Тема закрытаОткрыть новую тему
> Людина, яка не потрібна нікому
post 25.11.2011, 16:00
Пост #1
across the universe
Репутація:   1105  
Neutral
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 17.11.2007
1
VIP Holocron
Відкриває доступ до заповнених серверів XJedi Academy.
Дає 50% знижки на створення Офіційних Битв.
Дає 50% знижки при купуванні зброї і спорядження на серверах XJedi Academy.
Дає 25% знижки при купуванні XJA-кольорів
Зменшує абонплату свого клану на стандартному тарифі
1
Det Pack
У Вашому інвентарі з імовірністю 33% з'являється Det Pack.
Det Pack – невеликий вибуховий пристрій з віддаленим детонатором. Вибухівку можна прикріпити до стіни або кинути, а потім підірвати коли хочеш. Як правило використовується для засідки, або підривання заблокованих дверей. Використовувались клонами під час Війн Клонів, щоб підривати потужні дроїдові установки під час набігів та осадних міссій.
1
XJedi футболіст
Гравець бере участь у реальних спортивних сходках порталу де грають в футбол
Почав новий твір. Вирішив спробувати написати щось більш менш об'ємне за структурою, і щоб це не був фанфік.Так би мовити - тренування перед чимось серйозним. Планую написати 12-15 розділів та закінчити до Нового Року. Коментуйте, виправляйте, кидайте свої роздуми - ай ніід іт ninja.gif
Жанр: Детектив, драма, триллер.
Коротко про твір: Події відбуваються у альтернативній реальності, у видуманому місті Саднестаун. Мирне місто, в якому навіть і пограбування трапляються дуже рідко, всі живуть спокійним життям: прибирають сади, працюють на місцевому заводі, доглядають дітей, ходять до бібліотек...Але раптом по місці проходить серія жорстоких вбивств, які просто приголомшують мешканців. Поліція та місцева влада починають розбиратися в цьому, а звичайний лікар Аарон випадково потрапляє у круговорот інтриг та стає свідком вбивства - і це повністю змінює його життя.




Людина, яка не потрібна нікому

Пролог.

Людина бореться не на життя, а на смерть з усім, що загрожує їй самотністю, навіть з самою собою.
Кен Кізі." Іноді примха велика "


Війна була ще попереду, але мирний час вже був позаду. Останні промені надії, які надавали сили Аарону, заточилися в темні кути його мозку. Лише темрява та розпач – ось хто супроводжував його останні секунди життя. Він знав, що кінець вже близько, що всі заплановані дії, вся та хитра задумка, яку він вигадав буквально рік назад вже не має значення. Все зруйновано зрадою. Зрадою найвірнішої людини. Тепер Аарон не має нічого. Він втратив своє життя, за яке так довго чіплявся, гадаючи, що його роль ще не зіграна. Всі ті ілюзії, які формували його життя, виявились не чим іншим як звичайною оманою. Не він грав, а його грали. І саме сумне те, що грали ним найближчі люди, яким він повністю довіряв.

Проте тепер втрачати нічого.

Аарон потягнувся до кухонного ножа, який лежав у брудній кастюрі, але не зміг зачепити його. Пальці переставали його слухатися, а розум ніяк не хотів виконувати його підсвідомі накази. В животі все нестерпно горіло, а з рота повільно текла цівка крові. Його нудило, а легені не могли прийняти в себе долю повітря.

А з кімнати вже чулися кроки, кількість яких відділяла його життя від смерті.

Війна ще попереду – останнє, що пронеслось в його голові. Потім чиясь нога відвернула від нього ніж та темний силует повстав над чоловіком, лежачим на кухні власної квартири. Пройшло кілька секунд перш ніж Аарон зрозумів, що помирає. А потім нога незнайомця, що увійшов до кухні, з усієї сили надавила йому на груди.

Аарон спробував прийняти її від себе, але марно. Він вже не відчував свого тіла. Лише якийсь незрозумілий, надгрудний хрип – і все. Він помер.

