Версія даної теми для друку

Автор: Lotr 19.12.2015, 21:01

- Зачиніть усі схощива та накажи не пускати туди нікого, поки не мине сигнал тривоги. Увесь молодший персонал та навчальний склад мають перейти до нижчих зал.
-- Буде виконано, майстре.
- Чекай. Як впораєшся з цим, одразу бери усіх вільних Захисників Храму та відправляйся з ними до сховища голокронів Ситхів. Ви не повинні пропустити туди жодну істоту.
-- Це все?
- Так, здається. Щось було чутно від наших друзів з Сенату?
-- Так, вони уже в дорозі. Мають прибути до нападу, якщо дані вірні.
- Чудово, йди. Я зберу решту Ради і вільних Джедаїв уже в бібліотеці.
-- Нехай буде з нами сьогодні Сила.
- Так, https://xjedi.com/index.jsp?com=ob&id=5210.

Республіка та Орден Джедаїв завжди були єдиною частиною чогось більшого від себе. Саме в поєданні зусиль цих двох сторін Наша Галактика на протязі багатьох тисяч років мала змогу функціонувати, рости і розвиватись незалежно від примхливих умов, що часто ставали фатальною перепоною для багатьох інших держав та організацій. Але кожного дня, тижня, місяця та протягом плину багатьох років нескінченне число людей (та представників інших рас), кількість яких навіть свідомо осмислити для представників більшості рас цієї галактики неможливо, невтомно працювали задля того, щоб гарантувати добробут та безпечне існування для себе, своїх родин, своїх спільнот та Республіки в цілому. Ця важка, справедлива та часом абсолютно безжалісна система дуже повільно наближала Республіку до процвітання. А в найважчі часи військових конфліктів та кровопролиття, локальних чи маштабних катастроф або простого занепаду саме Орден Джедаїв своїм власним прикладом, високими моральними стандартами та самопожертвами вказував дорогу

Канцлер Республіки Nikooz та Рада Ордену Джедаїв у складі Ralf, Khadgar, Teo, Ramphess та Lotr.

Автор: Stark 21.12.2015, 0:07

Дві фігури біля входу в Бібліотеку вглядались в нічний Корусант. Нападники, навіть з важкими ранами, зуміли втекти.
— Здається, впорались, — Майстер Лотр розправив трохи скошену набік туніку і помітив, що на плечі вона пропалена сейбером ворога. — А бодай йому! Нова туніка!
— Сила сьогодні з нами, друже, — Вергон, з нетиповою для нього напівпосмішкою, виглядав аж занадто піднесено, але воно і не дивно: напад відбито, всі Джедаї цілі, з бібліотеки нічого не викрадено.
— Як, власне, і завжди, — Лотр повернувся до напарника. В його очах читалось невисловлене запитання. — Ти дуже вчасно повернувся з Хоту.
Вергон лиш знову посміхнувся, і окинув оком Бібліотеку.

Джедаї приходили до тями після битви. Пораненому Джаст Мену допомагав не менш поранений ФМН, а Хадгар вів бесіду з командором Тавіскароном, що в останню хвилину встиг-таки прилетіти на допомогу. Асітака, юний Лицар Джедай, вже розходжував туди-сюди місцем битви, шукаючи хоч якісь сліди нападників. Йому не давали спокою думки про щойно виграну битву. Чотири тіні, блискавичний напад, коротка сутичка і такий же стрімкий відступ. І лиш Силі відомо, чим би це все закінчилось, якби вранці цього ж дня Старк не повідомив про підготовку нападу на Храм. Перед очима молодого воїна пробігав весь сьогоднішній день.


...“Асі! Коли отримаєш це повідомлення, НЕГАЙНО вийди зі мною на зв'язок на захищеному каналі. Це питання безпеки Ордену!” — сказати, що джедай був здивований схвильованістю зазвичай спокійного, як дерево, Старка — нічого не сказати. Не зовсім розуміючи, чим викликаний такий напад паніки — Орден доволі часто стає мішенню різних дрібних анархістів і інших порушників порядку — Асітака, перейшовши до координаційної зали, став до пульту зв'язку. “Чи не піднімає Старк тривоги на пустому місці?” — промайнуло в його голові. “Хоч і консул, але все ж він досить юний, і міг допустити...” — його думки було перервано встановленням зв'язку:
— Асітака, нарешті!
— Вітаю, друже. Ти викликав мене, щоб...
— Слухай уважно! — не дав закінчити Старк. — Пам'ятаєш, я розповідав тобі про агентурну мережу, що збирався встановити? Сьогодні вона принесла перші плоди.
Асітака слухав. І з кожним почутим словом обличчя його ставало все похмурішим.


