Я ознайомився з правилами поведінки на ігрових серверах, правилами Нашої Галактики та Кодексом клана.
Народився я на одній из планет дальніх систем Галактики. Мій батько був найманцем, маму втратив давно, при нападі імперських військ на наше селище, а ми з батьком чудом врятувались, але були змушені постійно переховуватись. Саме від батька я пізнав багато про військове мистецтво, він виховував мене в жорсткій дисципліні, але більшість часу я виховував себе сам, бо батька частенько не було поряд. Я багато зрозумів, що коли хочеш чогось досягти, потрібно перш за все вдосконалювати себе, при чому постійно .Коли я підріс, я пішов по стопам батька – вбивав за гроші, нерозуміючи, де праведний шлях, а де ні. Одного разу, мені дали завдання вбити якогось перевізника в барі. Маскуючись під відвідувача, я сидів за стойкою і попивав щось гірке і потворне, проте від якого робилось легше, але тут з»явився мій об»єкт. Він сів за стойкою поряд зі мною. Я навіть дещо збентежився, але згодом я почав повільно виймати бластер з-під плаща, шоб його ніхто не побачив і вистрілити в свого сосіда через сам плащ. І тільки я зібрався натиснути на курок, як він повернувся до мене і сказав не показуючи обличчя з-під накидки плаща:» я не раджу тобі цього робити найманцю... ти навіть не уявляєш з чим маєш справу» . Я запанікував і втік з бару. Розшукуючи замовника, я натрапив на його прибічників, які сказали, замовник – мандалоріанець Максім. Одної ночі я прокрався до нього додому і наставив дуло репітера(!) йому до голови, поки він спав і гукнув його. Його здивованості не було меж, але мені було не до цього. Як мені сказав цей мандалорінець, об»єктом був Лорд Ситхів Дан Мор .Мене неабияк зацікавив цей лорд. Ця майстерність і чуття ситха мені сподобалось. Воно мене зачарувало. Я почав досліджувати, що таке ця «Сила» і хто такі «ситхи». Я приходив до того самого бару декілька разів, але його там не було. Але якось повертаючись з ще одної марної прогулянки до бару, мене перестрів незнайомец і дав кординати одного потаємного місця на одній з планет Галактики. Я вирушаю туди і знаходжу там захований храм , древній храм...дуже древній. У храмі я зустрів того незнайомця, який розповідає мені про Силу і те, як він відчув через неї мене та знайшов біля бару. Незнайомець каже, що в мене великий потенціал і розповідає мені про Орден Анфор, а потім зникає, залишаючи тікльки час на роздуми. Я, обдумавши все, ознайомившись із Кодексом цих воїнів, вирішую присвятити своє життя клану, пізнанню Сили та самовдосконаленню. Зайшовши у ту ж кантіну одного разу бармен передав мені датапад із кодами доступу та координатами розташування Ордену Анфор.
|