Його мертве тіло ще довго лежали на кухні його квартири. І, напевно, ще довго пролежить.

Оскільки навіть мертвим він не був потрібен нікому.




Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения
post 25.11.2011, 17:01
Пост #2
across the universe
Репутація:   1105  
Neutral
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 17.11.2007
1
VIP Holocron
Відкриває доступ до заповнених серверів XJedi Academy.
Дає 50% знижки на створення Офіційних Битв.
Дає 50% знижки при купуванні зброї і спорядження на серверах XJedi Academy.
Дає 25% знижки при купуванні XJA-кольорів
Зменшує абонплату свого клану на стандартному тарифі
1
Det Pack
У Вашому інвентарі з імовірністю 33% з'являється Det Pack.
Det Pack – невеликий вибуховий пристрій з віддаленим детонатором. Вибухівку можна прикріпити до стіни або кинути, а потім підірвати коли хочеш. Як правило використовується для засідки, або підривання заблокованих дверей. Використовувались клонами під час Війн Клонів, щоб підривати потужні дроїдові установки під час набігів та осадних міссій.
1
XJedi футболіст
Гравець бере участь у реальних спортивних сходках порталу де грають в футбол
Джімі, видали будь-ласка своє доповнення, воно тут зайве. Ідея у мене вже повністю сформована, мені потрібні зауваження щодо структури тексту та інших моментів, а не своє бачення моєї ідеї. дякую.
Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения
post 1.12.2011, 18:36
Пост #3
Der Edelsinn
Репутація:   1042  
Order of Anfor
Level 1
Rank:Paladin
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 25.11.2007
1
VIP Holocron
Відкриває доступ до заповнених серверів XJedi Academy.
Дає 50% знижки на створення Офіційних Битв.
Дає 50% знижки при купуванні зброї і спорядження на серверах XJedi Academy.
Дає 25% знижки при купуванні XJA-кольорів
Зменшує абонплату свого клану на стандартному тарифі
1
Cherche-Coeur
Цим мечем знаменитий Savant усіх убивав
Аарон это главный герой?
Если так, то развязка наступила слишком быстро, мы ничего не знаем про героя и его смерть нас не трогает.
Ты не думал начать с погружения в атмосферу города, или просто добавить пару строк про него? (Скажем, как в "Городе грехов", фильм сразу цепляет своей атмосферой)
Еще, слишком общее начало, непонятно что за война, кто герой, кто его убил и т.д.
Если бы начать рассказ с описания этого спокойного города, например, как в "Чуме" Камю, а лишь потом описать убийство парой ярких слов: "В белом плаще с кровавым подбоем, шаркающей кавалерийской походкой..." получился бы контраст, который сразу зацепит читателя.
Мне бы понравилось так.
Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения
post 2.12.2011, 20:58
Пост #4
across the universe
Репутація:   1105  
Neutral
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 17.11.2007
1
VIP Holocron
Відкриває доступ до заповнених серверів XJedi Academy.
Дає 50% знижки на створення Офіційних Битв.
Дає 50% знижки при купуванні зброї і спорядження на серверах XJedi Academy.
Дає 25% знижки при купуванні XJA-кольорів
Зменшує абонплату свого клану на стандартному тарифі
1
Det Pack
У Вашому інвентарі з імовірністю 33% з'являється Det Pack.
Det Pack – невеликий вибуховий пристрій з віддаленим детонатором. Вибухівку можна прикріпити до стіни або кинути, а потім підірвати коли хочеш. Як правило використовується для засідки, або підривання заблокованих дверей. Використовувались клонами під час Війн Клонів, щоб підривати потужні дроїдові установки під час набігів та осадних міссій.
1
XJedi футболіст
Гравець бере участь у реальних спортивних сходках порталу де грають в футбол
Умка, я почав з кінця. Люблю такі " муви ". Ціла частина розповіді складеться лише з останнм розділом, тому не хвилюйся, все поясниться blush2.gif
Завтра викладу перший розділ.
Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения
post 3.12.2011, 10:20
Пост #5
SAVE ME BARRY
Репутація:   208  
Neutral
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 18.8.2009
1
VIP Holocron
Відкриває доступ до заповнених серверів XJedi Academy.
Дає 50% знижки на створення Офіційних Битв.
Дає 50% знижки при купуванні зброї і спорядження на серверах XJedi Academy.
Дає 25% знижки при купуванні XJA-кольорів
Зменшує абонплату свого клану на стандартному тарифі
А мені сподобався пролог) Цей "початок з кінця" створює свою інтригу, хочеться продовження)

