Привіт, Гість ВхідРеєстрація
 [Holocron] Ralf Skywalker, Охоронець |
 30.8.2009, 16:37
Пост
#1
|
|||||||||
 Last Defense
 Суддя 
Level 1
З нами з: 6.8.2008
  2 
VIP Holocron
Відкриває доступ до заповнених серверів XJedi Academy.
Дає 50% знижки на створення Офіційних Битв. Дає 50% знижки при купуванні зброї і спорядження на серверах XJedi Academy. Дає 25% знижки при купуванні XJA-кольорів Зменшує абонплату свого клану на стандартному тарифі 
Clan Finance Support Holocron
В фонд клану власника цього голокрону щодня надходить +100 CUAG.
Власник цього голокрону турбується про стабільні грошові надходження до клану, в якому він зараз перебуває. Вагомий аргумент у запрошенні його до свого клану!   2
Blaster Pistol
У Вашому інвентарі тепер завжди буде надійний пістолет-бластер.
Куди меч не дотягнеться - бластер дострелить. Тим, хто вміє стріляти він завжди стане у пригоді.
Jetpack
У Вашому інвентарі з імовірністю 10% з'являється Jetpack.
 1
Nanosuit
Special: health regeneration, strong melee damage & knockback
Секретная разработка имперских наемников. Нанокостюм повышающий выносливость. Был украден со складов империи мандалорианцами.     3
Bones
Special: damage +50%
Викрадений з храму жертвоприношень Культу Смерті, меч пронизує Темна Сторона Сили! При проникненні в тіло суперника, виплескує руйнівні потоки плазми, що спалюють кістки і кров живих істот. Не можна використовувати як два меча в дуалах. Тільки один в правій руці.
Golden Lotus
Special: inhibits enemy legs and saber speed by -20% for 10 sec after each hit.
Юний джедай Анкі Тао-Лі завжди був романтичною та творчою натурою, що яскраво виразилося на створенних ним світлових мечах. Світловий посох з дюрасталі всередині, отримав гарне срібно-золоте покриття з цікавими золотими абстрактними візерунками. Меч отримав назву "Золотого Лотоса", адже саме цією квіткою любувався Анкі, коли йому в голову прийшла ідея форми рукоятки свого меча. Після смерті джедая, меч потрапив у руки його переможця, одного із ситхів, проте він так і не зміг покорити силу вкладену творцем у меч і продав його цінувальникам гарних речей за кругленьку суму, а згодом меч потрапив на аукціон чорного ринку на Нар-Шадда.
Aggression
Глефа цієї моделі була розроблена спеціально для ситхів- асассинів для роботи в особливих умовах. Відомо, що немає більшого клопоту для ситха-вбивці, аніж пара улюбленців-ісалімірі на руках у жертви. В таких умовах застосувати світловий меч досить складно, а всі інші переваги Сили вже не здатні допомогти. Саме цей факт змусив ситхів створити спеціальну зброю для боротьби в умовах відсутності зв'язку з Силою. Оригінальність ідеї полягала в тому, що до світлового посоха приєднали пару лез із кортозису, якими з легкістю можна було прирізати жертву, а бо ж просто вилити свій гнів на ненависних ісаламірі.
   3
Champion of The Tournament
"SEGS Championship"
Candy cane
Restores one time 100% of your health on activation on any server except OD and Pure OB games.
Новорічне печиво
За успішне виконання новорічного квесту 2020!
