Тема закрытаОткрыть новую тему
> [Holocron] Ralf Skywalker, Охоронець
post 30.8.2009, 16:37
Пост #1
Last Defense
Репутація:   2921  
Головний Суддя
Death Cult
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 6.8.2008
2
VIP Holocron
Відкриває доступ до заповнених серверів XJedi Academy.
Дає 50% знижки на створення Офіційних Битв.
Дає 50% знижки при купуванні зброї і спорядження на серверах XJedi Academy.
Дає 25% знижки при купуванні XJA-кольорів
Зменшує абонплату свого клану на стандартному тарифі
Clan Finance Support Holocron
В фонд клану власника цього голокрону щодня надходить +100 CUAG.
Власник цього голокрону турбується про стабільні грошові надходження до клану, в якому він зараз перебуває.
Вагомий аргумент у запрошенні його до свого клану!
2
Blaster Pistol
У Вашому інвентарі тепер завжди буде надійний пістолет-бластер.
Куди меч не дотягнеться - бластер дострелить.
Тим, хто вміє стріляти він завжди стане у пригоді.
Jetpack
У Вашому інвентарі з імовірністю 10% з'являється Jetpack.
1
Nanosuit
Special: health regeneration, strong melee damage & knockback

Секретная разработка имперских наемников. Нанокостюм повышающий выносливость. Был украден со складов империи мандалорианцами.
3
Bones
Special: damage +50%

Викрадений з храму жертвоприношень Культу Смерті, меч пронизує Темна Сторона Сили! При проникненні в тіло суперника, виплескує руйнівні потоки плазми, що спалюють кістки і кров живих істот.

Не можна використовувати як два меча в дуалах. Тільки один в правій руці.
Golden Lotus
Special: inhibits enemy legs and saber speed by -20% for 10 sec after each hit.

Юний джедай Анкі Тао-Лі завжди був романтичною та творчою натурою, що яскраво виразилося на створенних ним світлових мечах. Світловий посох з дюрасталі всередині, отримав гарне срібно-золоте покриття з цікавими золотими абстрактними візерунками. Меч отримав назву "Золотого Лотоса", адже саме цією квіткою любувався Анкі, коли йому в голову прийшла ідея форми рукоятки свого меча. Після смерті джедая, меч потрапив у руки його переможця, одного із ситхів, проте він так і не зміг покорити силу вкладену творцем у меч і продав його цінувальникам гарних речей за кругленьку суму, а згодом меч потрапив на аукціон чорного ринку на Нар-Шадда.
Aggression
Глефа цієї моделі була розроблена спеціально для ситхів- асассинів для роботи в особливих умовах. Відомо, що немає більшого клопоту для ситха-вбивці, аніж пара улюбленців-ісалімірі на руках у жертви. В таких умовах застосувати світловий меч досить складно, а всі інші переваги Сили вже не здатні допомогти. Саме цей факт змусив ситхів створити спеціальну зброю для боротьби в умовах відсутності зв'язку з Силою. Оригінальність ідеї полягала в тому, що до світлового посоха приєднали пару лез із кортозису, якими з легкістю можна було прирізати жертву, а бо ж просто вилити свій гнів на ненависних ісаламірі.
3
Champion of The Tournament
"SEGS Championship"
Candy cane
Restores one time 100% of your health on activation on any server except OD and Pure OB games.
Новорічне печиво
За успішне виконання новорічного квесту 2020!

Цей артефакт - новорічне печиво, яке є смачним додатком до новорічного столу його власника!
Дата створення: 07.01.2012
Автор: Ralf
Приналежність: Jedi Order
Відомі вчителі: LOTR, Lamer, Shtaket, Zatto, Abbice
Відомі учні: Obi-Wan Kenoby, Eloan, Ijaat, LOTR
***

Зміст:
- Історія
- Корисна інформація






П р о л о г


Перші проблиски свідомості... Пісок, пісок, пісок... і два червоних світила, що час від часу нагадували очі містичного дракона, особливо, коли все навколо рухалося й вертілося під час численних піщаних бур, створюючи справжню фантасамагорію.

Потім була ферма, перші знайомства, перші друзі і вороги. Татуїн, як губка, вбирав і перемішував усе навколо: контрабандисти, работорговці, воїни, джави, тускени, республіканці, імперці, і, звичайно, відомі в усіх кутках безмежної галактики безстрашні авантюристи – шукачі пригод, яким були виголошено смертні вироки не на одній планеті.

З пам’яті спливає також перша смерть, яку я бачив у житті, бо забрати його в тускена довелося моїй руці. Пізно ввечері ми поверталися з моїм дідом, який опікувався мною (батьків я і не пам’ятаю, бо загинули давно, лише час від часу у сні невиразно, немов у тумані, спливають їхні обличчя) з Мос Ейслі на ферму, коли я почув крик опікуна: ”Бережись! тускени!”.
Потім були постріли, вогні його бластера і крики. Раптом наді мною нависла фігура пустельника... Пам’ятаю лише ту мить, коли мій ніж увійшов у груди нападника. Обличчя його, за звичаєм тускенів закрите, я не бачив – тільки хрипіння і раптово обм’якле тіло. Тоді вперше до мене прийшло відчуття, яке не полишає й досі – глибокий сум. Потім уже перечитуючи численні старовинні фоліанти в нашому домі, я натрапив на слова одного із древніх мудреців, які запам’ятав на все життя. «Ти можеш створювати нове життя?» – запитав він свого учня, – ні, тоді не поспішай його забирати в інших». І тоді ж уперше з’явилося невідоме відчуття, яке дивним чином зацікавило мого опікуна, і про що він неодноразово мене розпитував.

Дід мій був дивною особистістю. Хороший фермер, торговець, він знав все і про всіх на Татуїні, а проте і поставою, і своїми навичками нагадував справжнього воїна. Про своє минуле він ніколи не розповідав, мотивуючи тим, що воно стерте пісками пустелі. Пам’ятаю його самотню постать, коли він проводжав мене в мандри. «Тут тобі більше робити нічого, – вимовив він, – останні чутки про твоїх батьків були з Коррібану, вирушай туди. Доля, а може, Сила відведе тебе, куди слід». Не зрозумівши тоді до кінця опікунових слів, я, повний сил і завзятості, сів у зореліт. Більше ми з моїм опікуном не зустрілися. Піски пустелі стерли не лише його минуле, але і його самого. Потім я довідався, що одного дня він вирушив у далеку подорож, з якої не повернувся. Пішов, мабуть, помирати, як древні воїни, - на самоті... Й до сих пір моїм девізом є слова опікуна: "Страх порождує в людині раба".