П.С. Аарон - хтось типу найнай-, який усіх врятує в кінці?

Цю повідомину відредагував Silver Dragon: 3.12.2011, 10:25
Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения
post 3.12.2011, 15:08
Пост #6
across the universe
Репутація:   1105  
Neutral
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 17.11.2007
1
VIP Holocron
Відкриває доступ до заповнених серверів XJedi Academy.
Дає 50% знижки на створення Офіційних Битв.
Дає 50% знижки при купуванні зброї і спорядження на серверах XJedi Academy.
Дає 25% знижки при купуванні XJA-кольорів
Зменшує абонплату свого клану на стандартному тарифі
1
Det Pack
У Вашому інвентарі з імовірністю 33% з'являється Det Pack.
Det Pack – невеликий вибуховий пристрій з віддаленим детонатором. Вибухівку можна прикріпити до стіни або кинути, а потім підірвати коли хочеш. Як правило використовується для засідки, або підривання заблокованих дверей. Використовувались клонами під час Війн Клонів, щоб підривати потужні дроїдові установки під час набігів та осадних міссій.
1
XJedi футболіст
Гравець бере участь у реальних спортивних сходках порталу де грають в футбол
Розділ перший



" Батьківська любов "



- Ти впевнений, що не знаєш, хто міг це зробити? – вже вкотре запитував лейтенант Брук у хлопчини з голубими очима та русявим, довгим волоссям, яке було зав’язане за потилицею. Хлопчину звали Мел і він сьогодні став чи не зіркою Саднестауна. Хоча ця «слава» його не надто веселила. Від природи він був мовчазним і не надто любив надлишок уваги, проте сьогодні був його зоряний час. У місті де пограбування – це просто неймовірна річ, новина про яку пролітає між всіма будинками за лічені хвилини, витівка щодо Мела була гарячою новиною ось уже кілька годин.

- Не маю поняття, лейтенанте, - сумно повісивши голову мовив Мел, поправляючи рукою волосся. Його очі скосилися у бік вікна – десь там на нього чекає Лайла, а він сидить тут, у прокуреному кабінеті разом з тупим лейтенантом, який навіть таблички множення не знає.

Брук кивнув головою і записав щось до свого блокноту. Це був кремезний чолов’яга з міцною щелепою та добрими очима. Коротко підстрижена голова нагадувала бейсбольний м’яч, а ніс був великим на широким. Його чоло все спітніло від тієї спеки, що вирувала на вулиці.

- Коли мене вже відпустять? – врешті запитав Мел, піднявши голову.

- Ну.. власне, вже все, - лейтенант Брук підвівся та заховав блокнот до внутрішньої кишені, - можеш йти, хлопче, і будь обережний. Сьогодні тобі добряче дісталося, а це означає, що комусь ти таки перейшов дорогу…скоріше за все…інакше я не знаю…

Мел швидко встав з крісла та вийшов з кабінету, побажавши Бруку гарного дня.

***

На вулиці на Мела ніхто не чекав. Він ще раз глянув по сторонах але не помітив Лайли. Батарея на телефоні вже давно сілатиому зателефонувати їй він не міг. Мел знав, хто точить на нього зуб, якщо це можна так назвати. Не обов’язково було про це казати лейтенантові. Він все одно не допоможе. Це лише його справа, його, Мела. І він поняття не має знає, як її вирішити.

