Лицар-Майстер джедай
Двері бібліотеки гучно розчинилися. Стелажі з сотнями джедайських голокронів стояли непорушно в велетенському приміщенні, яке колись ледве витримувало натиск молодих джедаїв, що прагнули отримувати знання. Зараз столи стояли покриті велетенським шаром пилу. Останнім часом джедаїв в Храмі значно поменшало. Не змінився тільки колосальний розмір Храму, тому деякі закутки залишалися практично знелюднені. Голокрон одразу ідентифікував свого господаря та почав негайний запис подій, які відбуваються, яскраво підсвічуючи шлях до свого місцезнаходження. Напевне активувався аварійний режим. Я підійшов до свого голокрону та привітався з ним. Мені завжди подобався цей голокрон.
Я знайшов його в древніх руїнах під час однієї авантюрної вилазки разом з
Lotr’ом. Це був голокрон якогось древнього сита і мені здалось, що з нього можна отримати багато корисної інформації. По завершенюю завдання ми з Lotroм повернулися до Храму і я став перед Радою з цим голокроном. Звісно мені заборонили його відкривати. Я тільки недавно пройшов Випробування та отримав ранг Лицаря джедая. Голокрон забрали, а мене вже відправили на наступне завдання. Проте я ніяк не міг сконцентруватися на поставленному завданні, всі мої думки були десь там, в Храмі, в потаємних архівах, де Магістри, напевне, намагалися зламати захист та відкрити знахідку. Спокуса - це завжди страшна річ. Найнебезпечнішою вона є для тих хто почав свій шлях пізнання Сили і тих, хто переходить на нові етапи. Я прагнув знань, нових знань, не тих які лежали в Храмі, адже головний відділ бібліотеки я зачитав до дир, а до решти в мене ще не було доступу, я хотів збільшувати свою майстерність і пішов на угоду з дияволом. Мене взагалі складно було назвати взірцевим джедаєм. Рада покладала на мене дуже багато надій, я чудово опанував майстерність фехтування, на той час я був одним з найсильніших фехтувальників Ордену, я командував успішним сквадом джедаїв
Last Defence, який провів більше сотні успішних бойових та цивільних операції. Наш зоряний крейсер був окрасою та потугою Республіканського флоту. Але цього було мало. Я зв’язався з одним із лідерів підрозділу Star Anarchy -
Mad.
Star Anarchy. Це було наймогутніше бойове угрупування в галактиці. Кожен з солдатів Зоряної Анархії був Легендою. Для них не було ніяких перепон, жорстока дисципліна, чудовий вишкіл, я був майже на 100% впевнений, що якщо хтось і зможе виконати моє замовлення, то тільки вони. Mad прийшов вчасно, на домовлене місце. В нижніх рівнях Корусканту бродило багато охоронців порядку, але якщо знати місця, то навіть від них можна заховатися. Це був фатальний день, можливо, саме тоді я перестав бути по-справжньому джедаєм. Зі мною була валіза, набита кредитками. Я не знав, скільки коштуватиме таке замовлення, напевне багато, але я навіть не підозрював, чим насправді мені доведеться заплатити. Анархіст непорушно стояв, ніби не помічаючи мене. Я простягнув кейс з грошима
Mad’у і назвав чого хочу.
Я хочу аби ви викрали голокрон з Храму джедаїв.
Я хочу, аби ви викрали ситський голокрон з Храму джедаїв, який знаходиться на найзахищенішому рівні в Храмі.
Mad вперше підвів свій погляд та глянув мені просто в очі. Невже мені вдалося тоді здивувати вже загартованого в боях ветерана? Він довго намагався щось в мені розгледіти, а потім віддав кейс з грошима. В один момент в моїй голові витала сотня думок. Чому він віддав кейс? Тут надто мало грошей? Може навіть Анархії таке завдання не під силу? Але він, недовго думаючи, розвіяв хаотичність моїх думок. Він прийняв замовлення. Ні термінів виконання, ні дату нашої зустрічі він не оголосив.“Коли я тебе покличу сплатити борг - ти прийдеш”. Це все, що він сказав наостанок.
