Моя історія починається із планети де я виріс. На мій погляд це найкраща та найкрасивіша планета із всих тих де я бував. Можливо, тому що на ній залишилося багато спогадів, друзів та родичів. Не було нічого кращого, аніж поганяти із друзями в дроїдбол та прикалуватись над чудернацькими дроїдами.

Моєю найкращою подругою була Августіна. Ми проводили разом майже весь час. Ми познайомились коли мені і їй було по 6 років. На мій погляд, знайомство було не звичайним, вже потім я зрозумів, що це був найкращий день мого життя. Я заходив до ліфту одного гіпермаркету, коли побачив, що зараз до мене приєднається дуже миле створіння. Я спитав її на який поверх вона прямує і вона відповіла мені, що на 10, туди куди і мені. З перших хвилин знайомства, цей голос здавася мені божественим. Мені хотілося, ще щось спитати, щоб почути її ще раз, але ненаважився. Ми їхали на 6 поверсі, як ліфт зупинився. Паніки не було, вона лише промовила все, що думає про ці магнітні кабіни. Потім ми присіли і почали чекати ремонтувальних дроїдів. В той же час ми зуміли знайти спільну мову і с тих пір більше вже ніколи не розлучалися. Також моїм другом був Нілак, ми познайомились коли він прилітав до Набу на екскурсію.

Моя родина була невеликою. Матір була домогосподаркою, інколи працювала в редакції газети на Набу секретарем. Вона була наполовину серафімом, наполовину гуманоїдом, ця раса була дуже рідкісною, адже "чистих" серафимів майже не залишилося. Серафіми мали по 6 крил, по традиції двома крилами вони закривали обличчя, двома іншими ноги, а на залишившихся двох крил вони літали. Напів серафими також могли літати, але не довгі відстані, коли іхні крила повністю виростали, а це було приблизно у 20 років по календарю Набу.
Мій батько був кіффаром, ця раса схожа на расу людей, яка в основному проживала на планетах Кіффу та Кіффекс. Одного разу він полетів на рідну планету Кіффу, на якесь завдання і при невдалому приземлені літака він розбився. Є така штука як "Психометрія", це здібність считувати пам'ять з неживих предметів. Один із ста кіффарів мав цю здібність. За допомогою "Психометрії" кіффарці дізналися, що в літак був поламаний сепаратистським шпигуном.

Мій дід Евільтан Вос часто розповідав про моє прізвище. Що ми наслідувачі шанобливого клану Вос, який керував планетами Кіффу і Кіффекс. Він розповідав мені про мого пра-пра-пра-пра-пра-прадіда Квінлана Воса, який був мастером джедаєм і був генералом під час війни клонів. Ось одна з історій діда:

Коли в 24 році до ЯБ сепаратисти вперше дали про себе знати, Куінлан разом з Толмом створив цілу шпигунську мережу й став добувати коштовну інформацію. Під ім'ям «Корто Вос» він став впливовою людиною серед низів суспільства. Він виконував місії на Фондорі, Кореллії, Датомирі. Невідомо точно, коли він уперше зустрів злодійку Хэлін Хенц, але ця зустріч змінила його життя назавжди. Хэлін стала його подругою, коханкою й вірною помічницею.

Незважаючи на всі зусилля по видобутку інформації, Вос не зміг довідатися заздалегідь про те, що планувалося на Джеонозісі. Тому він став активно шукати інформацію про наступні операції сепаратистів. Незабаром йому посміхнулася удача - він довідався про атаку, що готується, на Каміно й зміг передати інформацію в Храм. Втім, виявилося, що це була частина чергового плану графа Дуку.

Три місяці через Вос відправився на базу сепаратистів на Брентааті-4. Там він повинен був вивести з ладу дефлектори й іонні пушки. Але його зрадив його помічник Тукарті, що працював на Дуку - сепаратисти вже чекали його. Воса взяли в полон, а потім, користуючись його паролем, послали повідомлення, що шлях чистий. Тільки завдяки спільним діям декількох джедаїв удалося звільнити Куінлана й захопити командуючого сепаратистами.

Незабаром після цього сепаратисти попросили Воса дістати нові коди Республіканської армії. Куінлан хотів передати застарілі коди, але Тукарті повідомив джедаям, що він збирається передати новітні, а також, що Вос по добрій волі видав сепаратистам на Брентаалі свій пароль. Рада послала Эйджена Колара заарештувати відступника, але жителі Нэр-Шаддаа встали на захист Воса, і Колару, що не мали влади поза територією Республіки, довелося піти ні із чим. Відскіпавшись від переслідування, Вос розправився зі зрадником.

Насправді це було частиною плану, придуманого Толмом і Восом. Вони хотіли, щоб сепаратисти вважали, що Вос зрадив Республіку. Це повинне було допомогти Куінлану в його наступному завданні, що стало для нього самим складним випробуванням...

Я дуже пишався свої прізвищем - Вос, я хотів бути схожим на свого предка Квінлана Воса. Мій дід завжди наполягав, щоб я поступив в Академію Джедаїв, щоб я після багатьох років, приніс клану Вос пошану. Але Евільтан не побачив, як я поступав до джедайської академії, він помер приблизно за рік до мого вступу. Мені було дуже тяжко прощатися із своїми друзями та родичами, а особливо із матір'ю та Августіною. Я пообіцяв що ми ще побачимось, і мені повірили.

В академії джедаїв мені дуже сподобалось. В 10 років в мене почали прорізатися крильця серафіма, я мужнішав. Я намагався показати вчителям, що в мені немає злості, ненависті, я хотів показати, що я "чистий". Я не міг не стати джедаєм, я би не зміг потім жити. Всі мої мрії стати гідним Клану Вос та Квінлана Воса тоді би обрушились. Мені вже було 12 років коли стався той день, довгожданний день. Як вам відомо, якщо до 13 років юнглінга не беруть в падавани він відправляється на сільгосп роботи на інші віддалені планети. Цього б я не пережив точно. Так ось, одного разу нам сказали, що приїде джедай Алігатор до академії, і буде вибирати собі падавана. Це був мій єдиний шанс. Під час дуелей з іншими юнглінгами Алігатор наблюдав за мною, а я в той час показував усі свої вміння. Сталося те чого я чекав багато років, лицарь-джедай Алігатор взяв мене у свої учні.