- Мел?..

Лайла підійшла до нього ззаду та обняла за шию.

- Я так хвилювалася, любий.

Мел вперше за цей день посміхнувся та поцілував Лайлу в губи. На її очах були сльози, а губи тремтіли.

- Гей, що з тобою? – він прихилив її до себе, всім тілом відчуваючи, як її всю трусить, - тобі холодно?

Раптом Лайла схлипнула та відштовхнула від себе Мела.

- Холодно!? Мені холодно!? ТИ взагалі розумієш, що відбувається? Тебе намагалися вбити, Мел! ВБИТИ!

- Це було пограбування, всього лиш. Ніхто не хотів мене вбити, - Мел ледве не скрикнув, коли Лайла з сієї сили вдарила його в руку, - Агов, що ти робиш!?

- Пограбування, кажеш? – її голос був розгніваним і це чомусь дуже сильно збуджувало Мела, - В тебе стріляли, дурень! Дякую Богу, що куля не влучила в тебе!

- Взагалі-то влучила, але дуже вже невдало. Шкіру шкода та і синець тепер буде.

Лайлу трохи заспокоїв його спокійним тон і вона погладила руку, яку щойно била.

- Вибач, Мел. Я…так хвилювалась…Всі про це розмовляють. Сусідка сьогодні перша сказала мені про це. О, чув би ти що вона казала, - Лайла спробувала перекривити свою сусідку, місіс Траун, стару шанувальницю давніх традицій, чорного чаю та знежиреного молока, - Твого Мела ледве не вбили! Троє бандитів, шляк би їх трафив, забігли до його магазину і почали стріляти! Все зруйнували, здається когось навіть вбили! Касу, товари ...все забрали!

Мела розвеселила ця пародія. Він взяв Лайлу за руку та повів до найближчого провулку. Навколо було мало людей, проте ті перехожі, що були тут, все ж зацікавлено спостерігали за Мелом, перешіптуючись між собою.

Вони зупинилися біля муру, за сміттєвим бачком, де їх ніхто не міг бачити. Лайла шморгала носом, а Мел любувався її веснянками на білому обличчі. Її чорне волосся було коротким, тож їх з Мелом можна було легко сплутати ( де хлопчик, а де дівчинка ). Довге та русяве волосся хлопця, яке він постійно мив та доглядав, не могло конкурувати за звання «чоловічого», проти короткої зачіски Лайли, натуральної брюнетки, волосся якої стирчало в усі сторони. Але така зачіска просто неймовірно їй пасувала. І байдуже, що так вона нагадувала дуже симпатичного хлопця. Головне, що Мелу подобається.

- Нікого не вбили, твоя сусідка хвора на голову, - посміхнувся Мел, - всього лише якийсь бомж, надівши на голову брудну ганчірку, забіг в магазин під час обіду та вистелив в стіну, потім помітив мене, та вистрелив у мене – але так як стріляти він не вмів, то і не влучив, тільки зачепив одяг на рукаві. Я не рухався, а він бігав по магазину та щось шукав. Потім він набрав якісь чайники та тарілки в свою сумку та втік. Ось і все. Можливо, це його люди найняли, щоб хоча б якось розбавити своє нудне існування.

- Не мели дурниць, ніхто його не наймав, - Лайла знала, що її хлопець жартує. Проте ці слова вона повинна була сказати, - ти все розповів поліції?

- Звичайно, - збрехав Мел, навіть не повівши оком, - все до найменших деталей.

- Це добре. Ходімо до мене? – Лайла благаюче подивилася на Мела, - нікого не має…батьки на роботі…

- Маю одну справу, сонечко. Давай зустрінемося біля нашого дерева, десь через…ммм…годинки дві.

- О шостій?

- Так, о шостій! Маю заскочити до себе, пояснити ситуацію батькам. Вони х хвилюються.