Через два дні
Last Defence отримав чергове бойове завдання від Ради та Сенату. Я зібрав команду і ми полетіли в систему Таспір для знешкодження імперської загрози. Але щось тут було не так. З гіперпростору раптом вийшли імперські крейсери. Всі бачили перед собою 3 імперських бойових крейсера, билися з імперськими солдатами, ситхами, але мене не покидало дивне відчуття того, що щось тут неправильно. Дуже дивно, що решта моїх соратників нічого не відчули. Спочатку сутичка відбулась в космічному просторі, а згодом вже всі десантувалися на поверхність планети та відкривали новий фронт. В ході бою я стикнувся з ситом, який судячи зі всього командував імперським флотом. Але, чорт забирай, його манера тримати світловий меч, його емоції абсолютно різнилися від емоцій, які я перехоплював в нитці Сили, коли бився з ситхом. Дуже гарно замасковані, але це все одно було не те. В один момент я прочитав його, тільки на секунду він дозволив зламати його емоційний бар’єр, але мені вистачило, щоб зрозуміти, що він піддається. Це був
Mad. Я помітив невеличку посмішку за його каптуром. Несподівано, він почав дуже швидко переміщатися, його удари ставали все блискавичніші й блискавичніші мій Ваапад втратив свою ефективність у зв’язку з тим, що я втратив концентрацію. Mad наніс боковий удар, який я ледве встигн заблокувати, я не втримав свій світловий меч в руках і він полетів за межі платформи, на якій ми билися, просто в лаву. Анархіст зробив поворот на 360 градусів та замахнувся світловим мечем. Водночас його ліва рука дістала з-під плаща мій голокрон, він в той же момент його активував й поклав до моєї руки. Голокрон зчитав мій генетичний код та почав подавати колосальну кількість інформації мені до мозку. Я впав на коліна, голова розривалася від болю. Перед очима поставали тисячі різних картинок, жревні майстри сили, бої, координати древніх храмів, як джедайських, так і ситських, креслення… все це починало осідати в моїй пам’яті. Я почав відчувати, що от-от втрачу свідомість. Mad завершив свій останній пірует, нагадав про мій борг і я відключився.
Прокинувся я вже в храмовому госпіталі. Це вже була моя фішка така. Там я довідався про те, що під час нашої відсутності на орбіті Корусканту з’явилося 5 незареєстрованих крейсерів з імперськими атрибутиками. Сенат відхилив дозвіл на відкриття вогню, бо думав, що це сили Імперії, які хотіли здатися, а додаткові кораблі у флот аж ніяк не зашкодять. Поки половина десантної групи відволікала Сенат, невеличкий загін пробрався до Храму, тихенько зламав систему захисту і так само тихенько покинув орбіту. Їх взагалі не помітили б, якби один з учасників не підірвав наостанок двері до храмового шпилю. Почалася космічна битва. Два крейсери знищили, а 3 вдалося втекти. І вони “випадково втекли” просто під наш бойовий крейсер.
Last Defence, зрозуміло, розстріляв на місці 3 ледве живих кораблі. Мене знайшли ледве живого та доставили в госпіталь. Рада дозволила залишити голокрон собі, оскільки інформація з неї була дивним чином викачана і голокрон був абсолютно пустий. Також Рада створила декілька бойових завдань та відкрила розслідування по факту нападу на Храм заради отримання інформації з того голокрону, але
Mad так добре знищив всі сліди, що через рік всі справи закрили. Після того, як мене виписали з госпіталю, в мене з’явився час помедитувати та розібратися з інформацією, яку я отримав. Те, що я пережив, неможливо передати словами. Я повинен був зібратися з думками, я відчував, що щось мене докорінно змінило і це неприємно відбивалося, але спочатку, мені треба було змайструвати новий світловий меч.
