Встиг побачити багато зла, але саме головне добро. Добро яке так необхідне щоб не зневіритися в житті нашому. Досвіду писання автобіографій нема, тому прошу пробачити маленькі погрішності. Інколи я буду писати від 1 особи, інколи від 3. Та головне, шоб ви були готові слухати. Ви готові? Ну тоді почнем з дитинства...




Не дивлячість на мою расу-людина, родився на планеті Kashyyyk.Моя
сімя осилилися тут дуже давно. Корні моїх предків сягають часів революції в 5 ПБЯ.Моїй сімї допомагав один вукі, який був обовязаний моєму батьку "Боргом Життя".Мій батько був нащадком одного з пілотів "Разбойної эскадрилі", яка допомагала в організуванні революції. Він був звичайним землеробом та мисливцем.Поки батько працював, мама займалася моєю освітою.Після роботи батько навчав мене володіти зброєю. Вільний час я проводив з молодими вукі. Після повноліття, батько мене благосливив на службу Республіці.Сказавши що кожен має віддади борг батьківщині. Не те, щоб я не хотів пригод, просто в рідному домі було так затишно і спокійно, що щось міняти бажання не було. Та мене завжди вчили поважати старших та предків. Тому я без зайвих вагань, відсвяткувавши своє 18-ліття, відправився на Корускант...




Корускант... велична планета, велечне місто, звідсе я почав свій шлях...Отримавши громадянство Республіки, я вирішив використати отриманий час з вигодою. Встиг побувати в бібліотеках та ознайомитися з історіїєю та політичним становищем. Встиг побувати в багатьох місцях цього мегаполісу.
Встиг побувати на багатьох планетах та ще більше впевненився в необхідності захисту Республіки.
Вперше зустрівся з ворогом, вперше потерпів невдач. Та це тіки загартувало мене. Хоч і моєю ціллю було втупити в Орден. Мені треба ще було отримати досвід армійського життя та начвитися стратегії бою, війни. А де це краще зробити, як не у воєнному середовищі. Вернувшився на Корускант, я постувив в армію. Поки я обживався на новому місці, відбулося пару значних змін. Республіку покинуло багато хороших людей. Хоч як не прискорбно це було, я продовжував свій шлях. Позмайомився з багатьма друзями. Тепер я їх мав по всюду, в різних структурах, в різних державах. Прошойло не багато часу і я встиг побувати в бойових діях як на Коррибані, так і на Татуїні. Боротися довелося як проти ворогів, так і проти друзів. Як важко не було б, та все ж це досвід якого я так прагнув здобути! Проходить ще трохи часу і я виконую своє перше завдання на розвідку, виконую спільне завдання з рицарем джедаєм а ще через якийсь час я вже Капрал розвідки...
І знов відбуваються політичні переміни, і міняються мої погляди... Стою і не можу найти опори, немає впененості в майбутньому. Яке воно буде? Потихенько мене переповнюють емоції і я наважуюсь на рішучий крок - стати джедаєм.



Як завжди у всіх рішень є причини. Мого ж рішення було дві причини. Одна з яких політична нестабільність, а ось друга куда цікавіша - сон. В останні день, коли я закінчив свої тренування у Воєнній академії, я вирішив там і переночувати. Скажем так - не вдалося відпочити. Ось що сталося:
---------------
Все пора і відпочити. Прийшовши в свою кімнату Нерос зразу ліг спати.
Після довгих тренуваннь і заснути легше.
- Все тут зробив, що планував - усміхнувшись заснув.
Кількома годинами пізніше...
Чому на мені цей одяг?Де я?О республіканські солдати, треба було б в них спитати де я опинився? Ні, що ви робите? Вбю ж, опамятайтесь! Червоний меч? Ні, не може бути...
Він проснувся в холодному поті і промовив сам до себе:
- Сітх? Всього лиш дурний сон, це тільки через Кхана! Але всякому разі мені тепер не заснути - сам себе заспокоював Нерос.
Він піднявся, привів себе в порядок, зібрав свої речі і попрямумав до Храм джедаев Тіки сочатку заскочим за деякими речима
---------------
Після того, як забрав речі - подарок і деякі складові мого світлового меча, я накінець попав до нового дому - Храму джедаїв. Ось мої спогади з мого першого дня в храмі:
---------------
Таки влетівши в Храм джедаїв, Нерос побіг до своєї кімнати для того, щоб переодягнутися і обмозгувати склавшисю ситуацію...

-Такс добре, що скoристався послугами друзів-контрабандистів, а то таки чую не вернувся сюда б. І добре те, що ніде не зареєстровано що покидав планету - в ході свого монологу Нерос згадував як побував вдома та пещерах кристалів Илума. Він був задоволений, оскільки забрав свій подарок на повноліття - іменний батьківський кортозисовий меч.

- Накінець, я можу закінчити ритуал створення світлового меча -сказавши, його догнала думка - мого меча.
- Понтит - один з найрідших і найпотужнішим з кристалів Адегана - промовив задивлючись на свiй кристал.

Згадаєм

• Рукоять;
• Кнопка/панель активации;
• Предохранитель;
• Матрица эмиттера;
• Система линз;
• Энергоблок;
• Источник энергии;
• Разъем подзарядки;
• От одного до трех фокусировочных кристаллов.

-Такс ніби все маю, щоб закінчити - закінчував монолг і приступав до медетації.
-------------------------------------
Він відкрив очі і передним вже лижав зібраний меч, його меч. Який він роби під свій стиль. Комусь він міг показатися недосконалим, для нього ж він був ідеальний.

-------------------------------------
А тепер верневся до сьогоднішнього - пролунало в його голові і він знов почав розмірковувати в голос.
- Цікаво, вони зовсім отупіли від свого гніву, на що вони сподіваються? А таки мій сон у Воєнній акадімії був попередженням. І так перж за все треба знайти когось з магістрів або рицарів і дізнатися, що мені робити. А також дізнатися чи хтось помітив мою відсутність.
З цими словами він зняв стару армійську форму і надягнув робу джедая, повіс меч на пояс. Який йому без практики нідочого, хоча вже з формою яку він вивчати, він вже оприділився.
- Без зброї зараз виходити небезпечно, а тренувати в воєнний час нікому. Прийдеться брати свій подарок - кортозисовий меч. Ех, і джедай з мене. - з такими словами і легкою посмішкою Нерос вийшов зі своєї кімнати.
---------------
Кортозисовий меч, до речі, передавався з покоління в покоління. Наступного ж дня я почав вправлятися з світловим мечем. Вступити до складу Антарских рейнджерів, наче все було добре якби не війна.
Взяв участь у спробі відбити вкрадений голокрон, яка на жаль закінчилися не вдало. Та і в цьому були свої плюси, поразка дала мені більше досвіду і мудрості та пригальмувала мій запал. А що до подій війни...

Цю повідомину відредагував Neros: 6.11.2009, 18:28