Лайла розуміючи кивнула головою. Вона дуже не хотіла відпускати від себе Мела, особливо зараз. Що б він не казав, а вона відчувала його. Відчувала можливо краще, ніж він сам. Йому було погано зараз. Дуже погано. Все це, що трапилося сьогодні…Це вплинуло на нього. Саднестаун не дарма має таку назву. Тут справді ніколи не відбувається чогось такого, що здатне привернути увагу громадян. Лише робота, дім, робота. Ніяких пригод. Взагалі нічого. Немов не люди тут живуть, а запрограмовані роботи.

- Ну то я пішов, - Мел поцілував Лайлу та пригорнув її до себе, - все буде гаразд, я обіцяю. О шостій.

І він пішов геть. Через кроків 10 він розвернувся та підвів руку, закриваючись від сонця. Мел посміхався та махав Лайлі. Він кохав її. Вперше в житті він відчував щось подібне до дівчини. І це йому дуже подобалось. Неймовірне почуття. Мел кинув їй повітряний поцілунок, які він був готовий дарувати їй щосекунди. Проте цей поцілунок був останнім в його житті. Чоловік в чорному вже побачив Мела та повільно пішов за ним.

Вдома було жахливо. Мел кілька хвилин стояв біля дверей перш ніж постукати. Він точно знав, що батька немає вдома, проте все одно хвилювався. Адже саме батько сьогодні хотів вбити його. Рідний батько. Мел відразу це зрозумів, коли той увійшов до магазину. Його обличчя було стурбованим і він намагався не дивитися на сина. Він запитав щось про погоду, а потім швидко дістав з кишені пістолета та тричі вистрелив у сина. Взагалі-то Мел не вірив у дива, проте цього разу він сам відчув його на собі. Жодна з пуль не влучила в нього. Враховуючи, що батько – колишній військовий, з травмою голови, проте навиків стрільби він не втратив.І тут жодна, ЖОДНА пуля не влучила в нього. Лише остання ледве зачепила його руку. Потім батько опустив пістолет та пішов геть, повільно перебираючи ногами. Він був хворим. Довгий час він сидів на таблетках і був як трава, що просто собі росте. Але недавно він пішов на поправку. Принаймні так сказали лікарі. І він перестав пити таблетки. Мел жив окремо від батьків, разом з товаришем, і його мало хвилювала доля батька-інваліда, але доля сина хвилювала батька. Якось він прийшов до Мела, спокійно розмовляв з ним, запитував де той працює. А потім він пішов. І ось через три дні він завітав до сина на роботу. Приступ, черговий приступ. Мел не розумів одного – де він взяв пістолет.

Хлопець ще трохи постояв біля дверей квартири, за якою була мати, а потім швидко розвернувся та вибіг по сходинах на вулицю. Йому було тяжко дихати, та починало нудити.

Ніхто не взнає, що це був батько, якщо Мел сам не розповість. Проте і залишати батька в такому стані не можна, тим паче з пістолетом. Розповівши поліції про те, що його намагався вбити рідний батько, в явно неадекватному стані – і все закінчиться. Але це не вихід, Мел розумів це. Батько небезпечний.

Мел сів на лавицю позаду за будинком та закурив. В голові проносилися тисячі різних образів та спогадів і в усіх був його батько. Ось він бив Мела, коли той розбив якусь вазу в гостях. А ось він шмагав його поясом через те, що Мел ослухався його. Мати нічого не могла вдіяти з хворим батьком, і не могла нікому про це розповісти, бо тоді б її життя було зруйноване, вона не змогла сама б виховати сина, оскільки мала не дуже прибуткову роботу. А пенсії, щ отримував Чак – так звали батька Мела – вистачало на довгий час.

Мел відчув, як його очі наливаються слізьми. Його хотів вбити рідний батько, він поступово розумів це. І вбив би, якби не диво.

