Тема закрытаОткрыть новую тему
> Записки Зіпса (2)
post 22.8.2018, 15:50
Пост #1
Товариш
Репутація:   1209  
Order of Anfor
Level 1
Rank:Resident
A.F.: (0)
A.JA.: (0)
З нами з: 12.3.2011
1
Clan Personal Support Holocron
Власник цього голокрону зменшує абонплату свого клану на стандартному тарифі
(якщо тільки вона уже не була зменшена за рахунок Premium/VIP голокрону).
Вагомий аргумент у запрошенні його до свого клану!
1
Новорічне печиво
За успішне виконання новорічного квесту 2020!

Цей артефакт - новорічне печиво, яке є смачним додатком до новорічного столу його власника!
Це розповідь про те яка важка робота у бібліотекара Анфору, і які труднощі він долає, щоб його робота була виконана якісно точно і в термін.

Ранок. Сонце сходило і освітляло планету. Зіпс мирно й солодко спав у своєму ліжечку, снилося йому щось надзвичайно красиве, мабуть Снефрід. Проміння освітлювало його маленьку кімнату, від тепла на щоці прокинувся. Спочатку одне око відкрив, але відчув що це світло його осліпляє, поборовши неприємність цієї події, все ж таки наважився відкрити очі, перетерпіти й підійти до вікна щоб закрити штори. "Фух" – промовив він. Сьогодні почувався не дуже добре, крутилася голова. Але потрібно зробити звіт, який мав бути на столі у його начальника ще 2 тижні тому, бо якщо нічого не напрацюю архіваріус Рікі, мене з'їсть.
Взявши волю в кулак він напнув на себе свій звичний одяг,та зразу побіг на Сніданок. Як завжди у дворі ордену, який був викладений золотою чи то плиткою чи то іншим блискучим камінням жовтого кольору який відбивав світло сонця, Вархед Сенаж муштрував своїх підлеглих з Дженсерай. "Як добре що я в бібліотеці" – подумав із закритими очима. А в іншому кінці двора магістр Джудасік посадив собі на шию одну зі своїх доньок, а іншу вони намагалися догнати, яка щиро посміхалася і казала: "доганяй татку".
Глибоко вдихнув пішов він далі у залу їдальні. Вона досить була великою одна із найбільших у Ордені більша лишень була Зала церемоній, в якій вміщалося ну дуже багато людей, потрібно буде подивитися скільки.
На Сніданок сьогодні вівсяна каша, людей було досить небагато, тих з якими зустрівся він привітався, чимчикував до столу де не було людей, не було бажання сьогодні з кимось говорити.
Вівсянка? Скривився і запхав ложку в кашу, підняв її уверх і скинув все назад. "Хм, я не дуже то голодний" – буркнув про себе бібліотекар. А потім його осяяла думка, я візьму свої любимі канапки. Взяв піднос, і почав дивитися які види канапок є. Задумливо подивився й вирішив попробувати новий вид канапок з рибкою якої він навіть не чув. Зібрав достатню кількість нових бутербродів та пішов далі у свою кімнату, для того щоб підготувати звіт.
Сів за свій письмовий стіл, почав готувати свою роботу, але нічого в голову не йшло, як би то це все оформити, "ніби то чорний день сьогодні чи що"- подумав Зіпс. Взяв канапку з невідомої риби, поїдаючи її, зупинився, згадав. Підвівся до шафи, запхав свою руку, щось шукав, чи то таємний ключ в секретну лабораторію, чи то ще щось. О є, його руки нащупали щось скляне, він вибрав це. Ага, саке Сьогуна, хороша штука, якраз для роботи потрібна, зараз вип'ю трішки і до роботи. Налив собі в горнятко цього чудового пійла. Хотів її опорожнити, як раптом він чує з дверей чиїсь голос який кричав: "ЗІІІІІПС"!! Ця людина була явно не в хорошому настрої. Бібліотекар його впізнав це ж магістр Сьогун. Що ж робити, у мене його саке, хотів всунути його під письмовий стіл, де він складав свої записи і нотатки, але склянка туди не поміщалася. що ж робити, зараз я точно получу на горіхи. Вікно, вилити у вікно, точно. Взяв горнятко і її вміст виляв через вікно. Якраз сюди зайшов магістр.
-Зіпс, ти що тут робиш? Чого не на робочому місці? – піднявши брову спитав Сьогун.
-Та я вирішив тут зробити звіт, уже майже все готово – показує датапад із своєю роботою.
В кімнаті був досить таки специфічний запах, гість його почув.
- Ти що бухав тут?
- Ні.- струнко стоячи сказав Зіпс.
- Ану дихни.
Після подиху, магістр був здивований.
-А звідки то пахне спиртом? Менше з тим. Сьогодні щоб ти заніс усе що мав, до Архіваріуса.
