Через декілька хвилин з ангару крейсера вилетів зореліт та попрямував до поверхні планети. Сам крейсер зник, стрибнувши у гіперпростір. Night'у на мить здалося, що просто над ним демаскувалося декілька інших крейсерів, але він не встиг розгледіти нічого, оскільки його корабель залетів у атмосферу планети. Та й в Силі він не відчув жодних коливань. Дивне відчуття почало з'являтися в той момент, коли Гранд Майстер покинув свій корабель та ступив на землю. Час від часу йому здавалося, що в повітрі він чує якісь голоси і це нагнітало не найприємніші відчуття. Щоправда, Night не відчував ворожого настрою, тому до свого світлового меча поки не торкався.
Мурашки пройшли по шкірі в той момент, коли він помітив скелет, який сидів на камені. Складно було описати місце, в якому зараз знаходився джедай. Густий туман сильно обмежував радіус зору. Майстер зупинився, щоби озирнутися. В одному з напрямків туман почав, як здалося джедаю, зникати й перед ним одразу виросли велетенські кам’яні глиби, виконані у вигляді колон. Вони були настільки древніми, що здавалося можуть зірватися на голову в будь-який момент. Night відчув потужний потік Сили, яке випромінювало це місце.

Нічого собі. Можливо, тут все досі тримається до купи завдяки тісному зв'язку з Силою. Такого навіть в Ситхів не побачиш.

Майстер зробив ще декілька кроків і зупинився перед колонами. Сила гукала його йти вперед, але ноги не слухалися. Night заплющив очі. Він сконцентрувався на зв'язку цього місця з Силою й спробував передати повідомлення:

- Ті, що ховаються в тінях, або і є самою тінню, ви знали про мій прихід. Поклик Сили та жага нових знань привела мене до Вас. Вивчаючи древні голокрони я знайшов інформацію про древню техніку бою і я прийшов до вас по ці знання.