[X] Мій Помічник

Я ознайомився з Конституцією Республіки і Кодексом Ордену Джедаїв.

Рольова історія

Кінець 2000-х. То тут, то там спалахують збройні конфлікти — від невеликих битв до Галактичних воєн. Як типовий кореліанський підліток тих часів, що жив історіями і чутками з фронту, я мріяв стати легендарним воїном-захисником галактики. Саме тому, одного дня, зібравши все необхідне, я і двоє моїх товаришів впевненим кроком рушили у найближчий рекрутський центр.
---
Спочатку мені щастило — я не брав участі в жодній по-справжньому жорстокій війні, а все, що випадало на мою долю, обмежувалось стичками з далеко не найсильнішими противниками. Постріл за пострілом, битва за битвою, я проти волі ставав солдатом вже не за родом занять, а за своєю сутністю. Доля розкидала мене і моїх товаришів з Корелії по всій галактиці, і з часом я втратив з ними будь-який контакт. Попри численні спогади, що поєднували мене з минулим, з мирними часами, я більше не міг за ними сумувати. Війна стала моїм життям, а саме моє життя перетворилось в суцільну битву. Я підписувався на всі можливі місії, облетів половину Галактики, а моя зброя стала моїм єдиним другом. Я розумів, що рано чи пізно це має скінчитись, але не міг зупинитись — я більше не уявляв собі мирного існування.
---
Це сталось під час битви на Татуїні. Ми отримували верх, і досвід підказував мені, що ворог протримається не більше пари годин. Я повів свою невелику групу вбік, обходячи ряд давно запустілих будинків, щоб завдати супротивнику ще один удар з флангу. Раптом мій погляд впав на металевий предмет, що лежав неподалік між тілами полеглих воїнів. Підійшовши ближче, я зрозумів, що мені дуже пощастило — до моїх рук попав світловий меч, з тих, що використовують джедаї. Знахідка корисна в бою (хоч я сам і не був джедаєм, але з холодною зброєю теж колись бився) і дуже цінна, якщо після бою я вирішу продати його на чорному ринку. Виручених грошей вистачить хоч на дюжину нових гвинтівок і обладнання. Задумавшись про раптове везіння (недопустима помилка для бійця!), я не помітив одну дуже важливу зміну — наші війська тепер відтісняли супротивника прямо в нашому напрямку. І виходить, що замість того, щоб завдати ворогу несподіваного удару, я сам мимоволі підставив всю групу під удар наляканого, вже майже переможеного ворога. Перестрілка була короткою; незважаючи на втрати з нашого боку, ми майже повністю винищили цілий взвод. Майже. Я вже був готовий розслабитись, як раптом ПАУ! В спину! Останнім, що я пам'ятаю, був пекучий біль десь в лівому плечі.
---
Я прийшов до тями у військовому шпиталі, і перше, що я відчув — це дивний туман в голові. Я не міг з'єднати докупи свої спогади, так, наче інколи я був одразу в декількох місцях, а інколи мене не існувало взагалі. Пізніше лікарі пояснили, що внаслідок отриманої травми порушені певні нейронні процеси, що спричинило часткову амнезію. Тоді мене влаштувала ця відповідь, бо більше мене переймало інше — мені призначили довгий реабілітаційний термін, а це значило, що я не можу повернутись на поле бою. Отримавши всі свої особисті речі (не знаю, кому і дякувати, але той клятий світловий меч вцілів), я був відправлений на всі чотири сторони.
---
Вже другий рік я тут, на планеті Міджето. Далеко від цивілізації, далеко від війни. Проводячи весь час на самоті, в роздумах, я наздоганяв всі ці роки бездумного служіння. Поставало безліч запитань, і далеко не на всі я міг знайти відповідь. З кожним днем спогади стають все чіткіше, але це не приносить спокою, навпаки — я стаю все більш похмурим і все більш занурююсь в себе. Тепер я вже чітко розумію, що якимось невідомим чином я пам'ятаю епізоди з життя інших істот, наче вони мої власні. Я був і невдахою-голографом з Корусанту, і привабливою зелтронкою-музикантом, і воїном зі світловим мечем на прізвисько Безсмертний, і Отаманом полку Зоряних Ко'озаків, ще десятком різних розумних істот, і навіть собакою. Не скажу, що в такому салаті пам'яті багато приємного, але є одна велика перевага — разом з цими обривками я отримав і безцінний досвід. Це дало мені фундамент для пошуку відповіді на головне запитання — хто я? Яке моє призначення в житті?
Дні йшли, і десь в глибинах свідомості я вже прийняв рішення, моє серце вже давно кудись прагнуло, та я не міг зрозуміти, куди. Відповідь прийшла несподівано, наче хтось відкрив переді мною завісу незнання. Я здивувався речам, що до цього не викликали жодних сумнівів. Чому, хоч мені і призначили трирічний реабілітаційний термін, я почувався здоровим вже через місяць? Чому я до цих пір зберігаю той світловий меч, хоч жодного разу не скористався ним? Чому я можу відчувати все, що відбувається навколо мене, якимось іншим, сьомим чуттям? І як я, травмований солдат з пошкодженою свідомістю, взагалі, чорт забирай, два роки виживав в цій забутій місцині? Це все здавалось таким буденним і ординарним, що я і не задумувався про ці речі. Раптом мені відкрилась істина: разом із чужими спогадами я отримав безцінний дар — Силу. Це вона направляла мене всі ці роки, це вона допомогла мені вижити в незліченних перестрілках, це завдяки Силі я знайшов свій меч. І тепер я відчував її, відчував Силу як частину себе, а себе — як частину Сили, що пронизувала весь всесвіт. Всі запитання стали тепер такими простими, що я мимохідь здивувався, як я так довго над ними бився. Хто я? Я — Старк. Я — зброя Сили. І зброя нарешті знає, де їй місце. Віднині в мене один шлях — до Храму Джедаїв.

