На фоні чорного простирадла холодного космосу біла пляма планети Хот аж ніяк не здавалась приємним місцем. Принаймні імперський Гранд Адмірал відпустку тут проводити не став би. Він розглядав планету оцінюючим поглядом, і покрадьки вже відчував свій тріумф. Він все продумав. Цього разу у нього все складеться найкращим чином. Сьогодні перемога неодмінно буде за Імперією.
***
Командний центр бази «Луна», що покоїлась у крижаних печерах Хоту ще з часів Повстання, нагадував великий вулик. Кожен робив свою справу, але без зайвої метушні. Над тактичним дисплеєм у середині кімнати схилились кілька джедаїв та головнокомандувач Армії Республіки Yanek Kos.
- Не буде з цього діла, - гарячкував головнокомандувач, - ми не можемо піднімати щит тільки тому, що ви щось відчули! Наші сенсори не бачать наближення імперців, а розкривати своє розташування зараз передчасно! Ми завжди встигнемо підняти силове поле, коли помітимо ворога. А наші енергетичні ресурси не безмежні, щоб безперервно «годувати» щит!
- Але ж ми дійсно усі відчули через Силу небезпеку, - промовив командир скваду джедаїв Ralf, - якщо ігноруєш підказки Сили, то не ігноруй принаймні компетенцію Гранд Адмірала. Він спроможний зробити нам пару «сюрпризів».
- Ніхто нічого не ігнорує, - заперечив Yanek, - я чудово розумію, що орбітального бомбардування база не витримає. Але якщо ви помиляєтесь…
Головнокомандувач відійшов від дисплея і, зціпивши за спиною руки, ще раз подивився на джедаїв зі скваду Last Defence, які власне і принесли йому неприємну звістку. Потім обернувся до вахтового офіцера:
- Повна бойова готовність. Висуваємось на позиції!
***
Імперська армада ще не долетівши до планети вже встигла понести великі втрати. Годі й казати, маршрут через поле астероїдів дорого коштував флоту. Але Гранд Адмірал це передбачив та не дуже хвилювався. Війни без втрат не буває. Натомість астроїди, у сукупності із новим пристроєм-розробкою імперських вчених, створили чудове поле, яке ідеально маскувало військові кораблі від виявлення республіканськими сенсорами. Це дозволить непоміченими підійти майже впритул до Хоту і нанести швидкий та смертельний удар з орбіти. Тож рішення йти крізь астероїди в результаті принесе значно менше військових втрат, ніж повноцінна наземна операція.
Гранд Адмірал звірився із хронометром. 30 секунд до виходу на вогневу позицію.
- Адмірале! – вигукнув молодий сигнальник, - База «Луна» підняла силовий щит!
- Що?! Якого ситха?!
В мить продуманий план зазнав фіаско. Про неочікуваність можна було забути, до того ж чверть військових сил була залишена позаду у вигляді уламків у полі астороїдів.
- Викликати підкріплення. Розпочати наземний штурм, - процідив крізь зуби Гранд Адмірал, - цього разу нас ніхто не зупинить.
***
Yanek Kos здивовано дивився на дисплей. До останньої миті він не надто вірив у правдивість передчуттів джедаїв. Але якби 10 хвилин тому він їх не послухав… На тактичному моніторі цятки імперських кораблів були на такій відстані, що не те що якийсь орбітальний удар, здавалося що якщо постаратись, імперці могли б камінням закидати позиції республіканців.
***
Гайдамака згідно із бойовим розпорядком займав своє місце на передовій. Ще півгодини тому він був у командному центрі, де разом із друзями по скваду доводив головнокомандувачу необхідність розгортати оборону. Воно й недивно, офіційно вважалося, що в Імперії не в курсі про перебування загонів Армії Республіки і скваду джедаїв на Хоті. Але схоже таки хтось зливає секретну інформацію. Потім із цим треба буде розібратись. Але не зараз. Зараз буде бій, щодо якого у Гайди чомусь були гарні передчуття.
Гайдамака читав колись про битву на Хоті. Йому здавалось, що те що відбуватиметься зараз, буде нагадувати стародавні події. Хіба що масштаб менший. Вже неозброєним оком він бачив авангард імперців, який наступав широким фронтом. Бій почався як дантуінський дощ – спочатку рідкі краплі-постріли, а потім ціла злива. Невгамовний хлющ, небезпечний, але по-своєму красивий.
