[X] Мій Помічник

Дата створення: 12.01.2012
Автор: Prestissimo
Приналежність: Republic: Jedi Order
Відомі вчителі: -Ralf,Sly-
Відомі учні: -"-

***

Зміст:

Історія
Досянгення

Історія Prestissimo

Я проснувся на розбитому крейсері торговців в капітанському мостику…… Не пам’ятав як мене звуть і що зі мною сталося. Лиш меч лежав переді мною ,який наче казав: «Візьми мене,візьми …» Я взяв його до рук щоб роздивитися…. Взяв і відчув сильний прилив сили…неначе … сила прийшла до кожної клітини мого тіла….То Був бонес, один з кращих зоряних мечів в нашій галактиці… На золотій філігранній рукоятці було викарбовано слово: « Prestissimo» …Я зрозумів що то було моє імя…. Бажання вияснити хто я, ким я був , що зі мною сталося оволоділо мною… Я почав роздивлятися крейсер на якому був, добрався до бортового журналу щоб дізнатися хоч щось…. Запустивши голограму із бортового журналу я побачив капітана
«…На нас напали….. Prest займи турель …..ми падаємо …. Всім до рятувальних шлюпок…
Ми падали , більшості людям вдалося втікти , двері в кімнату зі шлюпками привалило тяжкими балками …. Я побачив як я сам залишився у замкненій кімнаті в падайочому крейсері… я сів на підлогу і почав медитувати, навколо мене неначе утворився сферичний барєр який мене захистив від смерті, але забрав занадто багато сили…. Я знепритомнів….»
Там був ще один запис....
«..Була ніч… На капітанському містку нікого не було …невідомо звідки на місток проник учень Ревана ….. він вкрав якийсь файл …. Хотів йти але я вічув його і зустрів біля дверей ….
- Стій! , - закричав я ….
Почалася битва на зоряних мечах……»…запис обірвався...
А тепер я хочу дізнатися хто я , що йому було потрібно на кораблі……я нічогісінько не пам’ятав ….
Мої спогади поверталися до мене ,але я бачив лише окремі картини із свого життя і не міг згадати нічого конкретного….
Пройшов час але пам'ять до мене так і не верталася…. Я вирішив полетіти на Явін 4 …. Поступити в академію джедаїв…стати достойним носити світовий меч....

Подорож до Академії

..."перед тим як полетіти в Академію , Prestissimo вирішив злітати на планету Альдеран Бери, це не був не обдуманий крок, але щось кликало його туди і він прислухався до цього...Зійшовши з корабля він відчув спокій і затишок, неначе провів тут частину свого життя...

Вийшовши з Ангару підійшов до інформаційного дроїда ,щоб той розказав йому про цю планету...
- Вітаю вас Prestissimo бажаєте чогось?
- Пробач ,ми знайомі....?, -
- Я робот-технік R7P3 який працював у вас вдома,оскільки у вас було незначне пошкодження технічного обладнання...
невже справді я тут жив, але я нічого не пам'ятаю....
- R7P3 - чи не міг би ти нагадати сектор і номер мого будинку. До речі як давно я тут живу?
- Без проблем сер, Ви живете на Альдеран Бери уже близько 1 року , будинок знаходиться в секторі В , Номер будинку 23.
-А ще щось можеш розповісти про мене ?,- 1 рік ,що ж це краще чим нічого...що ще знає це дроїд...
- Кожної суботи та неділі ви виступали в клабі "Зоряний всесвіт".
- "Зоряний всесвіт"? І що я робив ,до речі не міг би ти провести мене до мого дому..?
-Звичайно сер.,-Вони пішли по дорозі до нього додому,- Ви виступали на сцені ,грали на цікавому музичному інструменті з планети Замля, який називався Труба. Вас називали Prestissimo через ваші музичні здібності ,так як "Prestissimo" - це найшвидший темп виконання музичного твору. Ви збирали майже всю планету на своїх концертах невже ви нічого не пам'ятаєте ?...
...Вони підходили до будинку Prestissimo ...Prestissimo подякував і увійшов до будинку.... Двері були зачинені . Біля дверей був сканер відбитку руки. Presto приставив руку ..і.. двері відчинилися...
Це була невеличка простора кімната , посередині якої лежала Труба...Він підійшов ,взяв її в руки...Дивився і думав : " Невже я справді міг грати на цьому? .... Чому саме Труба... Зі слів дроїда я грав фантастично, але як..?" ..... Він взяв в руки Трубу приставив до губ.... і заграв ... Все відразу стало як раніше... звук лився по просторих кімнатах виходив на вулицю і прорізав наскрізь всі будинки ...він зачарував всіх хто проходив по вулицях....істоти з різних галактик зупинилися йдучи по вулиці ,щоб послухати цю прекрасну мелодію....він грав і грав...насолоджувався кожним моментом,кожною секундою ....він закінчив і поклав трубу... Presto не знав як він це зробив ,але відчув цю жадану насолоду від захоплення музики,і дарунку радості оточоючим...."Що ж на Трубі я справді вмію грати ,а от пам'ять моя і досі має порожні білі плями ...." Він вийшов з кімнати і направився в Ангар...сів на корабель який слідує в Академію, адже все ще хотів віднайти пам'ять......"