Цей артефакт - новорічне печиво, яке є смачним додатком до новорічного столу його власника! |
Дата створення: 07.01.2012 Автор: Ralf Приналежність: Jedi Order Відомі вчителі: LOTR, Lamer, Shtaket, Zatto, Abbice Відомі учні: Obi-Wan Kenoby, Eloan, Ijaat, LOTR *** Зміст: - Історія - Корисна інформація  П р о л о г  Перші проблиски свідомості... Пісок, пісок, пісок... і два червоних світила, що час від часу нагадували очі містичного дракона, особливо, коли все навколо рухалося й вертілося під час численних піщаних бур, створюючи справжню фантасамагорію. Потім була ферма, перші знайомства, перші друзі і вороги. Татуїн, як губка, вбирав і перемішував усе навколо: контрабандисти, работорговці, воїни, джави, тускени, республіканці, імперці, і, звичайно, відомі в усіх кутках безмежної галактики безстрашні авантюристи – шукачі пригод, яким були виголошено смертні вироки не на одній планеті. З пам’яті спливає також перша смерть, яку я бачив у житті, бо забрати його в тускена довелося моїй руці. Пізно ввечері ми поверталися з моїм дідом, який опікувався мною (батьків я і не пам’ятаю, бо загинули давно, лише час від часу у сні невиразно, немов у тумані, спливають їхні обличчя) з Мос Ейслі на ферму, коли я почув крик опікуна: ”Бережись! тускени!”. Потім були постріли, вогні його бластера і крики. Раптом наді мною нависла фігура пустельника... Пам’ятаю лише ту мить, коли мій ніж увійшов у груди нападника. Обличчя його, за звичаєм тускенів закрите, я не бачив – тільки хрипіння і раптово обм’якле тіло. Тоді вперше до мене прийшло відчуття, яке не полишає й досі – глибокий сум. Потім уже перечитуючи численні старовинні фоліанти в нашому домі, я натрапив на слова одного із древніх мудреців, які запам’ятав на все життя. «Ти можеш створювати нове життя?» – запитав він свого учня, – ні, тоді не поспішай його забирати в інших». І тоді ж уперше з’явилося невідоме відчуття, яке дивним чином зацікавило мого опікуна, і про що він неодноразово мене розпитував. Дід мій був дивною особистістю. Хороший фермер, торговець, він знав все і про всіх на Татуїні, а проте і поставою, і своїми навичками нагадував справжнього воїна. Про своє минуле він ніколи не розповідав, мотивуючи тим, що воно стерте пісками пустелі. Пам’ятаю його самотню постать, коли він проводжав мене в мандри. «Тут тобі більше робити нічого, – вимовив він, – останні чутки про твоїх батьків були з Коррібану, вирушай туди. Доля, а може, Сила відведе тебе, куди слід». Не зрозумівши тоді до кінця опікунових слів, я, повний сил і завзятості, сів у зореліт. Більше ми з моїм опікуном не зустрілися. Піски пустелі стерли не лише його минуле, але і його самого. Потім я довідався, що одного дня він вирушив у далеку подорож, з якої не повернувся. Пішов, мабуть, помирати, як древні воїни, - на самоті... Й до сих пір моїм девізом є слова опікуна: "Страх порождує в людині раба".  I. Перше випробування  Коррібан. Я ніколи не думав, що якась планета може бути настільки мертвою як ця. Дув теплий вітер, а земля була настільки сухою, що здавалося вона ніколи не бачила води. І ще ця дурна атмосфера, складалося моторошне враження, що я чув чиїсь віддалені голоси. Інформація, якою мене нагородив мій дід була не дуже змістовною: "останні чутки про твоїх батьків були з Коррібану, вирушай туди. Доля, а може, Сила відведе тебе, куди слід". Тоді я не мав найменшого поняття, що ж то могло означати. Якщо бути відвертим, то я особливо і не переймався цим. Звісно сподіватися, що результати моїх пошуків проявляться досить швидко було дуже наївно. Ось таким чином і пролетів цілий тиждень, чи два...