I. Перше випробування




Коррібан. Я ніколи не думав, що якась планета може бути настільки мертвою як ця. Дув теплий вітер, а земля була настільки сухою, що здавалося вона ніколи не бачила води. І ще ця дурна атмосфера, складалося моторошне враження, що я чув чиїсь віддалені голоси. Інформація, якою мене нагородив мій дід була не дуже змістовною: "останні чутки про твоїх батьків були з Коррібану, вирушай туди. Доля, а може, Сила відведе тебе, куди слід". Тоді я не мав найменшого поняття, що ж то могло означати. Якщо бути відвертим, то я особливо і не переймався цим. Звісно сподіватися, що результати моїх пошуків проявляться досить швидко було дуже наївно. Ось таким чином і пролетів цілий тиждень, чи два...уже й не згадаю, проте одне у мене в голові після тієї подорожі засіло назавжди.

Провіант закінчувався, а надія знайти хоча б щось у цьому пекельному місці звелися до нуля. Я вже був готовий складати весь свій невеличкий табір, розвертати корабель та летіти назад до хати, але в ту мить мій радар помітив об'єкт. Це було досить дивно, адже мій табір був непорушним днів зо три і цей кусок металу нічого досі не показував. З цікавості я вирішив перевірити що то було. Це "щось" кардинально змінило моє життя, адже саме тоді я вперше зустрівся з Темною стороною. Певно логічно було б, якби я якось епічно порозмовляв з тим ситхом, він мене б переконував у силі Темної сторони і в результаті, як відомо, я все одно закінчив би в Ордені. Якби ж то. Він був небагатослівний і відкостиляв мене у першій же хвилині раунду. Певно я на тому ж місці і закінчив би своє епічне і малозмістовне існування, якби не Zairus. Стікаючи кров'ю, мені чомусь було все одно, що там робив абітурієнт на вступ до Ордену джедаїв, він мене порятував і це було тоді головним. Саме так, за велінням Долі, здається, я опинився у Храмі.





II. Орден


Після трьох днів прекрасних видінь я нарешті прийшов до тями. Це був Храмовий госпіталь. Годували там недуже, проте я був живий. Проблеми і їхнє усвідомлення прийшли до мене тільки після того, коли мене виписали. Звісно, я був живий, проте мому рятівнику було відверто чхати на моє спорядження і тому пошурупавши недовго тим, що ледве не стало їжею для... що там на Коррібані живе.. я усвідомив, що став цілковитим бомжом. На щастя, хоча як виявилося згодом "на жаль", я помітив оголошення на стіні. Там йшлося про набір загону смертників в Орден джедаїв. Хоча певно там було про це серйозніше написано, але кращого плану у мене все одно не було. Мене обстежили на кількість медихлоріан і виявилося, що я ледве-ледве вповз у мінімум. Сказали, що джедай з мене буде хиленький, а з їхньою інтонацією це прозвучало, як відверта образа. В перший же день, як тільки я став абітурієнтом Ордену джедаїв з мене вибили усі дурощі, повідомили, про смерть моїх батьків та нагородили новим завданням: знайти винуватця - Дарк Елентера. З цього моменту я відчув, що справи щойно набули серйозності.






Янлінг

Цей період мого джедайства був одним з найцікавіших. Я починав відчувати Силу, навчатися її азам. Я проводив багато часу в архівах Ордену, читаючи неймовірно цікаві книжки та отримуючи дивовижну інформацію. Проте найбільше з цього всього мені подобалися мої тренування орудувати реально крутою штукою – світловим мечем. Я проводив години і години поспіль у Храмовому подвір’ї, опановуючи техніку бою – Ваапад. Пригадю, часом, бувало, дуже сильно захоплювався і проводив там більше десяти годин. А потім, виснажений, повертався у свою кімнатку, де розпочинав медитацію. Вона була невеличка, проте я дуже любив її. Все, що там поміщалося – це обтріпаний старенький матрац і невелике кругле крісло, яке я відібрав у робота, що вже збирався викинути його на смітник. Вигляд з вікна виходив якраз на тренувальні майданчики. Кращого життя я собі уявити не міг. Мені це все на стільки подобалося, що часом я геть забував, що джедаям не властиві емоції на каштлат прив’язаності. І так проходив день за днем.
  • Last Defence
На момент мого перебування , у Храмі базувалися два сквади джедаїв Force and Saber та новоспечений Last Defence. Звісно після того, як я відвідав одне з тренувань FaS, де були професіонали, я дуже захотів туди приєднатися, проте розумів, що я ще занадто слабкий. І тут до мене підійшов мій перший товариш, вірний соратник та брат – Chensky і сказав: ”Ей, Ральфіще, го до нас в Last Defence”.

Chensky. Епічний був мужик. Був таким самим янлінгом, як я, проте трішки довше в Ордені. На той момент він, Dagot та Still стали моїми близькими товаришами і я за звичкою прив’язався до цього, чого не слід було робити. Так от, Chensky інформував мене у всьому, став мені щось навіть трохи за духовного учителя. Проте один момент з ним запам’ятався-таки найбільше. Ми отримали в Тактичному центрі завдання знайти в системі Ранкор докази штучного розведення ранкорів імперцями. Там я вже вдруге зустрівся з ситхом. Його звали Crusader. Він незадумуючись кинув мені виклик на Офіційну дуель. Це мала б стати моя перша офіційна дуель.. і остання, якби не Chensky. Він заступився за мене і переконав Crusader’a, щоб той зіграв дуель з ним замість мене, окільки я був ще зовсім сирий. Ситх погодився. І Chensky отримав тоді на горіхи, по горіхах і т.д. замість мене.

