[X] Мій Помічник

- Да, господин, конечно. Сейчас у ордена не очень хорошие временна. Людей становится все меньше, многие пали от рук наемников и людей синдикатов. Радует то, что новое поколение юнглингов скоро закончит свое обучение и наши ряды пополнятся. Я только протокольный дроид и многого не знаю, но могу с точностью сказать что криминал разошелся не на шутку, и на боссов синдикатов нет управы. Ходят слухи что над ними покровительствует один человек. Мы пришли, вот библиотека - дроид остановился, и повернулся к Ревану - Я могу еще что то для вас сделать?

Синдикат, бандити...цікаво ,-щось Ревану сподаболася в цьому
Ні, дякую, далі я сам,-відповів відступник і зайшов в великий зал бібліотеки. Сотні стелажів, тисячи інформації. Справжній клад для тих, хто цікавиться історією Галактики, або ж шукає відповіді та мудрість у голокронів.
І цікаво,де ж я тут знайду Мастера Шатль. Як там вона колись казала? Здається так : "Сила протікає через кожну істоту, через кожний предмет у Всесвіті,і це дозволяє джедаю відчувати все набагато сильніше ніж будь-яким іншим людям.У цьому зв'язку є і хороше і погане"...З приводу останього, так справді..і хороше, і погане..Ну що ж спробую, давно це я не робив..Відчувати все набагато сильніше...тут?Ні, тут? Також ні...А! Ось вона...ну що ж, настав цей час, як я довго його відкладував",-подумав в останнє перед розмовою Еміті Соло Реван, знімаючи капюшон.Він направився до столу,за яким сиділа одна з наймудріших консулів нашого часу.
"Пробачте...це я, можливо...ви..пробачте...",-опустивши очі почав казати Відступник...

Цю повідомину відредагував Revan: 13.1.2012, 1:38

Мастер Шатль не поднимая взгляда, сказала:
- Здравствуй, Амити Соло. Что случилось с твоей решительностью? - Елуила посмотрела на бывшего ученика. Взгляд у нее был мудрый, снисходительный, внушал доверие.

Так ще навіть важче почати, ніж якби вона просто накричала на мене ,-такої реакція Реван не очікував від свого вчителя:А й справді, що з моєю рішучістю
Глибоко зітхнувши Реван почав : Мої вітання, я повернувся, нарешті, за стільки років.Навіщо я повернувся? Я також собі ставив це питання. Насамперед, я вирішив повернутися, щоб вибачитися перед вами. Вибачитися за те,що я,не закінчивши своє тренування остаточно, втік, вибачитися за те,що я використовував взагалі все пребування в Ордені у власних цілях, хочу вибачитися, за те, що я ледве не зробив те, через що все б життя себе звинувачував...хочу вибачитися, за те, що я втік, для того,щоб помститися, вибачитися, за те, що я прислухався до ваших слів лише в самому кінці, коли я все ж таки знайшов їх. Але, знаєте, я все таки не зміг їх вбити, я просто подивився їм увічі, вони були налякані, вони справді думали, що їм кінець, їхні очі просили вибачення, хоча слова казали: "Вбий мене вже, ти ще не виграв". Я не вбив, не зміг. Я виграв, я все ж таки виграв. Реван ще раз поглянув в обличчя Вчителя. Пробачте мене, я справді тільки через стільки часу зрозумів, наскільки ви були праві, і всі ті настанови, що ви мені казали. Пробачте...,-ще один погляд на Мастер Шатль, він чекав чогось, напевно реакції, яку він собі давно придумав, коли розмислював над цією розмовою.Але її обличчя випромінювало лише накопичену за багато років втому і,як не дивно, доброту

Цю повідомину відредагував Revan: 16.1.2012, 2:47

Мастер Шатль продолжала смотреть на своего бывшего падавана:
- Ты не должен извиняться. Такова судьба была предрешена силой, и ты пошел на поводу у своих эмоций - Елуила встала из-за стола, подошла к Ревану и положила ему руку на плечо -
Я чувствую твое раскаяние, не надо себя винить Ты сильный духом, ты смог шагнуть на край силы и не свалится на ее тёмную сторону. Ты вернулся на ее светлый бок без всякой поддержки. В этом моя оплошность, я должна была убедить тебя еще до твоего путишествия. Я горожусь тобой, мой юный падаван.
Развернувшись мастер Шатль, немного опустила голову;
- Но если ты все же решил вернутся в храм и орден, дабы продолжить обучение, ты должен предстать перед магистрами, в магистрариате - мастер повернулась к двери, одарив еще раз доброй улыбкой Амити Соло.
- Ты пока отдохни, я пока организую собрание по поводу твоего возращения. Я свяжусь с тобой когда наступит время тебе явится в магистрариат - Елуила вышла с библиотеки.

