Тема закрытаОткрыть новую тему
> [Holocron] Goodly
post 25.7.2015, 21:22
Пост #1
Товариш
Репутація:   104  
Neutral
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 21.9.2014
Дата створення: 25.07.2015
Автор: Goodly
Приналежність: Jedi Order.
Відомі вчителі: Wergon
Відомі учні:
Пізнання сили - 400
***

Зміст:
- Історія
- Збір світлового меча
- Реформи в Ордені і шлях джедая



Життя довступу в Орден Джедаїв:
Я народився на планеті Родія. Мій батько був воїном в одному з багатьох родіанськіх кланів, він побував в багатьох битвах але повертався майже не ушкодженим та потім зустріч з моєю мамою поклала край його воїнському життю, а коли в них з'явився я було принято рішення переїхати в велике місто - Іскаайума.
Це місто було велике там я почав отримувати освіту в школі,завів багато друзів,почав вчитись володіти бластером, але коли сталась галактична війна, мою планету захопили Імперські війська. Мій тато вже якось зустрічався з Імперцями тому порадившись ми вирішили втікти з планети, якомога швидше але на жаль свого кораблю в нас не було та другом нашої сім'ї був один сенатор, який також не хотів бути під владою Імперії.
Тому так мене занесло на Корускант, а мені було всього 11 років. Біженців було багато і ми в тому числі, на що Республіка відреагувала добре і не закрила очі на це. Ми отримали допомогу з житлом, роботою, їжею та одна зустріч мусила змінити моє життя, як я вважав. Під час тієї гуманітарної допомоги солдатам Республіки допомагав джедай і він відчув присутність сили. Цей член Ордену Джедаїв зрозумів, що цей потік сили виходить з мене тому порадив нам піти до храму джедаїв і спробувати ввійти в ряди Ордену. Після війни, втрати рідного дому, смертей, я хотів знайти новий дім і Орден це мій шанс на нове життя тому я подав заявку і очікував рішення...
Після виконань багатьох завдань рада вирішила мене прийняти до Ордену. Я зрадів, як це і буває але мені потрібно пройти багато випробовувань, щоб стати Лицарем Джедаєм але спочатку мені потрібно знайти вчителя...
Мій світловий меч.

Я вирішив зібрати свій світловий меч. Мені треба було вирішити куди полетіти, що знайти кристал для свого меча, я обрав Дантуін.

Ця вічно зелена планета з великими рівнинами. На Дантуіні багато років тому була академія джедаїв і поряд печера з кристалами в якій брали кристали для своїх мечів Реван та Мітра Сурік, ця планета насичена світлою стороною сили, саме тому я обрав її.

Коли я зайшов у печеру я натикнувся на Кінратів-паукоподібних тварин, які вже дуже давно осіли в печерах Дантуіну. Перед політом на цю планету я вивчив флору і фауну тому знав, що на шляху я можу натрапити на кінратів і кат тому перед походом до печер я купив залозу кінрата і намазав мій костюм нею, щоб ці тварини прийняли мене за свого та не звернули увагу.

Пройшовши по лабиринтам печери я зміг знайти багато кристалів... Це було дивовижно.
Я не міг визначитись з моїм кристалом тому вирішив помедитувати, щоб сила вказала мені шлях. Не знаю скільки часу пройшло але кристал зі мною наче заговорив і кликав мене. Я відразу підійшов і взяв його, він був світло голубий, як річки та озера Дантуіну.



Але мені залишалось зібрати сам меч... Це було складно , адже цей процес потребує використання, як сили так фізичної сили але я зміг. Мій меч простий і зручний, з рівною рукояткою і зручним запобіжником біля кнопки вмикання.
Ця пригода видалась складною та я був радий, що пройшов через це.

Реформи в Ордені і шлях джедая

Настав час реформ для Республіки. Я думав, що це вже треба було зробити давно і можливо все було б незмінне якби не війна, яка скоро може зачепити всю Галактику.
Рада довго приймала рішення, адже все треба було добре спланувати, коли я побачив зміни в ордені вони мені сподобались, тепер кожен має своє завдання, яке він повинен виконувати.
"Всі ці зміни на краще" - подумав я. Та всі ці зміни спонукали мене нарешті обрати шлях джедая. Поміркувавши я вибрав шлях Охоронця. Я повинен тренувати інших джедаїв перед битвами і керувати воїнами на полі бою, а також покращувати володіння світловим мечем, щоб могти захистити Республіку так її жителів в будь-який момент.