Будучи безмежно вдячним йому і захоплюючись його відвагою я приєднався до Last Defence, мріючи колись вступити в FaS. Хоча я тоді не міг передбачити майбутньго. Засновниками скваду були Nikooz та Dark Mara, проте керувала ним Mara. Сильний лідер, я завжди намагався на неї рівнятися. Так, ще проходили чутки, що у неї був роман з Магістром Haydamak’oю. І злі язики казали, що саме через це Рада виділила базу і дала добро на створення LD, не знаю досі, чи тут є хоч щось правдою. Може воно й на краще. Я забрав свій брудний матрац та стілець і перетягнув їх у свою нову кімнату. Коли я до неї увійшов у мене щелепа відвисла. Кімната була разів в 5 більшою за ту, у якій мені доводилося жити в Храмі. Навколо була чудова тишина, оскільки жило на базі-то не більше п’яти чоловік на той момент, а чим тільки вона не була оснащена. Це був рай. В мене наче по-новому вдихнулося життя. Я хотів все розвідати, всього навчитися. Тренування в команді приносило мені масу насолоди. Крім того, я почав вивчати механіку, щоб мати змогу покращити базу, так уже я її любив. У мене з’явилися нові товариші. Я познайомився з Nikooz’ом, Recon Zero, Rostik’ом, ну а з Chensky та Dagot’ом я уже був знайомий. Хоча я все ще сумував за дідом, проте навчаючись на тій базі я усвідомив багато чого нового. «Минуле неможливо змінити. Що зроблено, те зроблено. Розбиту вазу не можна знову зробити цілою», - уже не памятаю хто, але хтось мені це сказав, от воно й запам’яталося.
  • Спокуса
Ще один цікавий момент, який вартий того, аби його записати в голокрон. Не думаю взагалі, що багато людей його читають, проте ті, хто прочитають, може, й винесуть щось корисне з нього. Отже Пройшло уже два місяці з того часу, як я приєднався до скваду. Я відчував себе частиною великого і дружнього колективу. Це працювало на принципі вічного двигуна: колектив, спілкування з людьми, сквад, тренування давали мені енергії, а я намагався бути ініціатором у всьому, аби допомогти. Я уже покинув думки про FaS. Моєю метою стало дещо набагато більше – перевершити його. Я старався, я вкинув в цю справу всі свої знання, вміння, ідеї. І ось настав момент, коли Dark Mara та Nikooz з певних причин мусили віддалитися від скваду. Командиром призначили мене. Дуже важко передати отой момент ейфорії, того відчуття, що переповнювало мене. Уже всього не згадаю, але була маса емоцій: сум, радість, збентеження, злість. Повно було. І в певний момент мені вдалося опанувати свої емоції, згадати кодекс, згадати те, чого я вчився. Я вирішив вчинити демократично: обрати новго командира скваду. Всі одноголосно залишили цей пост мені. Я не знаю, чи то їм лінь було, чи то ще була якась причина аби спихнути відповідальність на когось іншого. Я був зовсім не проти і прийняв це діло. Разом з командирством з’явилося багато паперової і організаційної роботи. Часом я починав дивуватися, як Mara з цим всім справлялася. Проте я опанував цю сферу. Мені подобалося організовувати тренування, складати тактики. Мені подобалися ці всі нюанси. За час мого керування я прийняв до скваду нового бійця – Sokir’a. Хоч я і розумів, що уже командир, проте все-таки боявся перед Силою і вирішив що як вмів жорсткіше його протестувати, аби не було жодних сумнівів, що він заслуговував приєднатися до LD. І через декілька місяців Mara повернулася, а за нею Nikooz. У мене тоді, чесне слово, якась частинка вмерла всередині, так само, як тоді, коли вони пішли. І як би я не думав, чи чого не бажав - я повернув командування сквадом Mari, заради його ж блага. Я був вірним йому тоді, вірний й дотепер.
  • Битва за Явін IV
Імперці. Як же я їх ненавидів. Ненавидів їх практично за все: за смерть моїх батьків, за глобальне потепління, за те, що я вдарився ногою об стіну, за недосмажене м'ясне реберце. У всіх гріхах і бідах я винуватив лише їх. Саме тому був охопленим великим ентузізазмом, коли одного дня Mara сповістила сквад про те, що Гранд адмірал Великої імперської армії Evangelion готує свої сили до штурму планети Явін IV і саме бійцям з загону LD доручили тримати оборону.
- Якщо моє життя знадобиться, я буду радий віддати його за Республіку, - здійнявся Soer, колишній офіцер армії Імперії, а тепер джедай.
Уже чимало часу пройшло і LD починав набирати обертів. До скваду приєдналося одразу двоє колишніх імперських офіцерів Soer та Oriw. Відверто кажучи, я їм дуже тривалий час не довіряв спочатку, проте згодом мусив визнати, що вони таки звільнилися від влади Темряви.
О 12:45 крейсер ”Last Defence” у супроводі ще двійки республіканських крейсерів вийшов з гіпер простору на орбіту планети. Незадовго за нами вискочили і кораблі Імперії. Почалася космічна битва. Декілька шатлів на чолі з Гранд адміралом почали спескатися на поверхню планети, одразу ж вийшов наказ від Генерала Dark Mar'и наздогнати їх. Через декілька хвилин битва точилася і на поверхні планети, в якій брав участь я. Захопити Evangelion'a було нашим ключовим завданням.
- Дивись не помри мені тут, - жартома кинув Soer та помчав у бій.
Всюди були якісь постріли, десь мелькали образи махаючого шашкою Nikooz'a, Oriw'a, республіканські солдати постійно ображали чиюсь маму. А я що? Це був мій перший бій. Повністю розгубившись і не знаючи що робити, єдине мудре рішення, яке спало мені на думку, – не робити нічого. Я навіть території не знав. І як на біса там взагалі хто-небудь орієнтувався. Певно варто було таки відвідати перед бойовий брифінг. Наші сили тіснили імперців. Soer стояв на передовій і рубав всіх наліво та право. Звісно… він же знав, як вони себе будуть вести. Щось позаду мене жахнуло. І так я провів півтори години, аж до закінчення битви. А потім ще десь години з півтори, шукаючи вихід назад з тих хащ, в які я забрів. Імперці розвернули флот, Evangelion щез, а Явін був захищений.
- Явін за нами. На планеті над стадіоном гордо майорить прапор Республіки. А на бруківці викарбувано надпис Last Defence. – Отак сказала Mara по закінченню цього свята війни.
- Я голодний, - промимрив Soer, - будь добрий, друже, - уже до мене, - зроби хоч щось корисне. Приготуй поїсти.
Я був обурений.