уже й не згадаю, проте одне у мене в голові після тієї подорожі засіло назавжди. Провіант закінчувався, а надія знайти хоча б щось у цьому пекельному місці звелися до нуля. Я вже був готовий складати весь свій невеличкий табір, розвертати корабель та летіти назад до хати, але в ту мить мій радар помітив об'єкт. Це було досить дивно, адже мій табір був непорушним днів зо три і цей кусок металу нічого досі не показував. З цікавості я вирішив перевірити що то було. Це "щось" кардинально змінило моє життя, адже саме тоді я вперше зустрівся з Темною стороною. Певно логічно було б, якби я якось епічно порозмовляв з тим ситхом, він мене б переконував у силі Темної сторони і в результаті, як відомо, я все одно закінчив би в Ордені. Якби ж то. Він був небагатослівний і відкостиляв мене у першій же хвилині раунду. Певно я на тому ж місці і закінчив би своє епічне і малозмістовне існування, якби не Zairus. Стікаючи кров'ю, мені чомусь було все одно, що там робив абітурієнт на вступ до Ордену джедаїв, він мене порятував і це було тоді головним. Саме так, за велінням Долі, здається, я опинився у Храмі. II. Орден Після трьох днів прекрасних видінь я нарешті прийшов до тями. Це був Храмовий госпіталь. Годували там недуже, проте я був живий. Проблеми і їхнє усвідомлення прийшли до мене тільки після того, коли мене виписали. Звісно, я був живий, проте мому рятівнику було відверто чхати на моє спорядження і тому пошурупавши недовго тим, що ледве не стало їжею для... що там на Коррібані живе.. я усвідомив, що став цілковитим бомжом. На щастя, хоча як виявилося згодом "на жаль", я помітив оголошення на стіні. Там йшлося про набір загону смертників в Орден джедаїв. Хоча певно там було про це серйозніше написано, але кращого плану у мене все одно не було. Мене обстежили на кількість медихлоріан і виявилося, що я ледве-ледве вповз у мінімум. Сказали, що джедай з мене буде хиленький, а з їхньою інтонацією це прозвучало, як відверта образа. В перший же день, як тільки я став абітурієнтом Ордену джедаїв з мене вибили усі дурощі, повідомили, про смерть моїх батьків та нагородили новим завданням: знайти винуватця - Дарк Елентера. З цього моменту я відчув, що справи щойно набули серйозності.  Янлінг Цей період мого джедайства був одним з найцікавіших. Я починав відчувати Силу, навчатися її азам. Я проводив багато часу в архівах Ордену, читаючи неймовірно цікаві книжки та отримуючи дивовижну інформацію. Проте найбільше з цього всього мені подобалися мої тренування орудувати реально крутою штукою – світловим мечем. Я проводив години і години поспіль у Храмовому подвір’ї, опановуючи техніку бою – Ваапад. Пригадю, часом, бувало, дуже сильно захоплювався і проводив там більше десяти годин. А потім, виснажений, повертався у свою кімнатку, де розпочинав медитацію. Вона була невеличка, проте я дуже любив її. Все, що там поміщалося – це обтріпаний старенький матрац і невелике кругле крісло, яке я відібрав у робота, що вже збирався викинути його на смітник. Вигляд з вікна виходив якраз на тренувальні майданчики. Кращого життя я собі уявити не міг. Мені це все на стільки подобалося, що часом я геть забував, що джедаям не властиві емоції на каштлат прив’язаності. І так проходив день за днем.
Chensky. Епічний був мужик. Був таким самим янлінгом, як я, проте трішки довше в Ордені. На той момент він, Dagot та Still стали моїми близькими товаришами і я за звичкою прив’язався до цього, чого не слід було робити. Так от, Chensky інформував мене у всьому, став мені щось навіть трохи за духовного учителя. Проте один момент з ним запам’ятався-таки найбільше. Ми отримали в Тактичному центрі завдання знайти в системі Ранкор докази штучного розведення ранкорів імперцями. Там я вже вдруге зустрівся з ситхом. Його звали Crusader. Він незадумуючись кинув мені виклик на Офіційну дуель. Це мала б стати моя перша офіційна дуель.. і остання, якби не Chensky. Він заступився за мене і переконав Crusader’a, щоб той зіграв дуель з ним замість мене, окільки я був ще зовсім сирий. Ситх погодився. І Chensky отримав тоді на горіхи, по горіхах і т.