Version 2.0
Тоді фіолетовий колір клинка дозволялось носити тільки Майстрам. Я задер носа, порився в інформації, яку я недавно здобув, та полетів на пошуки такого кристалу. Спочатку я навідався в відомі мені місця, де можна було знайти собі кристал - це Кристальні печери, які знаходилися в системах Адега, Ілумі та Дантуїні. Ці печери були першим серйозним випробуванням для молодих янлінгів, там вони могли застосувати всю свою хитрість та розум, аби отримати свій перший кристал для світлового меча. Хоча я й не починав навчатися в Храмі з дитинства, але повертаючись до подібних місць завжди відчуваєш себе якимусь мізерним. Міцний зв’язок з Силою в подібних місцях дозволяє більше усвідомити свою значущіть та призначення, тому я затримався біля кожної з печер на декілька днів, щоб помедитувати та розібратися з думками. Не знайшовши того, що я шукав в перевірених місцях, довелося прямувати в небезпечні. Мені не хотілося користуватися світловими мечами, які можна було взяти в Храмі, вони були незручні, та й звязок між мечем та його власником був просто ніяким, а для мене це було важливо. Тож я попросив свого товариша
Lotr’a мені допомогти. Дикий звір. Ми майже 3 місяці провели разом, шукаючи клятий кристал, хоча це був настільки веселий період, що ми часом забували, що ми взагалі робимо й просто займалися крутими речами. Lotr був дикий звір. Він володів глефою, видом меча, яким дуже складно опанувати. Його майстерність зачаровувала мене і я захотів навчитися ним користуватись. Lotr погодився, якщо я навчу його користуватися звичайним синглом. Отак ми й тренували один одного, подорожуючи по галактиці, часом виконуючи доручення Ради. В ході нашої подорожі я довідався, що вчителем
Lotr’a був
Baltazar. Це ім’я знала кожна людина, якій дороге життя.
Baltazar був членом Культу смерті. Я точно не знаю, чи був він там головним, чи ні. Можливо, вони й кажуть, що в них немає лідерів, але мені особисто в це ніколи не вірилося. Та й в принципі було все одно. Культ смерті займався своїми незрозумілими справами. Ордену не вдалося довідатися про їхні плани та цілі. Культисти майстерно чистили бруд за собою. Інформативний бруд. Ріки крові, які залишалися після їхньої появи відчищали спецслужби Республіки. Культ смерті у відкритій формі полював та знищував джедаїв і доставляв багато інших незручностей. Влада Республіки ніяк не могла врегулювати це питання на офіційному рівні, бо, по суті, Культ то й ніде не був зареєстрований. Короче, всі розуміли, хто стоїть за проблемами, але, як завжди, нічорта не могли зробити, окрім як старатися получити в нюх, але не дуже сильно. Ну й спецслужби Республіки дуже швидко теж підчищали такі ситуації. Політика. Ніколи не любив її й сильно туди не вникав. Як
Lotr став учнем такої небезпечної особи, я не розпитував. Та й він сам не сильно хотів розповідати. Тому, коли ми нарешті таки знайшли мій омріяний кристал, я без сумніву одразу вирішив конструювати собі глефу. Ми провели тиждень на Дантуїні. Я медитував та наповнював кристал Силою, а
Lotr намагався покращити свій корабель. Він дуже любив свій зореліт. Такої людини, яка б з такою відданістю, охайністю та любовю ставилася до свого зорельота я ще не зустрічав, але на кораблі перебувати було дуже приємно. Він був швидкий, оснащений новими технологіями захисту, бойова комплектація могла позмагатись з респбліканськими крейсерами. Найбільше, що мені подобалося на його кораблі - це дроїд серії
R4. На крейсері
Last Defence дуже багато різних дроїдів і я не сильно звертав на них уваги. Власного зорельота в мене також не було, бо пілот з мене був такий собі і навіть Сила мені не дуже допомагала в управлінні. Тому я переважно або займався командуванням підрозділу
LD з флагману, або сам стояв на передовій.
R4 був класний дроїд, правда, негідник, постійно вигравав в мене в Пазаак, але, як казав Лотр, що мене й янлінги-першокласники б обіграли. Перевіряти його теорію я не став.