Голозапис:

До офісу Last Defence ввійшов Ralf, несучи скриньку з імперськими куагами, здобутими як воєнний трофей, а за ним вкотилося декілька дроїдів, навантажених конфіскованою зброєю та імперськими продуктами.
- Зброя згодиться для створення армії Республіки, а продукти роздамо голодаючому населенню Татуїна, де недавно піщані бурі практично знищили весь урожай.
Після перемоги Last Defence Імперія розповсюдила у своїй газеті ”Imperial Times” інформацію про те, що їхній відступ був запланований. Звісно, що ж іще вони могли зробити.




Падаван


Пройшло два роки. Мені призначили ранг падавана і я дуже цьому тішився. Мій зв’язок з Силою зміцнів, а навички фехтування підвищилися. Це був один з найдовших періодів мого буття джедая. За весь час, що я провів, бувши падаваном змінилося дуже багато. До Last Defence приєдналися Lamer, Haydamaka, Zairus, Gothmog, DenAn, що кінцево сформували колектив. Натомість, Магістр Ордену джедаїв Dark Mara покинула Орден і подалася ”на заслужену пенсію”, призначивши мене командиром. На цей раз цього я прагнув уже не так, як колись. Я свято вірив, що Mara ще повернеться, і до її повернення хотів розвинути сквад максимально, здобути йому найбільшої слави, виправдати довіру до мене. Але, вона не повернулася. Натомість згодом про Mar’y вже говорили, як про Імператрицю Галактичної Імперії Mirax. Але це було згодом. Разом з товаришами ми підняли Last Defence на найбільшу вершину, де тільки можна було знаходитися. Сквад спеціалізувався на завданнях по захопленню ворожого прапора(CTF) і по наземному штурмі ворожої бази(Siege). Десятки успішних місій, тисячі врятованих життів. FaS уже давно розформувався, а LD все ріс. До Ордену повернувся Гранд Майстер джедай - Black Hawk, про якого мені доводилося тільки чувати. Після нього та його реформ докорінно змінилася система ти закони Ордену. Повернувся разом з ним сквад Angels of Hope, внаслідок цього LD уже став не єдиною потугою, яка могла б дати відсіч недругові.

Деякі витяги з голозапису:

Пройшов декілька метрів та помітив надпис на стіні,який був вправно вирізблений світловим мечем: Last Defence. Добре,я не помилився місцем ©Lamer про базу LD

Исход многих битв решается не беспорядочными действиями отдельных войнов, а хорошо спланироваными атаками сквадов, где каждый знает своё место и имеет определённую цель. ©Gothmog повчає джедайської мудрості

После вчерашнего налета троих "гопников", которые хотели отобрать у меня сигареты, я понял, что мне надо тренировать владение мечем, чтобы на следующий раз раскидывать их как детей. ©Zairus про одне з тренувань

Надо будет отлапатить армию снова) Через месяц!) © Nikooz про армію biggrin.gif

Сквозь толпу джедаев желающих записатся в Last Defens с криками "У меня назначено" к регистрационному столу протолкнулся DenAn© DenAn про стан черг до LD

Епічне повернення Соера:



Маю геніальну ідею, як заробити 9000 КУАГ© Haydamaka – проблиски корупції

Завтра, в суботу, після нашого тренувально ОБ вилітаємо на Нар-Шада, ффа. Ну це якщо знову який-небудь супермен, він же бетмен, він же індіана джонс, він же Паретор все сам не зробить ©Haydamaka про героя

предпочтение игрокам ЛД... этож я ! я гатоф! ©Gordus фсехда готоф


Лицар джедай



(далі буде ((Голокрон побудований на реальних фактах та подіях. Часом може прибрехати, це ж піратський голокрон. Також являється джерелом невеличкого ЧСВ та автобіограцією)) :Е)

**Примітка: Голокрон побудований за системою чотирьох розділів (Янлінг, Падаван, Лицар джедай, Майстер Джедай) і керується філософією "згадав-доповнив". По ходу інформація до кожного з розділів буде доповнюватися.
Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения
post 7.1.2012, 15:54
Пост #2
Last Defense
Репутація:   2921  
Головний Суддя
Death Cult
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 6.8.2008
2
VIP Holocron
Відкриває доступ до заповнених серверів XJedi Academy.
Дає 50% знижки на створення Офіційних Битв.
Дає 50% знижки при купуванні зброї і спорядження на серверах XJedi Academy.
Дає 25% знижки при купуванні XJA-кольорів
Зменшує абонплату свого клану на стандартному тарифі
Clan Finance Support Holocron
В фонд клану власника цього голокрону щодня надходить +100 CUAG.
Власник цього голокрону турбується про стабільні грошові надходження до клану, в якому він зараз перебуває.
Вагомий аргумент у запрошенні його до свого клану!
2
Blaster Pistol
У Вашому інвентарі тепер завжди буде надійний пістолет-бластер.
Куди меч не дотягнеться - бластер дострелить.
Тим, хто вміє стріляти він завжди стане у пригоді.
Jetpack
У Вашому інвентарі з імовірністю 10% з'являється Jetpack.
1
Nanosuit
Special: health regeneration, strong melee damage & knockback

Секретная разработка имперских наемников. Нанокостюм повышающий выносливость. Был украден со складов империи мандалорианцами.
3
Bones
Special: damage +50%

Викрадений з храму жертвоприношень Культу Смерті, меч пронизує Темна Сторона Сили! При проникненні в тіло суперника, виплескує руйнівні потоки плазми, що спалюють кістки і кров живих істот.

Не можна використовувати як два меча в дуалах. Тільки один в правій руці.
Golden Lotus
Special: inhibits enemy legs and saber speed by -20% for 10 sec after each hit.