Боти: Lokoko, Immortal. Обидва неактивні.
В Офіційних кланах не перебував, на початку свого шляху на UAG був учасником, а потім головою неофіційного клану УПА.

Цю повідомину відредагував Stark: 27.7.2015, 19:47

Спілкувався з даним кандидатом, сам гукав його до нас. Адекватна людина, завжди готовий допомогти при можливості. Голосую За

Доверюсь Вергону, не буду тебя задалбывать. Я за короче)
Только расскажи о себе побольше.

Спілкувався з кандидатом тому проголосую За!

Цю повідомину відредагував Goodly: 27.7.2015, 20:21

Здравствуй Stark. Я не сильно дружу с украинским, так что надеюсь Google мне все верно перевел

Почитав твою историю, я задался вопросом:"а моя зброя стала моїм єдиним другом."; а как же твои товарищи с кем ты находился на поле боя? Почему для тебя твой погибший товарищ перестает быть другом? Или ты не испытываешь эмоций к твоим союзником?

И еще кое-что зацепило "Я — зброя Сили. І зброя нарешті знає, де їй місце. Віднині в мене один шлях — до Храму Джедаїв." А почему не в Храм Ситхов?

Wergon, Elroy, Goodly, дякую
Elroy, про мене реального, так?)
Ну що ж, моє ім'я - Коля, мені 19, киянин, студент.
В вільний час люблю гуляти містом, фотографую.
Небалакучий, але знайомі кажуть, що цікавий співрозмовник. Хочу в це вірити
Намагаюсь до всього (і до себе в першу чергу) ставитись критично, бо це - шлях до прогресу і вдосконалення.
Інколи вдаю з себе такого собі естета і поціновувача високого (приступи ), але взагалі я - фанат всього масового (фільми-блокбастери, наприклад.) Вийняток - музика.
Всю свою біографію розказувати тут не буду, але якщо є запитання - з радістю відповім

2Asitaka

...а как же твои товарищи с кем ты находился на поле боя?

Небольшое уточнение - моё оружие стало моим единственным постоянным другом.
Как я уже сказал в истории, мой образ жизни в то время вынуждал меня постоянно менять место дислокации, так что у меня не было таких компаньонов, которые были бы со мной всё время.
Вообще, конечно, у меня было много боевых товарищей, с которым я воевал плечом к плечу, но так сложилось, что ни с одним из них мы не стали близкими друзьями.

А почему не в Храм Ситхов?