Хлопець ще довго сидів на лавиці, заглиблений у власні роздуми, і не помітив, як на вулиці стало темніти. Почали вмикатися ліхтарі, а люди почали повертатися з роботи до власних осель. Всі як один. Намов клоновані.

Так само Мел і не помітив постать, яка нічим не вирізнялася серед інших. Вона вже довго спостерігала за Мелом, немов чекаючи, що той вчинить якусь дурницю. Але хлопець нічого не робив, просто сидів та думав. Тому постать вирішила діяти самостійно. Повільно перебираючи ногами, незнайомець йшов до Мела. Оминувши дитячий майданчик, він зупинився та дістав з-за пояса якусь річ. Крок, два, три…Незнайомець стояв чітко позаду Мела, з чимось блискучим в руці.

- Привіт.

Мел не рухався. Він так і сидів, похиливши голову на груди.

- Ти мене чуєш?...Я тут приніс тобі дещо…

Тиша.

Чоловік чомусь злякано розвернувся навколо. Було вже досить темно, майже шоста година вечора, тому він не помітив цівку крові, що стікала з чола хлопця.

- Я хотів вибачитися, Мел…ти..ти не увляєш ЯК це складно та страшно, не контролювати своїх дій…Я вирішив піти до лікарні, я сам піду туди…Матері нічого не кажи…Досить з мене. Я псих і мені потрібно лікуватись…знаю, ти думаєш, що я тебе не люб…

Пролунав швидкий звук, який був навіть приємним. Секунда – і тіло Чака Гонна захиталося, а ще через секунду впало на землю.

Батько і син були мертвими. Їх знайшли зранку, а біля них лежала записка, в якій було написане наступне:



«Перший – дурень, що вірить у дива,

Другий – батько, що його породив,

Я навчу вас почуттям,

Я той, хто тебе ще не вбив»

А поряд лежала шоколадка. Молочний, пористий шоколад – улюблений смак Мела.



***

Лайла ще чекала Мела біля липи. Саме там вони познайомились вперше. Випадково, так як і все у цьому світі. Але надовго. Навіки.

Була вже восьма вечора і Лайла відчувала, що вже ніколи не побачить Мела. Її сльози змішалися з дощем, а крик, сповнений відчаю, лунав ще дуже довго. Вона нігтями впилася в кору дерева та плакала.

Спокійне життя закінчилось. Тому і почуття, які вже були давно атрофовані у мешканців Саднестауна, прорізалися дуже болюче. В ту ніч ще багато хто ридав, не розуміючи чому.

А в єдиній церкві погасли всі свічки, немов у знак того, що в це місто прийшов Сатана. Ну або ж це була випадковість.

Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения
post 3.12.2011, 17:22
Пост #7
SAVE ME BARRY
Репутація:   208  
Neutral
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 18.8.2009
1
VIP Holocron
Відкриває доступ до заповнених серверів XJedi Academy.
Дає 50% знижки на створення Офіційних Битв.
Дає 50% знижки при купуванні зброї і спорядження на серверах XJedi Academy.
Дає 25% знижки при купуванні XJA-кольорів
Зменшує абонплату свого клану на стандартному тарифі
Швидше пиши 2 розділ) Драматичний сюжет, детективне продовження - я це люблю. На мою думку, є кілька неточностей, але загалом дуже навіть інтригуюче)
Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения
post 10.12.2011, 18:40
Пост #8
Користувач
Репутація:   15  
Neutral
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 3.12.2011
Очень понравилось. Жду продолжения)
Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения
post 12.12.2011, 14:03
Пост #9
across the universe
Репутація:   1105  
Neutral
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 17.11.2007
1
VIP Holocron
Відкриває доступ до заповнених серверів XJedi Academy.
Дає 50% знижки на створення Офіційних Битв.
Дає 50% знижки при купуванні зброї і спорядження на серверах XJedi Academy.
Дає 25% знижки при купуванні XJA-кольорів
Зменшує абонплату свого клану на стандартному тарифі
1
Det Pack
У Вашому інвентарі з імовірністю 33% з'являється Det Pack.
Det Pack – невеликий вибуховий пристрій з віддаленим детонатором. Вибухівку можна прикріпити до стіни або кинути, а потім підірвати коли хочеш. Як правило використовується для засідки, або підривання заблокованих дверей. Використовувались клонами під час Війн Клонів, щоб підривати потужні дроїдові установки під час набігів та осадних міссій.
1
XJedi футболіст
Гравець бере участь у реальних спортивних сходках порталу де грають в футбол
Розділ другий