д. замість мене. Будучи безмежно вдячним йому і захоплюючись його відвагою я приєднався до Last Defence, мріючи колись вступити в FaS. Хоча я тоді не міг передбачити майбутньго. Засновниками скваду були Nikooz та Dark Mara, проте керувала ним Mara. Сильний лідер, я завжди намагався на неї рівнятися. Так, ще проходили чутки, що у неї був роман з Магістром Haydamak’oю. І злі язики казали, що саме через це Рада виділила базу і дала добро на створення LD, не знаю досі, чи тут є хоч щось правдою. Може воно й на краще. Я забрав свій брудний матрац та стілець і перетягнув їх у свою нову кімнату. Коли я до неї увійшов у мене щелепа відвисла. Кімната була разів в 5 більшою за ту, у якій мені доводилося жити в Храмі. Навколо була чудова тишина, оскільки жило на базі-то не більше п’яти чоловік на той момент, а чим тільки вона не була оснащена. Це був рай. В мене наче по-новому вдихнулося життя. Я хотів все розвідати, всього навчитися. Тренування в команді приносило мені масу насолоди. Крім того, я почав вивчати механіку, щоб мати змогу покращити базу, так уже я її любив. У мене з’явилися нові товариші. Я познайомився з Nikooz’ом, Recon Zero, Rostik’ом, ну а з Chensky та Dagot’ом я уже був знайомий. Хоча я все ще сумував за дідом, проте навчаючись на тій базі я усвідомив багато чого нового. «Минуле неможливо змінити. Що зроблено, те зроблено. Розбиту вазу не можна знову зробити цілою», - уже не памятаю хто, але хтось мені це сказав, от воно й запам’яталося.
- Якщо моє життя знадобиться, я буду радий віддати його за Республіку, - здійнявся Soer, колишній офіцер армії Імперії, а тепер джедай. Уже чимало часу пройшло і LD починав набирати обертів. До скваду приєдналося одразу двоє колишніх імперських офіцерів Soer та Oriw. Відверто кажучи, я їм дуже тривалий час не довіряв спочатку, проте згодом мусив визнати, що вони таки звільнилися від влади Темряви. О 12:45 крейсер ”Last Defence” у супроводі ще двійки республіканських крейсерів вийшов з гіпер простору на орбіту планети. Незадовго за нами вискочили і кораблі Імперії. Почалася космічна битва. Декілька шатлів на чолі з Гранд адміралом почали спескатися на поверхню планети, одразу ж вийшов наказ від Генерала Dark Mar'и наздогнати їх. Через декілька хвилин битва точилася і на поверхні планети, в якій брав участь я. Захопити Evangelion'a було нашим ключовим завданням. - Дивись не помри мені тут, - жартома кинув Soer та помчав у бій. Всюди були якісь постріли, десь мелькали образи махаючого шашкою Nikooz'a, Oriw'a, республіканські солдати постійно ображали чиюсь маму. А я що? Це був мій перший бій. Повністю розгубившись і не знаючи що робити, єдине мудре рішення, яке спало мені на думку, – не робити нічого. Я навіть території не знав. І як на біса там взагалі хто-небудь орієнтувався. Певно варто було таки відвідати перед бойовий брифінг. Наші сили тіснили імперців. Soer стояв на передовій і рубав всіх наліво та право. Звісно… він же знав, як вони себе будуть вести. Щось позаду мене жахнуло. І так я провів півтори години, аж до закінчення битви. А потім ще десь години з півтори, шукаючи вихід назад з тих хащ, в які я забрів. Імперці розвернули флот, Evangelion щез, а Явін був захищений. - Явін за нами. На планеті над стадіоном гордо майорить прапор Республіки. А на бруківці викарбувано надпис Last Defence. – Отак сказала Mara по закінченню цього свята війни. - Я голодний, - промимрив Soer, - будь добрий, друже, - уже до мене, - зроби хоч щось корисне. Приготуй поїсти. Я був обурений. Голозапис: До офісу Last Defence ввійшов Ralf, несучи скриньку з імперськими куагами, здобутими як воєнний трофей, а за ним вкотилося декілька дроїдів, навантажених конфіскованою зброєю та імперськими продуктами. - Зброя згодиться для створення армії Республіки, а продукти роздамо голодаючому населенню Татуїна, де недавно піщані бурі практично знищили весь урожай. Після перемоги Last Defence Імперія розповсюдила у своїй газеті ”Imperial Times” інформацію про те, що їхній відступ був запланований. Звісно, що ж іще вони могли зробити.  