Юний джедай Анкі Тао-Лі завжди був романтичною та творчою натурою, що яскраво виразилося на створенних ним світлових мечах. Світловий посох з дюрасталі всередині, отримав гарне срібно-золоте покриття з цікавими золотими абстрактними візерунками. Меч отримав назву "Золотого Лотоса", адже саме цією квіткою любувався Анкі, коли йому в голову прийшла ідея форми рукоятки свого меча. Після смерті джедая, меч потрапив у руки його переможця, одного із ситхів, проте він так і не зміг покорити силу вкладену творцем у меч і продав його цінувальникам гарних речей за кругленьку суму, а згодом меч потрапив на аукціон чорного ринку на Нар-Шадда.
Aggression
Глефа цієї моделі була розроблена спеціально для ситхів- асассинів для роботи в особливих умовах. Відомо, що немає більшого клопоту для ситха-вбивці, аніж пара улюбленців-ісалімірі на руках у жертви. В таких умовах застосувати світловий меч досить складно, а всі інші переваги Сили вже не здатні допомогти. Саме цей факт змусив ситхів створити спеціальну зброю для боротьби в умовах відсутності зв'язку з Силою. Оригінальність ідеї полягала в тому, що до світлового посоха приєднали пару лез із кортозису, якими з легкістю можна було прирізати жертву, а бо ж просто вилити свій гнів на ненависних ісаламірі.
3
Champion of The Tournament
"SEGS Championship"
Candy cane
Restores one time 100% of your health on activation on any server except OD and Pure OB games.
Новорічне печиво
За успішне виконання новорічного квесту 2020!

Цей артефакт - новорічне печиво, яке є смачним додатком до новорічного столу його власника!
__= Useful information =__
*Реліквія. Довго я ховав її від злих очей _a1.gif Та, мабудь, пора таки показати, щоб хоч якась користь від неї була.


__=Photoes=__



Gothmog готовий до смерті.

Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения
post 28.7.2016, 20:04
Пост #3
Last Defense
Репутація:   2921  
Головний Суддя
Death Cult
Level 1
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 6.8.2008
2
VIP Holocron
Відкриває доступ до заповнених серверів XJedi Academy.
Дає 50% знижки на створення Офіційних Битв.
Дає 50% знижки при купуванні зброї і спорядження на серверах XJedi Academy.
Дає 25% знижки при купуванні XJA-кольорів
Зменшує абонплату свого клану на стандартному тарифі
Clan Finance Support Holocron
В фонд клану власника цього голокрону щодня надходить +100 CUAG.
Власник цього голокрону турбується про стабільні грошові надходження до клану, в якому він зараз перебуває.
Вагомий аргумент у запрошенні його до свого клану!
2
Blaster Pistol
У Вашому інвентарі тепер завжди буде надійний пістолет-бластер.
Куди меч не дотягнеться - бластер дострелить.
Тим, хто вміє стріляти він завжди стане у пригоді.
Jetpack
У Вашому інвентарі з імовірністю 10% з'являється Jetpack.
1
Nanosuit
Special: health regeneration, strong melee damage & knockback

Секретная разработка имперских наемников. Нанокостюм повышающий выносливость. Был украден со складов империи мандалорианцами.
3
Bones
Special: damage +50%

Викрадений з храму жертвоприношень Культу Смерті, меч пронизує Темна Сторона Сили! При проникненні в тіло суперника, виплескує руйнівні потоки плазми, що спалюють кістки і кров живих істот.

Не можна використовувати як два меча в дуалах. Тільки один в правій руці.
Golden Lotus
Special: inhibits enemy legs and saber speed by -20% for 10 sec after each hit.

Юний джедай Анкі Тао-Лі завжди був романтичною та творчою натурою, що яскраво виразилося на створенних ним світлових мечах. Світловий посох з дюрасталі всередині, отримав гарне срібно-золоте покриття з цікавими золотими абстрактними візерунками. Меч отримав назву "Золотого Лотоса", адже саме цією квіткою любувався Анкі, коли йому в голову прийшла ідея форми рукоятки свого меча. Після смерті джедая, меч потрапив у руки його переможця, одного із ситхів, проте він так і не зміг покорити силу вкладену творцем у меч і продав його цінувальникам гарних речей за кругленьку суму, а згодом меч потрапив на аукціон чорного ринку на Нар-Шадда.
Aggression
Глефа цієї моделі була розроблена спеціально для ситхів- асассинів для роботи в особливих умовах. Відомо, що немає більшого клопоту для ситха-вбивці, аніж пара улюбленців-ісалімірі на руках у жертви. В таких умовах застосувати світловий меч досить складно, а всі інші переваги Сили вже не здатні допомогти. Саме цей факт змусив ситхів створити спеціальну зброю для боротьби в умовах відсутності зв'язку з Силою. Оригінальність ідеї полягала в тому, що до світлового посоха приєднали пару лез із кортозису, якими з легкістю можна було прирізати жертву, а бо ж просто вилити свій гнів на ненависних ісаламірі.
3
Champion of The Tournament
"SEGS Championship"
Candy cane
Restores one time 100% of your health on activation on any server except OD and Pure OB games.
Новорічне печиво
За успішне виконання новорічного квесту 2020!

Цей артефакт - новорічне печиво, яке є смачним додатком до новорічного столу його власника!
Лицар-Майстер джедай

Двері бібліотеки гучно розчинилися. Стелажі з сотнями джедайських голокронів стояли непорушно в велетенському приміщенні, яке колись ледве витримувало натиск молодих джедаїв, що прагнули отримувати знання. Зараз столи стояли покриті велетенським шаром пилу. Останнім часом джедаїв в Храмі значно поменшало. Не змінився тільки колосальний розмір Храму, тому деякі закутки залишалися практично знелюднені. Голокрон одразу ідентифікував свого господаря та почав негайний запис подій, які відбуваються, яскраво підсвічуючи шлях до свого місцезнаходження. Напевне активувався аварійний режим. Я підійшов до свого голокрону та привітався з ним. Мені завжди подобався цей голокрон.

