було.
Коли повернувся, то було дуже багато змін які мені здивували, посміхнули і жахнули.
Зрозумівши, що я вже не відношусь до Анфору я вирішив спробувати повернутись.

Раніше я був відомий в Анфорі як: Sogun (Sentinel).

Про мене: Льоша, 22 роки, 5 курс КНУБА

Боти\Минулі ніки: Ботів нема, нік 1 як був так і залишився) В мене є брат який також грає, його нік: Lis Seruy. Також в нього є боти Seruy Lis, Abion. Так багато аккаунтів він робить…

Клани в яких був: Анфор.
З клану не виходив. Вигнали за неактивність.

P.S. Знайшов один запис від Спелмана, що є певна категорія людей, які можуть повернутись Анфор без заявки назад(я вхожу туди), але мені захотілось трохи пограти та побачити як мене ви зараз оціните, та чи приймете назад.


01.11.2015 = 11

Вітаю тебе Sogun, я пам'таю тебе в Анфорі, впринципі якщо проблем з голокроном не буде то ми готові прийняти тебе назад)
Звісно, якщо ти не передумаєш.

Я хочу назад в Анфор)
Правда думав спочатку, мене тут трохи помучають, ну да ладно)

З поверненням!