Падаван Пройшло два роки. Мені призначили ранг падавана і я дуже цьому тішився. Мій зв’язок з Силою зміцнів, а навички фехтування підвищилися. Це був один з найдовших періодів мого буття джедая. За весь час, що я провів, бувши падаваном змінилося дуже багато. До Last Defence приєдналися Lamer, Haydamaka, Zairus, Gothmog, DenAn, що кінцево сформували колектив. Натомість, Магістр Ордену джедаїв Dark Mara покинула Орден і подалася ”на заслужену пенсію”, призначивши мене командиром. На цей раз цього я прагнув уже не так, як колись. Я свято вірив, що Mara ще повернеться, і до її повернення хотів розвинути сквад максимально, здобути йому найбільшої слави, виправдати довіру до мене. Але, вона не повернулася. Натомість згодом про Mar’y вже говорили, як про Імператрицю Галактичної Імперії Mirax. Але це було згодом. Разом з товаришами ми підняли Last Defence на найбільшу вершину, де тільки можна було знаходитися. Сквад спеціалізувався на завданнях по захопленню ворожого прапора(CTF) і по наземному штурмі ворожої бази(Siege). Десятки успішних місій, тисячі врятованих життів. FaS уже давно розформувався, а LD все ріс. До Ордену повернувся Гранд Майстер джедай - Black Hawk, про якого мені доводилося тільки чувати. Після нього та його реформ докорінно змінилася система ти закони Ордену. Повернувся разом з ним сквад Angels of Hope, внаслідок цього LD уже став не єдиною потугою, яка могла б дати відсіч недругові. Деякі витяги з голозапису: Пройшов декілька метрів та помітив надпис на стіні,який був вправно вирізблений світловим мечем: Last Defence. Добре,я не помилився місцем ©Lamer про базу LD Исход многих битв решается не беспорядочными действиями отдельных войнов, а хорошо спланироваными атаками сквадов, где каждый знает своё место и имеет определённую цель. ©Gothmog повчає джедайської мудрості После вчерашнего налета троих "гопников", которые хотели отобрать у меня сигареты, я понял, что мне надо тренировать владение мечем, чтобы на следующий раз раскидывать их как детей. ©Zairus про одне з тренувань Надо будет отлапатить армию снова) Через месяц!) © Nikooz про армію  Сквозь толпу джедаев желающих записатся в Last Defens с криками "У меня назначено" к регистрационному столу протолкнулся DenAn© DenAn про стан черг до LD Епічне повернення Соера: Маю геніальну ідею, як заробити 9000 КУАГ© Haydamaka – проблиски корупції Завтра, в суботу, після нашого тренувально ОБ вилітаємо на Нар-Шада, ффа. Ну це якщо знову який-небудь супермен, він же бетмен, він же індіана джонс, він же Паретор все сам не зробить ©Haydamaka про героя предпочтение игрокам ЛД... этож я ! я гатоф! ©Gordus фсехда готоф Лицар джедай (далі буде ((Голокрон побудований на реальних фактах та подіях. Часом може прибрехати, це ж піратський голокрон. Також являється джерелом невеличкого ЧСВ та автобіограцією)) :Е) **Примітка: Голокрон побудований за системою чотирьох розділів (Янлінг, Падаван, Лицар джедай, Майстер Джедай) і керується філософією "згадав-доповнив". По ходу інформація до кожного з розділів буде доповнюватися. |
||||||||
  |
  
|
||||||||
Ralf [Holocron] Ralf Skywalker 30.8.2009, 16:37
Ralf [size=3]__= Useful information =__[b]
[*][url=http... 7.1.2012, 15:54
Ralf [size=6][color=#3366FF]Лицар-Майстер джедай
Двері... 28.7.2016, 20:04  |
| Текстова Версія | UAGALAXY © 2006 - 2020 | Поточний час: 27.4.2024, 16:16 |
