Я ознакомился с Кодексом Ордена джедаев. Клянусь и обязуюсь соблюдать его, следовать канонам и не забывать его наставления в самые темные времена.



"...мене звати Тео, я людина. Про своє життя я пам'ятаю лише кілька моментів, так як на одній з битв я частково втратив пам'ять..."

Він вдруге опинився тут. Кажуть, що стіни все чують. Тео ж здавалось, що вони не тільки чують, а і відтворюють те, що колись почули. Колись, дуже давно...В далекому 2009 році.

- 8 років, - прошепотів Тео і заплющив очі.

"...Знаю, що родився я не так давно на Корусанті. Про моїх батьків нічого не відомо - після втрати пам'яті я намагався знайти їх, але зазнав краху. Деякі мої знайомі казали, що мій батько був контрабандистом і загинув кілька років назад в сутичці на Татуіні, яка для багатьох закінчилась смертю. Щодо моєї матері - жодних відомостей. Отже, я так розумію, що після смерті батька в мені прокинувся біль, а разом з ним і страх, перед невідомим. В ті нелегкі для Галактики часи я і став на Темний шлях...

На мить Тео посміхнувся. Яким же дитячим ще був тоді його голос. Так, багато хто тоді вважав, що його історія - вигадка. Ніхто не казав це вголос, проте Тео відчував, що так воно і було. Він підійшов до великої стіни, від якої ехом продовжували лунати його слова, сказані 8 років тому. Що це? Невже ностальгія?

"....Я не знаю, чи подобалось тоді мені це. Але судячи з усього - не дуже, адже згодом тогочасний Імператор власноруч намагався мене вбити і я був вигнаний з Імперії. Що було кілька років після цього - невідомо, але згодом я потрапив до Ордену Анфору. Згадок про ті часи я також не маю, адже втратив звязок зі своїми знайомими звідти. Думаю, мені подобалось там. Але доля знову зробила вибір не на мою користь і був змушений перейти з Анфору до Ауткасту - клану друзів. Саме завдяки багатьом з них я маю змогу наразі розповісти цю історію."

Анфор та Ауткаст. Звичайно. Тео провів рукою по холодному муру. Шлях людини, яка шукає себе. Яка прагне знайти гармонію, не вдаючись до крайностей. Але будь-який вибір тягне за собою певні зобов'язання. Це як у теорії в квантовій фізиці - кожна реальність може мати власну, паралельну копію, яка має безкінечну кількість повторів та інших копій. Можливо, в парелельному Всесвіті він і досі знаходиться в Імперії.

Тео зітхнув. В його руці зблиснула рукоятка світлового меча. Він став на одне коліно та схилив голову, спокійно промовляючи в порожнечу.

Зі сторони це виглядало доволі дивно, але Тео знав - його почули.

- Мене давно не було. Я хочу повернутись і віднайти гармонію.