Цю повідомину відредагував Prestissimo: 12.2.2012, 11:41

160 очок сили.

Я Консул Prestissimo переміг в ОД гравця Neverus , чий lvl дорівнює моєму
30.12.2011 19:36 (п'ятниця) [Rep] Prestissimo 9 : 2 Neverus

Я Консул Prestissimo переміг в ОД гравця Zuxel, чий lvl дорівнює моєму
01.01.2012 11:56 (неділя) [Rep] Prestissimo 8 : 2 Zuxel

Я Консул Prestissimo переміг в ОД гравця Eldon, чий lvl був вище мойого
03.01.2012 13:55 (вівторок) [Rep] Prestissimo 8 : 2 Eldon

i

Сповіщення: Нараховано 100 очок сили за Голокрон © Haydamaka

Цю повідомину відредагував Haydamaka: 1.2.2012, 17:32

На кораблі

...Presto спав. Йому снилося неначе він зараз знаходиться на якійсь планеті,де багато рослин...де він спокійний....
"....віу-віу-віу-віу-віу-віу - зазвучала серена... " Увага всім. Наш корабль збито. Ми Падаємо! Ратувальні шлюбки знаходяться в секторі "С" ,і нехай вам пощастить..."
почувши це ,Presto зібрався, взяв свій меч і вийшов з каюти...корабль падав, і вже нічого не могло його зупинити ... Presto відкрив двері із своєї кімнати ....Всі поспішали до блоку "С" ...до шлюбок... Всі розуміли ,що врятуватися кожному не вийде ,тому всі боролися за своє життя будь якою ціною...Presto помітив як хтось помирав у тій юрбі ... (то було людина вдягнена в мантію, а зверху на ній був капішон ,який закривав її облиичча...не можна точно було сказати хто це...вона вже майже не рухалася, бо втратила багато крові ... )... Presto не міг спокійно на це дивитися.. дивитися , як помирає інше живе створіння... крізь весь натовп він пробився до неї і здивувався : то була жінка ... її блакитні очі дивилися на нього... його ніби зачарувало від чарівної дівчини, яка ледь могла дихати . Вона була невимовно красива. Глянула на нього своїми голубими, немов океан очима, і я був вбитий її прекрасними рисами, які не залишали байдужим жодного... Волося цієї дівчини було русяве... Легенький вітерець роздував її розкішне волосся. Краса, якої я ще не бачив, була так до мене близька." Я не міг надивитися на цю прекрасну дівичну. І здається, я закохався... ...Щоб не сталося я маю врятувати її !!! " ,- думав Presto , - " вона ще дихає, ще є шанс...." . Він дістав із рюкзака МЕдПАК і дав їй ... дістав бинт ,і перевязав рану,яку вона отримали коли бігла до блоку "С" .....напевно хтось штовхнув її і вона напоролася на жестяний кілок....після цього їй стало легше....її дихання стало більш рівним,вона заснула...* я взяв її на руки ,і дав собі обіцянку що мушу її врятувати ,чого б це мені не коштувало ... взявши її я пішов до блоку "С" . Майже всі покинула це й корабель... скрізь палав вогонь, вибратися вдвох буде надзвичайно важко ,і я це розумів... Я ,несучи її на руках шукав дорогу до блоку "С" ..головні двері були зачинені,але я памЯтав ,коли дивився на план,що є ще один вхід... я добрався туди ,але і ті двері були зачинені,але можливість відкрти їх ще була ... Я поклав її на землю " ...нікуди не йди ..." ,- сказав я до неї ,а вона і дала спала і неначе посміхнулася до мене....Я вийняв свій Світовий меч ,і почав відчиняти двері...для цього мені вирізати з них замок.... двері відчинилися...я знову взяв її на руки і пішов шукати рятувальну шлюбку, з надією що залишилася хоч одна ... я ніс її по коридору і побачив вільну шлюбку ,мені пощастило ...я поклав її на вільне ліжко ,закрив двері і ми полетіли у відкритий космос ......