Дивлячись у слід Мастеру,Реван сів за один із столів недалеко від великого вікна.Він справді був дуже вдячний Елуілі за все, що було і за все, що ще буде.А за вікном виднілося все те ж сіре небо, але з однією відміністю від інших неб Корусанта. Воно було теплим, теплим і привітним.День плавно підходив до свого кінця, все навкруги потрішки готувалося привітати ніч.Реван вирішив чекати запрошення саме за цим столом, перед вікном. Він знову впав в спогади, все те що він зробив за остані 10 років,все знову відтворювалося в його пам'яті.
Але я виграв, я все ж таки виграв.Дякую,-дивлячись на проїжяючи транспортні засоби і проходячих мимо Храму представників різних рас, подумав Еміті Соло Реван. Він повернувся, за для того, щоб завершити своє навчання, він повернувся,щоб більше не робити необдуманні дурниці, він повернувся за мудрістю, він повернувся...він виграв...

Цю повідомину відредагував Revan: 16.1.2012, 17:31

Реван подякував Магістрам за наданий йому другий шанс, попрощався і вийшов із Магістрата,зачинивши за собою двері.
Він почув за дверима розпочату кимось із Магістров полеміку, але вже нічого не змінити. Еміті Соло Реван знову повернувся в ряди Ордену, він знову був Джедаєм.
Тільки зараз він зрозумів наскільки він втомився, йому справді потрібно перепочити.
Реван спустився в Головний Хол, де стояв той самий дроїд, який показав йому дорогу до Бібліотеки : Пробачте,а в Храмі є місця для перепочинку, якщо ж немає, то не могли б ви порекомендувати мені якесь таке місце в місті?Комфорт мене не дуже хвилює, адже не дуже багато коштів маю. Найголовніше, щоб було спокійно і було ліжко,- запитав Реван у дроїда.
Порада Мастер Шатль справді була доречна, він повинен відпочити. З ним скоріш за все зв'яжуться через комлінк, коли це буде потрібно...

- Да, конечно, я вам посоветую хор... Что?.. Да он рядом.. Хорошо я передам ваши поручения ему... Господи Реван, вас хочет видеть магистр Рош Кам. Он ждет вас у входа в храм. Жаль что вы не смогли отдохнуть после путишествия.

Реван послухав дроїда і направився до виходу із храму. Так, справді шкода, що не вийшло відпочити,виходячи на вулицю подумав Реван. На Корусант вже спускалася ніч, біля однієї з колон стояв Магістер Рош Кам.
Реван підійшов до нього і привітався: Вітаю, Магістре, ви хотіли мене бачити?

Обернувшись к подошедшему Ревану, магистр кивнул:
- Как ты себя чувствуешь, после возращения в орден?

Знаєти, насправді, я дуже вдячний Ордену, що я знову тут, а взагалі всі мої емоції можно описати як збудженно ,-Реван відповів Магістру, Ось зараз чекаю, поки вирішиться, як в подальшому буде відбуватися моє повернення
Реван подивився на Магістра, чекаючи від нього чогось. Не просто ж поцікавитися справами, він хотів...

- Хорошо. У совета есть задание для тебя - Магистр всматривался в даль горизонта Корусанта - Нам нужен человек который отправился б на планету Утапау и переговорил с ихним послом, а так же встретился с нашим внедрённым шпионом. Он работает под прикрытием в банде местного синдиката- Рош оглянулся на Ревана - Ты сможешь отправится туда когда приведёшь себя в порядок и отдохнешь, или если хочешь отправится сегодня на рассвете.

Цю повідомину відредагував Kennet: 22.3.2012, 22:14

О,вже і завдання, тільки є маленька проблема ,-подумав Реван, Пробачте Магістр, але мій лазерний меч був давно втрачений, чи для цього завдання мені не знадобляться мої бойові навики?Як бути з цим?,обережно запитав Реван

- О б этом не беспокойся, совершенно новый световой меч, тебе доставят к вылету - заверил Рош - Но хочу тебя предупредить, я не сомневаюсь в твоей силе, но все же будь бдителен. Туда куда ты летишь возможно все не будет так гладко. Более подробную информацию, я попросил дройда, отослать тебе на датапад. Не забудь ознакомиться с ними. И желаю тебе успехов - улыбнулся магистр - да прибудет с тобой сила.

Цю повідомину відредагував Kennet: 22.3.2012, 22:15