" Читання "




В магазин ввійшов чоловік років тридцяти. Він виглядав молодо, проте було видно по його очах, що про сировість життя він знає не по чутках. Здавалося б, у Саднестауні всі мають бути як мінімум привітними та байдужими, але по погляду цього чоловіка читалося щось зовсім інше.

Він пройшов повз полки з пивом та чіпсами і підійшов до охоронця.

- Привіт, Нейтане, - сухо сказав Аарон, здороваючись за руку з охоронцем.

- Док, - кивнув головою охоронець, - ви сьогодні пізно.

- Знаю, мав деякі справи в лікарні. Ти взяв те, що я просив?

Нейтан озирнувся по сторонах та швидко дістав з кишені якийсь паперовий свиток та простягнув його Аарону. Той так само швидко кинув його до свого пакета.

- З Моллі все буде гаразд? – з надією в голосі запитав Нейтан.

- Тобі е варто хвилюватись. З нею найкраща сиділка. Все буде добре. Дякую, - Аарон неспішно почав рухатись далі, але сильна рука охоронця вхопила його за лікоть.

- Вона – все, що у мене залишилось. Я сподіваюсь на вас…

- Нейтане, - сурово обірвав Аарон його на півслові, - зараз в місті відбувається таке, про що тобі навіть не снилось. Скажу одне – в найближчі дні все зміниться. І єдиним безпечним місцем буде моя лікарня «Святого Павла». Тому повір, Моллі в безпеці.

- Про які події ви кажете, док? – стривожено запитав Нейтан.

Аарон тяжко зітхнув та зняв свої окуляри.

- Поки ти нічого про це не знаєш – поки ти в безпеці. Повір, ти дізнаєшся про це з усіма. Бажано було б всім тікати з цього триклятого міста, але вже пізно…Бувай! Будь уважнім! І не хвилюйся за Моллі, з нею все буде гаразд.

На цих словах Аарон протер свої окуляри та вийшов з магазину, залишивши Нейтана на одинці зі своїми думками.

***

Цим часом у бібліотеці пролунав дзвінок і на центр вийшла товстенька жіночка з синьою сумкою на руках. Її обличчя було червоним, скоріше за все від гіпертонії, а ніздрі роздувалися від того, що було дуже спекотно.

- Увага, увага! Вітаємо вас на офіційному зібранні любителів книги, яке щотижнево проводимо я та місіс Траун!

В залі пролунали оплески.

- Але так як сьогодні місіс Траун погано себе почуває, то проведу читання я, ви всі чудово знаєте як мене звати!

Жінка дістала з сумочки платочок та протерла ним обличчя.

- Місіс Денворт! – пролунав пискливий голос з-за стелажів, - а чи правда, що сьогодні у нас гість?

В залі пролунав сміх. Місіс Денворт також посміхнулась, але було видно, що посмішка ця дещо збентежена.

- Від тебе нічого не приховаєш, моя люба! Сьогодні дивовижній день, адже до нас завітав не хто інший як сам автор! Його книги поки не дуже популярні, і більшість з вас напевно і не чули про них, але я встигла…ознайомитись з ними…

Почулися чиїсь кроки за спиною у жінки. По зеленій доріжці, яка вела від входу до трибуни хтось йшов. Кроки були тихими, проте в тиші вони лунали чутно.

- Я бачу мене прийшла зустріти сьогодні найкраща половина Саднестауна, - голосно промовив чоловік, піднімаючись до трибуни.