Я знайшов його в древніх руїнах під час однієї авантюрної вилазки разом з Lotr’ом. Це був голокрон якогось древнього сита і мені здалось, що з нього можна отримати багато корисної інформації. По завершенюю завдання ми з Lotroм повернулися до Храму і я став перед Радою з цим голокроном. Звісно мені заборонили його відкривати. Я тільки недавно пройшов Випробування та отримав ранг Лицаря джедая. Голокрон забрали, а мене вже відправили на наступне завдання. Проте я ніяк не міг сконцентруватися на поставленному завданні, всі мої думки були десь там, в Храмі, в потаємних архівах, де Магістри, напевне, намагалися зламати захист та відкрити знахідку. Спокуса - це завжди страшна річ. Найнебезпечнішою вона є для тих хто почав свій шлях пізнання Сили і тих, хто переходить на нові етапи. Я прагнув знань, нових знань, не тих які лежали в Храмі, адже головний відділ бібліотеки я зачитав до дир, а до решти в мене ще не було доступу, я хотів збільшувати свою майстерність і пішов на угоду з дияволом. Мене взагалі складно було назвати взірцевим джедаєм. Рада покладала на мене дуже багато надій, я чудово опанував майстерність фехтування, на той час я був одним з найсильніших фехтувальників Ордену, я командував успішним сквадом джедаїв Last Defence, який провів більше сотні успішних бойових та цивільних операції. Наш зоряний крейсер був окрасою та потугою Республіканського флоту. Але цього було мало. Я зв’язався з одним із лідерів підрозділу Star Anarchy - Mad. Star Anarchy. Це було наймогутніше бойове угрупування в галактиці. Кожен з солдатів Зоряної Анархії був Легендою. Для них не було ніяких перепон, жорстока дисципліна, чудовий вишкіл, я був майже на 100% впевнений, що якщо хтось і зможе виконати моє замовлення, то тільки вони. Mad прийшов вчасно, на домовлене місце. В нижніх рівнях Корусканту бродило багато охоронців порядку, але якщо знати місця, то навіть від них можна заховатися. Це був фатальний день, можливо, саме тоді я перестав бути по-справжньому джедаєм. Зі мною була валіза, набита кредитками. Я не знав, скільки коштуватиме таке замовлення, напевне багато, але я навіть не підозрював, чим насправді мені доведеться заплатити. Анархіст непорушно стояв, ніби не помічаючи мене. Я простягнув кейс з грошима Mad’у і назвав чого хочу.

Я хочу аби ви викрали голокрон з Храму джедаїв.

Я хочу, аби ви викрали ситський голокрон з Храму джедаїв, який знаходиться на найзахищенішому рівні в Храмі.

Mad вперше підвів свій погляд та глянув мені просто в очі. Невже мені вдалося тоді здивувати вже загартованого в боях ветерана? Він довго намагався щось в мені розгледіти, а потім віддав кейс з грошима. В один момент в моїй голові витала сотня думок. Чому він віддав кейс? Тут надто мало грошей? Може навіть Анархії таке завдання не під силу? Але він, недовго думаючи, розвіяв хаотичність моїх думок. Він прийняв замовлення. Ні термінів виконання, ні дату нашої зустрічі він не оголосив.“Коли я тебе покличу сплатити борг - ти прийдеш”. Це все, що він сказав наостанок.

Через два дні Last Defence отримав чергове бойове завдання від Ради та Сенату. Я зібрав команду і ми полетіли в систему Таспір для знешкодження імперської загрози. Але щось тут було не так. З гіперпростору раптом вийшли імперські крейсери. Всі бачили перед собою 3 імперських бойових крейсера, билися з імперськими солдатами, ситхами, але мене не покидало дивне відчуття того, що щось тут неправильно. Дуже дивно, що решта моїх соратників нічого не відчули. Спочатку сутичка відбулась в космічному просторі, а згодом вже всі десантувалися на поверхність планети та відкривали новий фронт. В ході бою я стикнувся з ситом, який судячи зі всього командував імперським флотом. Але, чорт забирай, його манера тримати світловий меч, його емоції абсолютно різнилися від емоцій, які я перехоплював в нитці Сили, коли бився з ситхом. Дуже гарно замасковані, але це все одно було не те. В один момент я прочитав його, тільки на секунду він дозволив зламати його емоційний бар’єр, але мені вистачило, щоб зрозуміти, що він піддається. Це був Mad. Я помітив невеличку посмішку за його каптуром. Несподівано, він почав дуже швидко переміщатися, його удари ставали все блискавичніші й блискавичніші мій Ваапад втратив свою ефективність у зв’язку з тим, що я втратив концентрацію. Mad наніс боковий удар, який я ледве встигн заблокувати, я не втримав свій світловий меч в руках і він полетів за межі платформи, на якій ми билися, просто в лаву. Анархіст зробив поворот на 360 градусів та замахнувся світловим мечем. Водночас його ліва рука дістала з-під плаща мій голокрон, він в той же момент його активував й поклав до моєї руки. Голокрон зчитав мій генетичний код та почав подавати колосальну кількість інформації мені до мозку. Я впав на коліна, голова розривалася від болю. Перед очима поставали тисячі різних картинок, жревні майстри сили, бої, координати древніх храмів, як джедайських, так і ситських, креслення… все це починало осідати в моїй пам’яті. Я почав відчувати, що от-от втрачу свідомість. Mad завершив свій останній пірует, нагадав про мій борг і я відключився.

Прокинувся я вже в храмовому госпіталі. Це вже була моя фішка така. Там я довідався про те, що під час нашої відсутності на орбіті Корусканту з’явилося 5 незареєстрованих крейсерів з імперськими атрибутиками. Сенат відхилив дозвіл на відкриття вогню, бо думав, що це сили Імперії, які хотіли здатися, а додаткові кораблі у флот аж ніяк не зашкодять. Поки половина десантної групи відволікала Сенат, невеличкий загін пробрався до Храму, тихенько зламав систему захисту і так само тихенько покинув орбіту. Їх взагалі не помітили б, якби один з учасників не підірвав наостанок двері до храмового шпилю. Почалася космічна битва. Два крейсери знищили, а 3 вдалося втекти. І вони “випадково втекли” просто під наш бойовий крейсер. Last Defence, зрозуміло, розстріляв на місці 3 ледве живих кораблі. Мене знайшли ледве живого та доставили в госпіталь. Рада дозволила залишити голокрон собі, оскільки інформація з неї була дивним чином викачана і голокрон був абсолютно пустий. Також Рада створила декілька бойових завдань та відкрила розслідування по факту нападу на Храм заради отримання інформації з того голокрону, але Mad так добре знищив всі сліди, що через рік всі справи закрили. Після того, як мене виписали з госпіталю, в мене з’явився час помедитувати та розібратися з інформацією, яку я отримав. Те, що я пережив, неможливо передати словами. Я повинен був зібратися з думками, я відчував, що щось мене докорінно змінило і це неприємно відбивалося, але спочатку, мені треба було змайструвати новий світловий меч.