Цю повідомину відредагував Khadgar: 3.4.2017, 18:00
Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения
post 21.12.2015, 23:15
Пост #2
Товариш
Репутація:   104  
Neutral
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 21.9.2014
***


Гудлі зі спантеличеним обличчям підійшов до дошки завдань, оскільки на тей час єдиним охоронцем був тільки він завдання, якими б вони не були стануть складними без допомоги.
Отже молодий і зелений падаван мав створити або відновити тренування скваду і Гудлі було вже почав ламати голову над цим непростим завданням, але неочікувано до нього підійшов лицар джедай... Падаван стояв все с таким же обличчям, яке було на перший погляд придуркуватим, тому цей джедай поступово наближався з посмішкою на все лице, коли він підійшов доволі близько Гудлі почухав потилицю намагаючись згадати хто ж це такий
(Падаван тоді був не так давно в Ордені і майже не бачив цього джедая та й пів обличчя було в тіні капюшона, тому риси лиця було важко роздивитись).
Поки Гудлі стояв лицар вже підійшов і промовив:

- Привіт, падаване.
- Доброго дня.
- відмовив Гудлі.
- Я Асітака мабуть ти мене вже бачив, коли тебе приймали до Ордену Джедаїв. Я шукав тебе для того, щоб передати тобі свої поздоровлення, розумієш про що я?. - з посмішкою казав Асітака.
- Так, розумію... - зітхаючи казав падаван.- Я вже бачив дошку завдань. Я звісно буду старатись, але обіцяти нічого не можу.
- Гудлі, не дрейв я тобі допоможу тренувати янлінгів треба просто оголосити всій Республіці про відкриття тренувальної команди.
- Вже спокійно казав лицар.
- Це буде дуже доречно з вашого боку, майстер Асітака, я буду вам дуже вдячний.- Радісно сказав падаван, який вже був повний ентузіазму.
- Ох, Гудлі, я не майстер і не називай мене так, кажи просто Асітака, а тепер берись за роботу і не бий байдиків.- серйозно сказав Асітака.
- Звісно, майстре, слухаюсь! - відбігаючи з усмішкою викрикнув падаван.

Пройшло кілька днів від цієї розмови і я був не впевнений в своїй кандидатурі на голову цієї тренувальної команди, бо ані мудрості, ані майстерності у володінні мечем в мене не було. Тут, в тренувальній залі мені було абсолютно дизкомфортно і хотілось просто вибігти і полетіти кудись далеко й сховатись, але я не міг підвести Орден та втікти, як дівчинка. Зібравшись з думками я увійшов до тренувальної зали повним рішучості провести це тренування і зарекомендувати себе з найкращого боку.
На мій подив все пройшло "гладко" та без інцидентів. Після тренування треба було зробити звіт та передати його магістру джедаю Вергону.
Тренування продовжувались доволі довго, але було вирішено, що треба все-таки змінити лідера скваду, бо навіть я не сумнівався в тому, що це не моє...






Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения
post 28.1.2017, 21:59
Пост #3
Товариш
Репутація:   104  
Neutral
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 21.9.2014
Мій шлях від Янлінга до Падавана


Мої спогади:
Пам'ятаю ці часи, коли я тільки-тільки став членом Ордену Джедаїв. Вся ця атмосфера була для мене насправді новою. Я тоді ще був зовсім малою дитиною, тому цей величезний Храм, його заплутані коридори, лякали мене від початку, але роки проведені там, зробили його рідним для мене. Храм - це вже було для мене не просто місцем для навчання, а Храм - був для мене домом. Потрапити на навчання до джедаїв мені пощастило, я міг взагалі бути не на Корусканті, а десь далеко. Так, далеко і міг би не побачити ці всі дивовижні речі, міг би не полюбити цю планету, міг би не дізнатися, що володію силою. Добре, що мені так пощастило і я можу тут навчатися. З часом мені стали цікаві мудрості джедаїв, а саме мені подобалося вивчати силу та її властивості.


Звісно, я не був ані гарним, ані талановитим учнем, ще й крім того в мене були сильні проблеми з дисципліною, за що я частенько отримував покарання. Час йшов, я ставав дорослішим, сильнішим. Коли підійшов відповідний вік треба було щоби хтось з майстрів або лицарів джедаїв взяв мене в учні, тобто у падавани. Я стояв перед ними в очікуванні їхнього рішення сповнений радості, що я стільки всього пройшов перед тим, як опинитися тут, але й був сповнений тривоги. Що буде, якщо мене не виберуть, я стану не потрібний?
Майстри сиділи і задавали мені різні питання пов'язані з моїм навчанням, я відповідав, як знав. Не хотів не договорювати чогось або казати не правду. Я відчував, що від цього моменту залежить значна частина мого життя, мабуть я не помилився.
Після всіх опитувань треба було призначити мені вчителя і ним став Майстер Вергон. Я не добре знав його, ніколи з ним не розмовляв, але часто бачив його у Храмі.

Після цієї ради, коли ми залишилися наодинці ми багато розмовляли, потім почалися мої перші тренування. Нарешті я став падаваном, невдовзі мене чекають ще пригоди - збирання свого власного світлового меча. В мене був сильний запал і ентузіазм, вчитися, бо я відчув, що я недарма стільки років старався самовдосконалитися. Тепер я міг це робити більш поглибленно, нове звання - нові знання...


Цю повідомину відредагував Goodly: 8.2.2017, 22:58
Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения

Тема закрытаОткрыть новую тему
1 Користувачів переглядають дану тему (1 Гостей і 0 Прихованих Користувачів)
0 Користувачів:

 




Текстова Версія UAGALAXY © 2006 - 2020 Поточний час: 28.3.2024, 17:29