В залі знову пролунав сміх. Жінки були в захваті від цього чоловіка, якого ще навіть не знали. І на те були свої причини. Автор був у чорній елегантній сорочці, рукава якої були закочені по лікті, а його обличчя немов зійшло з обкладинки якогось модельного журналу. Великі скули, пронизливий та дещо гіпнотизуючий погляд, який швидко оцінив аудиторію, мав великий вплив на жінок. Волосся автора було хвилястим та великим, аж по шию, а ніс був дуже аристократичним.

Він підійшов до місіс Денворт та сказав.

- Я бачу, ви чомось стривожені, - його голос був солодким, немов цукор, - чи може мені здається?

- Ні, о ні, любий. Зі мною все гаразд. Дуже спекотно просто, в мене підвищився тиск, напевно…

- То чому б вам не присісти? – він підставив їй стілець, на який мав сам сідати, - будь – ласка, я постою.

Місіс Денворт присіла, а незнайомець став за трибуну. Кілька секунд він мовчки розглядав публіку. Зокрема, це були жінки та юні дівчата. Серед них можна було помітити навіть Лайлу, яка сиділа в самому куту та похмуро думала про щось своє. На мит його погляд зустрівся з її але потім він перевів його на інших.

- Отже, я – Деймон Дюман і я пишу книги, - в залі пролунали оплески.

- Перш за все, я хотів би згадати про ту жаливу подію, яка трапилася у вашому місті кілька днів тому. Мої співчуття рідним та близьким Мела та Чака Гонна, яких не стало за жахливих умов. Я мав бесіду з мером, він мені розповів про цю подію. Жах…батько вбиває власного сина, а потім скоює самогубство – що може бути гіршим?..

- Байдужість. Гіршим може бути байдужість, містере Дюман.

Ці слова належали Лайлі. На її очах виступили сльози, проте вона продовжувала.

- Цього ніколи б не трапилося, якби його батька вчасно не забрали до психлікарні. Але ж у нас в місті такого немає, як же це так, щоб людину забрали на примусове лікування! Ми ж всі такі ідеальні, у нас не буває навіть поганого настрою ніколи!...

- Люби, заспокойся…

-Ти сама не розумієш про що кажеш…

- Лайла…

- Чекайте! – голосно вигукнув Деймон, - давайте послухаємо дівчину! Оскільки я вважаю, що вона має рацію.

Запанувала тиша. Було зрозуміло, що Деймон вже користувався серед жіночої аудиторії не абияким авторитетом.

- А що мене слухати? Вислухати та забути – ось що вам всім потрібно! Нікого не гребуть чужі проблеми, ми немов маріонетки в цьому місті. Чи хоча б хтось з вас виїжджав за його межі? Чи бачили ви світ? Чи бачили як живуть інші люди?...

- Я бачив світ, - сказав Деймон, схилившись на лікті, - і я скажу тобі, що там немає нічого окрім нещастя. Всі нещасливі. Абсолютно всі. Я бував у різних країнах і бачив всюди різні проблеми. Повір, там не краще ніж тут. Я б сказав навпаки навіть.

Лайла замовкла та втупилася в підлогу. Деймон ще кілька секунд дивився на неї, а потім продовжив.

-…і моя нова книга стосується саме цих проблем.

***

Після читань, після того, як Аарон отримав свій пакунок, а Лайла зрозуміла, що життя – лайно на березі річки зустрілися двоє чоловіків. Вони спочатку йшли на відстані одне від одного, але згодом порівнялися. Мовчки вони стояли біля причалу, а потім один з них запитав:

- Вже почалося?

А інший відповів.

- Так. Почалося.

Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения

Тема закрытаОткрыть новую тему
1 Користувачів переглядають дану тему (1 Гостей і 0 Прихованих Користувачів)
0 Користувачів:

 




Текстова Версія UAGALAXY © 2006 - 2020 Поточний час: 29.3.2024, 17:45