Оружием можно вымахивать в воздухе, угрожая направо и налево, а можно держать в ножнах и использовать только для защиты. Из этих вариантов для меня единственным приемлимым является второй, так что - Храм Джедаев.

Я так понял с 2008 года тут, расскажи почему вернулся на портал? И как часто ты играл?

Цю повідомину відредагував Asitaka: 27.7.2015, 20:56

Ценности меняются :)
Когда только начинал здесь играть, главным было зайти на сервер и просто порубиться мечами. Поэтому у меня практически не было активности на форуме, а я, как любой уважающий себя 12-летний школьник, заходил и игрался, пока разрешали.

Когда немного подрос, всё же стало интересно происходящее на форуме, и я уже решил было попытаться влиться в коллектив, но увы, тогда как раз началась глупая мода на троллей, мизантропию и цинизм по поводу и без (по крайней мере, так мне запомнился этот период), что отбивало всяческий интерес не то, что вливаться в коллектив, но и вообще заходить на портал.

Ушёл я в пиковый период активности игрока Enya и его клана the Lols - они стали апогеем того, что происходило тогда. Периодически, но уже гораздо реже, заходил в игру и на форум, без особого энтузиазма. Но и это вскоре закончилось.

Спустя годы, я как-то вспомнил о старом-добром UA Galaxy и о замечательном его коллективе. Ничто не бесконечно, так что я предположил, что смутные времена закончились, и зайдя сюда, убедился в своей правоте. И вот я снова здесь :)

Ладно, в принципе я тоже ЗА

Цю повідомину відредагував Asitaka: 27.7.2015, 21:36

За, под ответственность Wergon"a.

i

Сповіщення: Вітаю, тебе прийнято до клану!

Дозволь скористатись нагодою і трохи прискорити твою адаптацію в Республіці. Організація у нас велика, тому, щоб не витрачати дарма час, рекомендуємо звернути твою увагу перш за все на наступні питання:

• Ти подав заявку до нашого клану і проявив бажання стати його частиною. Твоє бажання задовольнили, тепер ти - член Республіки. Ти свідомо й добровільно вирішив взяти на себе відповідальність за свої дії і вчинки та прийняв на себе обмеження яких вимагає Конституція Республіки та правила тої організації, частиною якої ти став. Будь ласка, виправдай виказану тобі довіру і не ганьби ім'я Республіки. Детально про це написано в голокроні "Подолання Нерозсудливості", також слушні поради знайдеш в голокроні одного з Магістрів. Якщо коротко, то просто не неси надмірний негатив в грі і на форумі. Не реагуй на провокації. Проявляй розсудливість та повагу до інших гравців і будь гідним представником нашого клану.

• Республіка - один з найстаріших кланів Порталу. Це єдиний клан котрий жодного разу не видалявся з ЮАГу. Відтак ми уже багато років справно платимо чималу абонплату аби й надалі підтримувати своє існування. Це дорого обходиться і з кожним місяцем статки нашого фонду стають все скромнішими. В той самий час в нашому клані перебувають в середньому 40-60 гравців! Коли хоча б половина з них матиме фінансовий голокрон або вносиме до казни від 3000 куагів, то проблема з абонплатою відпаде миттєво. Лише половина гравців. Та такого не відбувається, що змушує мене звертати твою увагу на тему "Republic Fund". Зі станом нашого фонду можна ознайомитись з щомісячного звіту Міністра Фінансів.

• Наший клан існує на ЮАЗі вже близько 7 років, при цьому стабільно в ньому перебуває найбільша кількість гравців в порівнянні з будь-якою іншою організацією Порталу. Безумовно, щоб підтримувати й розвивати таку велику організацію деяким гравцям доводиться докладати багато зусиль. Ми пропонуємо й тобі внести свій внесок в майбутнє клану. В "Центрі Зайнятості" ти знайдеш перелік актуальних вакансій і оголошень які одразу введуть тебе в курс справ в клані. Проявляй активність та ініціативність, це частина угоди.

• Ми маємо власну конференцію в скайпі. Це "місце", де соклани можуть просто поспілкуватись один з одним і мають змогу отримати свіжі новини стосовно життя клану і порталу в цілому. Якщо ти зацікавлений і хочеш приєднатись, то просто виконай інструкції з теми "Республіканська Конференція".

Дякую тобі за увагу, щасти!