Бібліотекар кивнув, після цього голова ордену покинув його скромну оселю. З полегшенням видихнув. "Так, треба прийнятися за роботу, але спочатку з'їм свої канапки"- подумав він. Прийнявся поїдати свою їду. Як раптом чийсь голос знову кричить: "ЗІІІІІІІПС"!! "Що знову сталося". Він прибрав канапки, й зразу почав тикати на датападі букви. В кімнату зайшов знову магістр, але вже Арс, в ньому було щось не так, він був мокрий! Зіпс на нього подивився поставив очевидне запитання:
- Ти чого такий мокрий?
- Я?? А я тобі розкажу чого я такий мокрий. – люто сказав Арс. – Ти Зовсім з глузду з'їхав у своїй бібліотеці?
- Я не роузмію про що ти.
- Таааа? І чого це з твого вікна Саке прямо на мене вилітає?
- Емм… ну та… Я не знаю… То не моє саке то Сьогуна саке.
- Ну добре!. – Сказав емоційно магістр, і попрямував до схованки, з алкоголем, засунув руку за шафу, й витяг ніби Коперфілд саке.
- Це я у тебе конфісковую – грізно сказав Арс.
Бібліотекар з дуже великим смутком і жалістю дивився, як настоянка покидає його кімнату. Було чутно таку фразу:
- Розжалую тебе я в мортали.
В принципі нормальний день анфорівського бібліотекаря. До вечора працював над завданням архіваріуса. Все доробив за сьогодні, здивувався зі свого працьовитого дня, бо вистачає його, лишень на декілька годин, можна йому віднести. Йшов уже по знайомими залами ордену, й на хвилинку він задумався почав відчувати тут якусь силу, не зрозуміло яку добру чи погану, але силу, навіть він Зіпс бібліотекар, який мав малий хист до цього, зміг її відчути.
Проходив повз Темплара, який говорив з молодшими членами ордену. "Будете лівати з тренеровок Ордену, отримаєте окремий котел" –а потім добавив: "З Варборнами". Зіпс почув, й посміхаючись продовжив свій шлях до кабінету свого начальника.
Постукав, але ніхто не відкривав, заглянув туди, побачив що крісло було повернуто до стіни, у Рікі, було досить просторий кабінет, не те що у нього, тому він всю роботу свою брав у кімнату, вот, колись і я стану архіваріусом, цей великий кабінет з виглядом на чудову жіночу роздягальну буде його.
-Кхм… Можна?
-А, це ти, ну заходи заходи.
-Я вот тут зробив все як ти просив. – відповівши дає свої рукописи Архіваріусу.
- Це все дуже добре. Але у мене буде для тебе деяке завдання, збирайся, підемо в зал медитації, там тихіше місце, ніж тут.
Бібліотекар пожав плечима йшов слідом. Розмова йшла про якесь завдання, на планеті Коррібан, що там є якийсь голокрон сірих джедаїв і так далі, але Зіпс, його не слухав, а думав, про то що там буде сьогодні на вечерю. Вот дійшли вони до потрібної зали. Те що здивувало його, це був Сома який спокійно медитував, уже декілька днів. Рікі став до вікна й далі говорив про завдання. А тим часом його мовчазний співрозмовник, який думав про їжу, взяв свій світловий меч, почав штиркати руків'ям у древнього, його це дуже сильно забавляло. Потім взяв кутики його рук у свої пальці, та рухаючи ними казав: "Я грізний древній Сома", посміхнувся.
- Зіпс, не штиркай його своїм світовим мечем, ти все зрозумів, що я сказав?
- Так, звісно, піду до Сенажа хай він мені випише напарника. – після цих слів, пішов у напрямку виходу.
Зробив все в точності так як йому веліли. Як добре що вархед був п'яний, так було легше домовитися з ним, щоб він мені виписав напарника, вибрав я Лое. Я йому написав листа, бо не хотів його будити, от обрадується він зранку, коли дізнається що зі мною полетить.
На наступний ранок, чекав його біля зоряного корабля, дивлячись на годинник. Він запізнювався. Раптом, навпроти нього знайомий силует,а це магістр Сьогун. Він підійшов, і вимовив:
-Я поїду з тобою.
Зіпс, не хотів розпитувати для чого і чому, лиш мовчки кивнув,позіхнув і сказав сонно.
-Ну що ж в дорогу.

Цю повідомину відредагував Zips: 22.8.2018, 16:29
Пользователь в офлайнеОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы+Ответить с цитированием данного сообщения

Тема закрытаОткрыть новую тему
1 Користувачів переглядають дану тему (1 Гостей і 0 Прихованих Користувачів)
0 Користувачів:

 




Текстова Версія UAGALAXY © 2006 - 2020 Поточний час: 16.11.2024, 5:29