Невідома планета

Невже справді буває так тихо ... лиш її дихання було чутно,поки вона спала...нам пощастила і ми полетіли на планету ...
Ми приземлилися посеред поля ... навколо нас була відкрита місцевість , а вдалині було видно ліс... Я підійшов до незнайомки ,щоб подивитися як вона ... а вона і далі спала ,і я знав що це нормально ,адже їй потрібен був відпочинок і спокій... Рятувальну шлюбку я використав як місце для того щоб поспати .Я сам вже був втомлений ,хотілося лягти і відпочити ....але я нічого не знав про цю місцевість ,навіть на якій планеті поняття не мав ... навколо мене були височини ... ми неначе приземлилися в невеликій низовині наколо яку оточували гори ... а вдалині майоріли ліси.. а надворі вже темніло.треба зібрати хмизу і двор ,щоб розпалити багаття, але і залишати її саму я теж не міг собі дозволити ,але вибору не було .... тому я надіййно закрив двері,які вели в шлюбку,щоб ніякий звір не міг туди пробратися і вирушив на пошук хмизу....на диво ,але на цій планеті було багато дров та хмизу...мені навіть далеко йти не довелося ... зійшов за гори і побачив корабель ,який просто стояв серед степу...навколо нікого не було ... зібраний хмиз я поклав біля одного дерева і пішов дивитися чи залишився хтось в кораблі... я дістав світовий меч(адже на дворі був вже вечір і хто зна ,що мене чекає у середині ) і зайшов у середину... Корабль був уже старий ...я годину ходив по ньому,але всередині нікого не було ...от і капітанський мостик...можливо у журналі будуть хоч якісь відомості про цей корабль ы планету взагалі... але хтось стер всі записи з журналу....я вирішив зламати компютер з надією ,що хоч там є якась інформація...І вона справді там була.. я дізнався ,що планета на якій я знаходжуся це Трандоша. Я поняття немав що це за планета, а більше інформації не було ... я вирішив повертатися ,адже в мене виникло якесь поганне передчуття . Вийшов з корабля ,забрав свій хмиз і пішов до шлюбки...і тут я побачив ,як шлюбку з усх сторін оточили злі вовки ... я кинувся до шлюбки ... вони мене побачили і вийшли мені на зустріч. Їх булціла бюжина... ми дивилися один на одного і чекали ,що буде далі... я не вагаючися дістав свій світовий меч і підійшов ще на 4 кроки ... вони подивилися на мене і один із них підійшов до мене ...то був їхній вожак. Він дуже відрізнявся від них...не був схожий на вовка ,більше не лева ...я стояв і дивився йому в очі,тримаючи в руках світовий меч ,чекаючи ,що буде далі,а він дивився на мене ... злість в його очах була настільки явна , хоч не зрозуміло чим вона була спрововкована... Він загарчав на мене і почалося ... всі вовки які стояли за ним (біля шлюбки) почали нападати на мене ,а вожак відійшов в стороку ,залишившися лише спостерігачем. Я включив свій світовий меч. Удар! Другий! битва була запекла ,адже вони нападали з усіх сторін . За 2 хвилини вже 5 вовків лежали мертві на землі , тут ззаду щось схопило мене за ногу... я відбився і від нього ..." ГАрррррррр" ,- загарчав вожак і вовки зупинилися, в його очах було написано " я йду але вернуся,і розберуся з тобою я обіцяю ...!" ... він розвернувся і вовки пішли геть..." це було непросто " ,- думав я підбираючи хмиз із землі...Я відчинив двері в шлюбку ,щоб перевірити як вона...а вона все ще спала ,а її рана вже майже загоїлася ...вона спала...Я пішов на вулицю і розвів багаття. і подумати не міг ,що у вовків таке добре мясо ... Повечерявши я ліг спати,знаючи що завтра складний день і треба повернути сили ...

Цю повідомину відредагував Prestissimo: 28.1.2012, 15:05