R4 постійно крутився біля мене, їздив в пошуках доступних матеріалів, захищав мою кімнату від зайвих людей, які хотіли мене потурбувати. Зрештою, я нарешті зібрав свій новий світловий меч.
Я швидко почав опановувати свої нові знання. Не пройшло й місяця, як мені було присуджено ранг Майстра джедая і надано місце в Раді джедаїв. Моя мета була досягнута. На місці Магістра Ордену я займався тренуванням джедаїв. В мене було 3 офіційних падавана і десяток учнів, яких я тренував позакласово.
LD потрохи затух. Колись, найпотужніший флагман Республіканської армії списали й загнали в ангар. Влада прикрила нашу базу і я переїхав назад до Храму. Це не було велечезним мінусом. Виконувати обов’язки Магістра Ордену з Храму було зручніше, та й
LD своє уже віджив. Половина команди загинула в бойових діях, інша покинула Орден, решта зникла без вісти.
Star Anarchy
Це вперше, коли я покинув Орден джедаїв. Одного дня
Mad зв’язався зі мною й нагадав про виплату боргу. Я зустрівся з ним в призначеному місці та хотів з’ясувати, чим я повинен заплатити. Виявилось, що я повинен заплатити всім. Я покинув Орден. Нікому нічого не сказавши. Коли про мене почули друзі, я вже числився в бойових силах Зоряної Анархії. Туди потрапляла Еліта: майстри бойового мистецтва, дипломати та шпигуни. Доступ в організацію тільки за запрошеннями лідерських чинів. Мені оформили перепустку, видали форму та присвоїли звання Рядового. Майстер джедай, Магістр Ордену став звичайним рядовим. Але сказати, наскільки була дисциплінована організація - не сказати нічого. Десятки тактичних навчань, сотні бойових вильотів, таємні завдання, завдання під прикриттям, грабіж, знешкодження контрольних точок і багато інших в яких я взяв участь. В мене досі немає права розповідати про них, бо все повинно триматися в жорстокій таємниці. Навіть після виходу з організації. Але платили там шикарно. Чудова атмосфера в компанії, гарно годували. У складі Зоряної Анархії я здобув чимало перемог. До верхівки командування я б в житті не дослужився, надто складна структура там була й потрібно було б своє життя віддати Анархії, напевне, щоб опинитися на горі. Але, здаєтьтся, я закінчив свою службу в підрозділі зі званням сержанта, точно вже не згадаю. Звісно я ніколи не був сам. Знаєте коли служба йде легко, а коли складно? Легко, коли йдеш з друзями. Я постійно був в компанії одного з головнокомандувачів -
Mаd’a. Приєднавшись до СА я зустрівся з
Rodni - моїм старим добрим товаришем, з яким ми неодноразово вже були на бойових завданнях та вильотах. Найчастіше ми зустрічалися в системах з грифом
CTF. Всі завдання, які ми отримували з цим грифом були виконані ідеально та без провалів. З нами також постійно тусили воїни Ордену Анфору - Ars та Excont. Особисто я ніколи не вникав в систему Анфору, вони завжди залишалися для мене якоюсь загадкою. Їхні лицарі сповідували честь та доблесть і були одні з найприємніших та найвеселіших людей, з якими мені доводилось зустрічатися в галактиці. Ще в СА я зустрівся зі своїми старими товаришами
Still’ом та
Chensky, з якими ми разом починали шлях в Ордені. Також однією з найважливіших осіб, з якою я познайомився - це був
BVS, який потім увійшов в Epic Squad. Казка, одним словом. Після тривалої служби, я покинув ряди Зоряної Анархії.