— Майстре!
— Заходь, Асітака. Відчуваю, що ти бажаєш сповістити мене про щось вкрай важливе.
— Так, Майстре Лотр. Я щойно вийшов на зв'язок зі Старком, і він повідомив мене про напад на Бібліотеку, що буде здійснено не пізніше сьогоднішнього вечора.
— Враховуючи неабияку частоту цих нападів, сьогоднішня подія має бути досить особливою, щоб ти перебував у такому збудженому стані. То що ж так збентежило тебе?
— Майстре... Не хочу підіймати зайву паніку, але проаналізувавши всі відомі факти, ми майже впевнені, що маємо справу з організацією, відомою як Культ Смерті.
— Культисти, так... Давно про них не було чутно. Що ж, це дійсно привід хвилюватись. Хадгар!
Інший лицар піднявся з крісла в протилежному кінці зали. Скинувши каптура, він підійшов до співрозмовників. Лотр тим часом продовжив:
— Зачиніть усі сховища та накажи не пускати туди нікого, поки не мине сигнал тривоги. Увесь молодший персонал та навчальний склад мають перейти до нижчих зал.
— Буде виконано, майстре.
— Чекай. Як впораєшся з цим, одразу бери усіх вільних Захисників Храму та відправляйся з ними до сховища голокронів Ситхів...


— Доброго вечора, Лицарю Джедай. Майстер Лотр порекомендував мені зв'язатись з Вами, поки він зайнятий організацією оборони.
В минулому — Гранд Майстер, Канцлер Нікоз виглядав надзвичайно солідно на новій посаді.
— Вітаю, канцлере! Як Вам, ймовірно, вже відомо, Орден розцінює Культ Смерті як серйозу загрозу, і тому ми би хотіли запросити підтримку.
— Звісно, розумію. До вас вже вилетів командор Тавіскарон. Більш того, я особисто зацікавлений в проведенні цієї операції, тому я буду присутнім під час оборони. Щойно ми будемо на місці, зорієнтуєте нас за вашим планом.
Асітака не очікував такого розвитку подій. Канцлер і командор Рейнджерів особисто прибудуть до Храму! Очевидно, справа набагато більш серйозна, ніж він очікував.




Темнувато і трохи лячно. Так, джедаї повинні контролювати емоції, а тим більше такі ганебні, як страх, але що ж поробиш! Асітака викликався вартувати зовні, поки інші захисники зайняли позиції одразу за дверима входу, згідно з планом. Не можна відлякнути ворога до того, як він себе викриє.
В таку ніч для повноти картини не вистачає лише дощу, що змив би останні залишки учорашньої впевненості... а ось і він. Вже за хвилину все довкола вибухнуло звуками шаленого натиску тисяч крапель раптової зливи. Асітака прислухався до них, повертаючи собі гармонію і спокій. Крап-крап, глухі постріли хмар розбиваються об бетонні плити. Крап-крап, відлуння гучних ударів шквалу води по металевій обшивці вхідної арки. Крап-крап, і ледь чутний шурхіт зліва... Шурхіт?! Ривок, і шматок тіні відірвався від темної стіни Бібліотеки, на льоту виконуючи фігурний замах подвійним світловим мечем. Сніп іскор! — реакція не підвела молодого Лицаря Джедай, і в останній момент він зумів відвести смертельний удар вбік. І лише після цього він зумів роздивитись нападника. Чорний плащ, каптур на прикрашеній рогами голові, сіре обличчя з татуюваннями і зловісний погляд фіолетових очей. Бальтазар. Юний воїн зайняв бойову позицію. Його чекав чи не найскладніший двобій за все його життя.

Синій і фіолетовий сейбери знову зійшлись в страшному танці світла і смерті. Асітка відступав під натиском культиста до входу в Бібліотеку, звідки йому на допомогу вже підійшов Лицар Хадгар, тим часом як з сутінок вже випливали постаті інших кульитстів. Їх було четверо, четверо шалено небезпечних бійців, історії про майстерність яких вже давно ходили Галактикою. “Поки що все йде за планом. Протриматись ще трохи!” Асітака і Хадгар, відбиваючись від граду ударів фіолетових світлових лез, заманювали нападників всередину, в приміщення, де на них вже чекала засідка. Ще десять кроків... Сім... Вони зайшли в головну залу. П'ять... Три... Один...
— Вперед!! — голос Вергона дзвінкою луною прокотився приміщенням, і одразу сім нових мечів засяяли в напівтемряві нічної Бібліотеки. Асітака, що якраз відбивав черговий випад одного з культистів, встиг помітити на обличчі противника якусь швидкоплинну емоцію. Страх? Подив? Гнів? Не важливо. Треба зосередитись на битві.




Асітака, юний Лицар Джедай, вже розходжував туди-сюди місцем битви, шукаючи хоч якісь сліди нападників. Цей процес перервав Нікоз.
— Вітаю з блискуче проведеною операцією.
— Не варто, канцлере, я всього лиш...
— Ти всього лиш зумів правильно розпорядитись наявними ресурсами і вберегти Бібліотеку від нападу Культу Смерті. А тепер ходімо зі мною до Зали засідань, ми маємо всі разом обговорити те, що сталось.
"Так, атаку відбито, але чого домагалась ця четвірка? Як вони сприймуть свій провал і що будуть робити далі?" Цілковито поглинений думками, Асітака покрокував слідом за Нікозом. Ця ніч закінчиться ще нескоро.