Гайда відкрився Силі. Він миттєво відчув присутність своїх товаришів-джедаїв: ось рішучий і могутній Ralf роздає накази та веде вперед бійців; ось у бойовій медитації злилися стратеги DenAn та Zairus; а це Nikooz вправно орудує світловим мечем.
Гайдамака не любив використовувати Силу як зброю, але сьогодні він зобов’язаний був це зробити. Величезна крижана брила за його спиною піднялася у повітря, одну мить висіла нерухомо, а потім стрімко влетіла у бік імперського легкого крокохода, поваливши того на землю. Ще кілька таких кидків – і вже три AT-ST горіли, розтоплюючи вікову кригу.
Гайдамака спробував відкритись Силі ще більше. Джедай потягнувся подумки до навколишнього снігу, відчув, здавалося, кожну сніжинку навкруги. Створивши невеличке торнадо зі снігу й холодного вітру, Гайда спрямував його прямо в загін штурмовиків, які небезпечно близько підійшли з флангу. Після цього міцний контакт із Силою на мить розірвався, і Гайдамака стомлено присів на холодну землю.
Вважається, що можливості Сили не мають меж. Напевно це так. Але можливості Гайдамаки спрямовувати Силу свої кордони мали. По-троху, навіть не зважаючи на бойову медитацію Zairus’a та DenAn’a, він почав втомлюватись.
- Що ж, здається прийшов час трохи розім’ятись
Гайдамака підвівся, активував світловий меч та кинувся у горнило битви.
***
Гранд Адмірал йшов ва-банк. Хвиля за хвилею атаки його армії розбивалися неприступними мурами республіканської оборони. Втім, хоча й зазнаючи серйозних втрат, поступово він просувався вперед. А підкріплення вже були на підході.
***
Бій вже відбувався в лабіринтах бази. Отримавши підкріплення, імперці з новими силами кинулися в наступ. Але і тут зустрічали відчайдушний спротив республіканських солдат та джедаїв. Гайдамака із кількома бійцями був у тупиковому коридорі – відступати вже не було куди. Втома давалася взнаки, до того ж Гайда вже мав кілька незначних поранень. Здаватись він не збирався. Керуючись настановами DenAn’a, він зумів доволі ефективно організувати оборону на своєму напрямку, стримуючи значні сили знекровленої наступальної армії Імперії. Але тривати вічно це не могло.
***
Гранд Адмірал із ненавистю дивився вперед. Він вже майже досягнув мети, але якою ціною! Ну нічого. Переможців не судять. Зрештою він отримає інформацію, за якою він сюди прилетів. Нові секретні розробки Республіки, які зберігалися в глибинах «Луни», вже майже в його руках. Але він не дуже довіряв своїм підлеглим, тому Гранд Адмірал вирішив особисто взяти участь у штурмі, знаходячись в ар’єргарді на флагманському АТ-АТ. Раптом сусідня бойова машина спалахнула яскравим вибухом. Через секунду – ще одна.
- Гранд Адмірале! – через комлінк почув голос того ж самого молодого сигнальника, - це засідка! Наш флот на орбіті атакований! До наших…
Але Гранд Адмірал не встиг дослухати до кінця доклад – його АТ-АТ повалився на бік, здійнявши цілу хмару яскравих у сонячних променях сніжинок.
***
- Це була чудова контратака, головнокомандувачу, - звернувся до Yanek’a Гайдамака, прикладаючи до пораненого плеча пригоршню холодного снігу. – Ваш загін вдарив з флангу дуже вчасно. Як і орбітальний флот
- Пусте. Тим більше левову частину операції розробили ваші стратеги зі скваду. Мені залишалось тільки діяти за сценарієм.
Гайдамака довго дивився на спустошення, що залишилось після битви, і нарешті промовив:
- Так, пусте… На жаль Гранд Адмірал і на цей раз спромігся втекти. Але, гадаю, не скоро він ще наважиться на нові кроки. І здається мені, треба починати евакуацію. Невдале місце виявилось для республіканських секретаів.
- Імовірно. Зате ідеальне місце для великої джедайської звитяги.
- Великої джедайської звитяги? – Гайдамака гірко посміхнуся, - Війни нікого не роблять великим…
Як і обіцялось Сенатом, 21 Червня Республіка матиме нагоду відсвяткувати свою важливу перемогу на Хоті, котру здобула саме 21-го червня 2009-го року. 