Version 2.0

Тоді фіолетовий колір клинка дозволялось носити тільки Майстрам. Я задер носа, порився в інформації, яку я недавно здобув, та полетів на пошуки такого кристалу. Спочатку я навідався в відомі мені місця, де можна було знайти собі кристал - це Кристальні печери, які знаходилися в системах Адега, Ілумі та Дантуїні. Ці печери були першим серйозним випробуванням для молодих янлінгів, там вони могли застосувати всю свою хитрість та розум, аби отримати свій перший кристал для світлового меча. Хоча я й не починав навчатися в Храмі з дитинства, але повертаючись до подібних місць завжди відчуваєш себе якимусь мізерним. Міцний зв’язок з Силою в подібних місцях дозволяє більше усвідомити свою значущіть та призначення, тому я затримався біля кожної з печер на декілька днів, щоб помедитувати та розібратися з думками. Не знайшовши того, що я шукав в перевірених місцях, довелося прямувати в небезпечні. Мені не хотілося користуватися світловими мечами, які можна було взяти в Храмі, вони були незручні, та й звязок між мечем та його власником був просто ніяким, а для мене це було важливо. Тож я попросив свого товариша Lotr’a мені допомогти. Дикий звір. Ми майже 3 місяці провели разом, шукаючи клятий кристал, хоча це був настільки веселий період, що ми часом забували, що ми взагалі робимо й просто займалися крутими речами. Lotr був дикий звір. Він володів глефою, видом меча, яким дуже складно опанувати. Його майстерність зачаровувала мене і я захотів навчитися ним користуватись. Lotr погодився, якщо я навчу його користуватися звичайним синглом. Отак ми й тренували один одного, подорожуючи по галактиці, часом виконуючи доручення Ради. В ході нашої подорожі я довідався, що вчителем Lotr’a був Baltazar. Це ім’я знала кожна людина, якій дороге життя. Baltazar був членом Культу смерті. Я точно не знаю, чи був він там головним, чи ні. Можливо, вони й кажуть, що в них немає лідерів, але мені особисто в це ніколи не вірилося. Та й в принципі було все одно. Культ смерті займався своїми незрозумілими справами. Ордену не вдалося довідатися про їхні плани та цілі. Культисти майстерно чистили бруд за собою. Інформативний бруд. Ріки крові, які залишалися після їхньої появи відчищали спецслужби Республіки. Культ смерті у відкритій формі полював та знищував джедаїв і доставляв багато інших незручностей. Влада Республіки ніяк не могла врегулювати це питання на офіційному рівні, бо, по суті, Культ то й ніде не був зареєстрований. Короче, всі розуміли, хто стоїть за проблемами, але, як завжди, нічорта не могли зробити, окрім як старатися получити в нюх, але не дуже сильно. Ну й спецслужби Республіки дуже швидко теж підчищали такі ситуації. Політика. Ніколи не любив її й сильно туди не вникав. Як Lotr став учнем такої небезпечної особи, я не розпитував. Та й він сам не сильно хотів розповідати. Тому, коли ми нарешті таки знайшли мій омріяний кристал, я без сумніву одразу вирішив конструювати собі глефу. Ми провели тиждень на Дантуїні. Я медитував та наповнював кристал Силою, а Lotr намагався покращити свій корабель. Він дуже любив свій зореліт. Такої людини, яка б з такою відданістю, охайністю та любовю ставилася до свого зорельота я ще не зустрічав, але на кораблі перебувати було дуже приємно. Він був швидкий, оснащений новими технологіями захисту, бойова комплектація могла позмагатись з респбліканськими крейсерами. Найбільше, що мені подобалося на його кораблі - це дроїд серії R4. На крейсері Last Defence дуже багато різних дроїдів і я не сильно звертав на них уваги. Власного зорельота в мене також не було, бо пілот з мене був такий собі і навіть Сила мені не дуже допомагала в управлінні. Тому я переважно або займався командуванням підрозділу LD з флагману, або сам стояв на передовій. R4 був класний дроїд, правда, негідник, постійно вигравав в мене в Пазаак, але, як казав Лотр, що мене й янлінги-першокласники б обіграли. Перевіряти його теорію я не став. R4 постійно крутився біля мене, їздив в пошуках доступних матеріалів, захищав мою кімнату від зайвих людей, які хотіли мене потурбувати. Зрештою, я нарешті зібрав свій новий світловий меч.


Я швидко почав опановувати свої нові знання. Не пройшло й місяця, як мені було присуджено ранг Майстра джедая і надано місце в Раді джедаїв. Моя мета була досягнута. На місці Магістра Ордену я займався тренуванням джедаїв. В мене було 3 офіційних падавана і десяток учнів, яких я тренував позакласово. LD потрохи затух. Колись, найпотужніший флагман Республіканської армії списали й загнали в ангар. Влада прикрила нашу базу і я переїхав назад до Храму. Це не було велечезним мінусом. Виконувати обов’язки Магістра Ордену з Храму було зручніше, та й LD своє уже віджив. Половина команди загинула в бойових діях, інша покинула Орден, решта зникла без вісти.