Орден
Я повернувся в Республіку. Мені повернули звання Майстра джедая і я приступив до своїх нових обов’язків. Почалися Галактичні війни. Політика досягла такої точки у своєму розвитку, що держави та угрупування не могли поділити між собою територію та й взагалі народ любив все розв’язувати, махаючи кулаками. Детальну інформацію можна отримати в бібліотеці, де були ведені бойові записи та проходження галактичної війни. Війна дуже виснажила Орден. Багато джедаїв покинуло його й перейшло в інші організації або держави, багато не втрималися від спокуси та пішли шляхом Темної сторони Сили. Людей значно поменшало. А війна триває. Республіка вирішила кардинально реорганізувати своє управління. Була мобілізована Перша республіканська армія, яка згодом перетворилася в Антарських рейнджерів під управлінням Командора Taviscaron. Орден відійшов на другий план. Армія Республіки була була грамотно організована та чудово підібраний офіцерський склад професіоналів. Певний час в Армію пішов служити навіть Лотр, аби допомогти її організувати. Під успішним командуванням Тавіскарона та його радників, Республіка отримала впевнену перемогу в Галактичній війні. Командора нагородили медаллю за успішне командування кораблями, яка рахується однією з найрідкісніших відзнак. Проте Республіка недовго святкувала свою перемогу. Хиткий мир постійно ламався й починалися нові й нові галактичні війни. Сили Галактики дуже швидко вичерпалися, люди зникли. Настав період застою. Я покинув Орден вдруге.
Gray Jedi & The Lols
Мало хто знає, але я майже з самого заснування організації The Lols був в її рядах. Молодим янлінгом я познайомився на одній з планет з хлопцем, якого звали
Enya. Ми з ним потоваришували. Одного дня його незаконно засудила влада за грабіж ядерного реактора та образу батьків якогось чиновника-сироти.
Enya дуже обурився, адже він не грабував ніякого ядерного реактора. За образи він не ручався. І так почався шлях молодого Че Гевари. Я не знаю, що мені в ньому подобалось. Певно тоді, молодим янлінгом, мене привабила його волелюбність. Я повинен був слідувати жорстоким правилам, які переді мною ставив Орден, слідкувати за своїми манерами, дисципліною, режимом. А Еня.. Еня був вільним. Тому я без жодних сумнівів приєднався на його запрошення в авантюрну шайку. Можливо я й не був згідний зі всіма його методами та політикою правління, але я йому не заважав. Він був людиною, яка не боялась висловити свою думку. Не кому-небудь, а самому Центру управління всіх систем Галактики (власне, через що потім в самому Центрі й заслужив певну репутацію та повагу). Enya зібрав навколо себе потужну команду грамотних та обізнаних людей, які планували нальоти на Галактичний центр, доволі успішні, мушу признати. В самій організації утворилась власна група авторитетів, з якими всі рахувалися, на чолі з
Holy,
Nefarious та
Sentra. The Lols були всюди, в Імперії, Республіці… Культ смерті. Хоча з останніми, певно, навпаки. Для такого джедайчика як я, співпрацювати з Культистами вже рахувалося тоді, як щось аморальне. Сило, вони ж моїх братів різали. Але якось все устаканилось. Після галактичних воєн. Організація вирішила стати офіційною і я до неї приєднався, звісно. Класні хлопці. Дуже весела та приємна компанія. Після того, як
Sentra спалив будку одного з чиновників (по п’яні, чи ні, хз), The Lols хутенько прикрили. А її учасники знатно насміялися. Я подався в мандри аби зміцнити свій зв’язок з Силою. Сірим джедаєм бути не так вже й погано. Я проводив багато часу на самоті зі своїми думками та в медитаціях. Я отримав того, що я хотів - свободи. Я не обтягувався ніяким Кодексом, правилами, обов’язками. Жив, як хотів. Але це шлях самотності. Пройшло багато часу з моменту, як я вперше переступив Храмові ворота. За моєю спию лежить ціла історія. Вже навіть сиве волосся почало з’являтись.
Nostalgia strikes back
Я повернувся до воріт Храму. Гранд Майстром Ордену джедаїв на цей момент вже був
Wergon. Ще один мій хороший знайомий. Перебував в організації
LTS та був одним з їхніх лідерів. Тепер він зайняв керівну посаду й в Ордені. Я зв’язався з Вергоном та отримав доступ в Храм. We’re home Chewie.
Зупинити голозапис.