Star Anarchy


Це вперше, коли я покинув Орден джедаїв. Одного дня Mad зв’язався зі мною й нагадав про виплату боргу. Я зустрівся з ним в призначеному місці та хотів з’ясувати, чим я повинен заплатити. Виявилось, що я повинен заплатити всім. Я покинув Орден. Нікому нічого не сказавши. Коли про мене почули друзі, я вже числився в бойових силах Зоряної Анархії. Туди потрапляла Еліта: майстри бойового мистецтва, дипломати та шпигуни. Доступ в організацію тільки за запрошеннями лідерських чинів. Мені оформили перепустку, видали форму та присвоїли звання Рядового. Майстер джедай, Магістр Ордену став звичайним рядовим. Але сказати, наскільки була дисциплінована організація - не сказати нічого. Десятки тактичних навчань, сотні бойових вильотів, таємні завдання, завдання під прикриттям, грабіж, знешкодження контрольних точок і багато інших в яких я взяв участь. В мене досі немає права розповідати про них, бо все повинно триматися в жорстокій таємниці. Навіть після виходу з організації. Але платили там шикарно. Чудова атмосфера в компанії, гарно годували. У складі Зоряної Анархії я здобув чимало перемог. До верхівки командування я б в житті не дослужився, надто складна структура там була й потрібно було б своє життя віддати Анархії, напевне, щоб опинитися на горі. Але, здаєтьтся, я закінчив свою службу в підрозділі зі званням сержанта, точно вже не згадаю. Звісно я ніколи не був сам. Знаєте коли служба йде легко, а коли складно? Легко, коли йдеш з друзями. Я постійно був в компанії одного з головнокомандувачів - Mаd’a. Приєднавшись до СА я зустрівся з Rodni - моїм старим добрим товаришем, з яким ми неодноразово вже були на бойових завданнях та вильотах. Найчастіше ми зустрічалися в системах з грифом CTF. Всі завдання, які ми отримували з цим грифом були виконані ідеально та без провалів. З нами також постійно тусили воїни Ордену Анфору - Ars та Excont. Особисто я ніколи не вникав в систему Анфору, вони завжди залишалися для мене якоюсь загадкою. Їхні лицарі сповідували честь та доблесть і були одні з найприємніших та найвеселіших людей, з якими мені доводилось зустрічатися в галактиці. Ще в СА я зустрівся зі своїми старими товаришами Still’ом та Chensky, з якими ми разом починали шлях в Ордені. Також однією з найважливіших осіб, з якою я познайомився - це був BVS, який потім увійшов в Epic Squad. Казка, одним словом. Після тривалої служби, я покинув ряди Зоряної Анархії.

Орден

Я повернувся в Республіку. Мені повернули звання Майстра джедая і я приступив до своїх нових обов’язків. Почалися Галактичні війни. Політика досягла такої точки у своєму розвитку, що держави та угрупування не могли поділити між собою територію та й взагалі народ любив все розв’язувати, махаючи кулаками. Детальну інформацію можна отримати в бібліотеці, де були ведені бойові записи та проходження галактичної війни. Війна дуже виснажила Орден. Багато джедаїв покинуло його й перейшло в інші організації або держави, багато не втрималися від спокуси та пішли шляхом Темної сторони Сили. Людей значно поменшало. А війна триває. Республіка вирішила кардинально реорганізувати своє управління. Була мобілізована Перша республіканська армія, яка згодом перетворилася в Антарських рейнджерів під управлінням Командора Taviscaron. Орден відійшов на другий план. Армія Республіки була була грамотно організована та чудово підібраний офіцерський склад професіоналів. Певний час в Армію пішов служити навіть Лотр, аби допомогти її організувати. Під успішним командуванням Тавіскарона та його радників, Республіка отримала впевнену перемогу в Галактичній війні. Командора нагородили медаллю за успішне командування кораблями, яка рахується однією з найрідкісніших відзнак. Проте Республіка недовго святкувала свою перемогу. Хиткий мир постійно ламався й починалися нові й нові галактичні війни. Сили Галактики дуже швидко вичерпалися, люди зникли. Настав період застою. Я покинув Орден вдруге.

Gray Jedi & The Lols

Мало хто знає, але я майже з самого заснування організації The Lols був в її рядах. Молодим янлінгом я познайомився на одній з планет з хлопцем, якого звали Enya. Ми з ним потоваришували. Одного дня його незаконно засудила влада за грабіж ядерного реактора та образу батьків якогось чиновника-сироти. Enya дуже обурився, адже він не грабував ніякого ядерного реактора. За образи він не ручався. І так почався шлях молодого Че Гевари. Я не знаю, що мені в ньому подобалось. Певно тоді, молодим янлінгом, мене привабила його волелюбність. Я повинен був слідувати жорстоким правилам, які переді мною ставив Орден, слідкувати за своїми манерами, дисципліною, режимом. А Еня.. Еня був вільним. Тому я без жодних сумнівів приєднався на його запрошення в авантюрну шайку. Можливо я й не був згідний зі всіма його методами та політикою правління, але я йому не заважав. Він був людиною, яка не боялась висловити свою думку. Не кому-небудь, а самому Центру управління всіх систем Галактики (власне, через що потім в самому Центрі й заслужив певну репутацію та повагу). Enya зібрав навколо себе потужну команду грамотних та обізнаних людей, які планували нальоти на Галактичний центр, доволі успішні, мушу признати. В самій організації утворилась власна група авторитетів, з якими всі рахувалися, на чолі з Holy, Nefarious та Sentra. The Lols були всюди, в Імперії, Республіці… Культ смерті. Хоча з останніми, певно, навпаки. Для такого джедайчика як я, співпрацювати з Культистами вже рахувалося тоді, як щось аморальне. Сило, вони ж моїх братів різали. Але якось все устаканилось. Після галактичних воєн. Організація вирішила стати офіційною і я до неї приєднався, звісно. Класні хлопці. Дуже весела та приємна компанія. Після того, як Sentra спалив будку одного з чиновників (по п’яні, чи ні, хз), The Lols хутенько прикрили. А її учасники знатно насміялися. Я подався в мандри аби зміцнити свій зв’язок з Силою. Сірим джедаєм бути не так вже й погано. Я проводив багато часу на самоті зі своїми думками та в медитаціях. Я отримав того, що я хотів - свободи. Я не обтягувався ніяким Кодексом, правилами, обов’язками. Жив, як хотів. Але це шлях самотності. Пройшло багато часу з моменту, як я вперше переступив Храмові ворота. За моєю спию лежить ціла історія. Вже навіть сиве волосся почало з’являтись.

Nostalgia strikes back

Я повернувся до воріт Храму. Гранд Майстром Ордену джедаїв на цей момент вже був Wergon. Ще один мій хороший знайомий. Перебував в організації LTS та був одним з їхніх лідерів. Тепер він зайняв керівну посаду й в Ордені. Я зв’язався з Вергоном та отримав доступ в Храм. We’re home Chewie.

Зупинити голозапис.
Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения

Тема закрытаОткрыть новую тему
1 Користувачів переглядають дану тему (1 Гостей і 0 Прихованих Користувачів)
0 Користувачів:

 




Текстова Версія UAGALAXY © 2006 - 2020 Поточний час: 28.3.2024, 11:10